Карти медико-географічні
Медико-географічне картографування – одне з найбільш рано оформилися напрямків сучасного екологічного картографування. Його основи були закладені ще в 60-і рр.. XX в.
Однак не всі медико-географічні карти можуть бути віднесені до власне екологічним, оскільки деякі з них відображають інформацію, яка не має відношення до взаємозв’язкам людини і навколишнього середовища (наприклад, карти забезпеченості населення медичною допомогою). Крім того, багато хвороб безпосередньо не пов’язані з екологічними чинниками. У той же час більшість медико-географічних карт становлять великий інтерес для екологічного картографування (особливо картографування міст).
Медико-географічні карти відображають:
– Стан і якість навколишнього середовища, які у несприятливий вплив на здоров’я населення;
– Географічні (природні, соціально-побутові та виробничі) передумови хвороб людини, властиві природним і виробничим територіальним комплексам, їх поєднання і умови прояву;
– Природні лікувальні ресурси та можливості їх раціонального використання.
Основний предмет медико-географічного картографування – фактори середовища, як позитивно, так і негативно впливають на здоров’я людини. Карти, що представляють фактори середовища або результати їх впливу (патології), можуть бути віднесені до різних груп медико-географічної класифікації (Керівництво по медичній географії, 1993):
– Власне медико-географічні карти і близькі до них за змістом оціночні карти навколишнього середовища, що відображають природні та соціальні передумови хвороб;
– Нозогеографіческіе карти, що характеризують фактичне поширення хвороб;
– Карти здоров’я населення.
Медико-географічні карти відображають ареали зі специфічними медико-географічними умовами (передумови хвороб або стимулятори здоров’я). Залежно від походження передумов виділяють медико-географічні карти природного середовища, соціального середовища, а також карти медико-географічного районування.
Серед карт природного середовища виділяють такі групи:
– Биоклиматические карти, на яких показано вплив клімату на здоров’я людини;
– Карти, що відображають грунту та їх різновиди, що володіють певною медико-географічної специфічністю;
– Карти біогеохімічних ендемій;
– Карти, що представляють властивості підземних і поверхневих вод і рівень їх впливу на організм людини;
– Карти, що відображають властивості біоти та їх вплив на здоров’я населення (наприклад, у зв’язку з циркуляцією збудників природно-вогнищевих хвороб).
З медико-географічних карт, що розглядають природні фактори, слід виділити насамперед карти біогеохімічних ендемій. Як приклад можна привести карту з “Атласу Забайкалля” (1967). На ній відображена біогеохімічна ситуація по ендемічному зобу, уровской хвороби, карієсу і уролитиазу. Карта складена на підставі медико-географічного аналізу даних про зміст біологічно важливих мікро-і макроелементів у грунті, водах, рослинах і в місцевих продуктах харчування. Колірним фоном показані класи геохімічних ландшафтів; картодіаграми відображають захворюваність населення зазначеними хворобами по окремих населених пунктах.
Картографування біотичних елементів здійснюється залежно від місця організму в паразитарної ланцюга. Переносники багатьох небезпечних природно-вогнищевих хвороб (кліщовий енцефаліт, кліщовий рикетсіоз, геморагічна лихоманка) – іксодові кліщі, тому картографуванню поширення цих членистоногих приділяється велика увага починаючи з 50-х рр.. XX в. Об’єктами картографування є типи популяцій іксодових кліщів, виділені з урахуванням видів кліщів і їх чисельності.
Важливе епідемічне значення мають і хребетні тварини, перш за все ссавці. Карта “Ссавці – зберігачі та прокормітелі збудників і переносників хвороб” з “Атласу Забайкалля” показує наявність у складі біоти природних територіальних комплексів ссавців, що беруть участь в циркуляції збудників ряду хвороб з природною осередкових, дає уявлення про чисельність окремих видів ссавців. Крім того, на карті вказані випадки виявлення збудників або їх слідів (наявність антитіл) в організмі тварин, а також випадки захворювання людей, пов’язані з епізоотіями. Як правило, медико-географічні карти біотичних факторів виконуються на основі ландшафтних, геоботанічних та зоогеографічних карт.
Карти соціального середовища розглядають житлово-комунальні умови життя населення, водокористування, поширення шкідливих звичок (куріння, алкоголізм тощо).
Карти медико-географічного районування показують поєднання властивостей природних і виробничих територіальних комплексів, в межах яких інтегральне вплив природних і соціально-економічних умов на здоров’я населення має якісну однорідністю та локальної специфічністю (Е. С. Фельдман, 1993).
Так, в процесі медико-географічного районування Забайкалля було виділено 115 медико-географічних районів. Кожен з них характеризується неповторною медико-географічної сукупністю властивостей утворюють його геосистем, в тому числі своєрідним поєднанням природних передумов хвороб людини і умов їх прояви (переважно соціально-побутових і виробничих).
Більш поглиблений аналіз можливого впливу на здоров’я населення природних і соціально-економічних умов, підтверджений результатами вивчення захворюваності населення, виявив можливість об’єднання окремих медико-географічних районів у 10 типів, які в свою чергу розділені на підтипи.
У легенді карти кожен тип і підтип медико-географічних районів охарактеризований з точки зору його можливого впливу на здоров’я населення головним чином у зв’язку з наявністю природних передумов хвороб людини і умов їх прояву. Дана коротка характеристика природних умов і господарського використання природних ресурсів.
Нозогеографіческіе карти (від грец. Nosos – хвороба) показують ареали хвороб людини (нозоареалов), їх динаміку в часі і просторі. Якщо власне медико-географічні карти відображають передумови хвороб, то в нозогеографіческіх на перший план виступають хвороби та їх поширення на картографується території. Критерієм класифікації нозогеографіческіх карт служить етіологія хвороб. Виділяють карти хвороб, пов’язаних з природними факторами, з соціально-економічними факторами, а також хвороб, що виникають під впливом декількох причин.
Прикладами карт географічного поширення хвороб, обумовлених переважно природними факторами, можуть служити карти хвороб з природною осередкових (кліщовий енцефаліт, сказ, геморагічні лихоманки та ін); алергічних хвороб; біогеохімічних ендемій (ендемічний зоб, карієс, флюороз, сечокам’яна хвороба тощо); хвороб, пов’язаних з різкими змінами в інтенсивності прояву метеорологічних факторів.
(1 votes, average: 5.00 out of 5)