Карстові озера
Незвичайний заказник знаходиться на землях Боровичского і Хвойнінскій лісових господарств, які розташовані на північному сході Новгородської області. Незвичайність його в тому, що це заказник, який об’єднує унікальне явище природи – карстові озера. В заказник входять як великі озера – з’їжджу, Шергода, Городно, Вялець, Люто, Ямне, так і гірлянда малих озер, які отримали, через особливості свого витягнутого на вісімнадцять кілометрів положення, ім’я – Молоділінская ланцюг. Територія заказника досить велика, майже одинадцять тисяч гектарів.
Утворилися озера на місці залягання доломітів і вапняків, які добре розчиняються водою. Одна з особливостей карстових озер полягає в періодичному зміні рівня води. Місцеві жителі кажуть, що озера дихають. Дійсно це схоже на подих. Рівень води піднімається і опускається, як грудна клітка при диханні.
Зазвичай рівень максимально знижується влітку, з деяких озер вода йде зовсім. Повертається вода вже восени. Іноді вода йде з озер в зимовий час року, тоді крижаний покрив під своєю вагою падає на дно озера. Гуркіт, падаючого льоду, чутний на великій відстані.
У кожного карстового озера зміни рівня відбуваються по-різному. Наприклад, озеро Городно при зниженні рівня розпадається на кілька частин. А коли з нього повністю йде вода (це відбувається з двадцятирічним циклом), озеро стає відмінним пасовищем. Трапляється і навпаки, вода не йде в землю, а буквально рветься з-під неї. Відбуваються повені настільки сильні, що для захисту від них, озеро Городно з’єднали відвідним каналом з річкою Сугліци.
Деякі інші озера, що входять до Молоділінскую ланцюг, і озеро Вялець, мають подібну поведінку і періодичність зміни рівня води. У той же час, озера знаходяться поруч, можуть мати абсолютно нормальний цикл водності. Озеро Белец, розташоване на відстані двохсот метрів від озера Гродно, має постійний рівень води, в той час як у його сусідів рівень змінюється. Постійністю рівня води пояснюється і той факт, що вода озера Белец проглядається майже на десятиметрову глибину сонячним днем. За таку кристально чисту воду озеро, напевно, і отримало свою назву.
Карстові озера, що належать же до басейну Волхова, чи не розливаються і не затоплюють довколишні землі. Рівень води в них змінюється по-різному. Наприклад, озеро Ямне взимку 1965 залишилося без води, і лід на ньому опинився на дні. Решта озера, розташовані в окрузі, ніяк не змінилися. Вода в озеро Ямне повернулася тільки через чотирнадцять днів.
Карстові озера неповторні і норовливі. Озеро Сухе (тридцять п’ять кілометрів на схід від міста Боровичі) щорічно у вересні втрачає воду повністю, а з озер Борівське та Лімандровское вода йде взимку. Але ж всі ці три озера знаходяться поруч.
Непередбачуваність зміни рівня води породила безліч переказів. В одних розповідається про те, що водяні з сусідніх озер грали в карти на воду, і коли один водяний програв іншому, то вода з його озера пішла в інше. А так як в карти можна грати в будь-який час, то і вода йде з озера в будь-який час. За іншою легендою один водяний пішов до іншого в гості і нещільно закрив двері, і вода з озера витекла.
У 1977 році карстові озера через свою унікальності і краси природного ландшафту, рішенням Новгородського облвиконкому, були взяті під охорону держави.
Крім унікальних озер на території заказника можна звернути увагу на рідкісні види рослин, багато занесені до Червоної книги і охороняються. Патрулювання території заказника відбувається круглий рік, проте влітку воно посилюється.
Карстові озера завжди надзвичайно красиві – прозора, чиста вода в крутостенние чаші берегів. Недарма з різних мов їх назви часто переводяться “Красиве”, “Червоне”, “Блакитне”, “Біле”. Утворюються карстові озера при заповненні водою улоговин і польев. На дні деяких озер б’ють джерела, тому вода в них, завжди залишаючись холодною, рідко замерзає.
Одні озера існують постійно – їх днища знаходяться в нижньому карстовому поверсі, багатому водою. Інші з’являються в періоди дощів чи танення снігу, це означає, що днище озера сягає середнього поверху. Трапляється й так, що вода в озері утримується тільки завдяки накопичилася на дні терра Россі (нерозчинних опадів), тому озеро як би “висить” над рівнем підземних вод. Якщо цей покрив буде порушений, воно швидко перетворюється в суху улоговину. На північному заході Вологодської області, на південь від Онезького озера, є група карстових озер, вода в яких періодично зникає через воронки (“безодні”, як їх називають місцеві жителі) на днищах. На осушити дні рибу можна ловити руками, без мереж.
Найглибшим карстових озером вважається Црвена (Червоне), одне з Імотскі озер в Хорватії. Його глибина близько 300 м, а стінки западини, де воно знаходиться, піднімаються над водою ще на 218 м. У ширину озеро менше, ніж глибина вміщає його улоговини. Діаметр озера у верхній частині близько 400 м. На 258 м в глибину йде озеро Церік-Кель (Блакитне) в долині річки Черек на Північному Кавказі.
Є карстові озера і на східній околиці Москви – в районі Косино. Карстові озера утворюються буквально на очах. Наприклад, 28 серпня 1949 року в долині річки Кіршеткі в Пермській області утворилося озеро. Провал розмірами 40,0 – 50,5 м і глибиною 5,45 м. Висота стінок провалу над рівнем води дорівнювала 9 м, так що загальна глибина кастової воронки досягала майже 15 м.
(1 votes, average: 5.00 out of 5)