КАПНІСТ ВАСИЛЬ

КАПНІСТ ВАСИЛЬ (23.02.1758, с. Велика Обухівка, тепер Миргородського р-ну Полтавської обл. – 09.11.1823, с. Кибинці, тепер Миргородського р-ну Полтавської обл., похований у Великій Обухівці) – поет і громадський діяч, член Російської Академії (з 1785).

Дід був родом із Греції; боровся проти турецької навали й змушений назавжди залишити батьківщину. Батько – сотник Слобідського полку, згодом полковник Миргородського полку. Мати належала до вищої української старшини (донька бунчукового товариша). В. Капніст навчався у Петербурзі: спершу в пансіоні, потім – у школі Ізмайлівського полку. Але ставши офіцером, відразу ж вийшов у відставку на знак протесту проти закріпачення українського селянства.

Літературне визнання поетові принесла “Сатира перша” (1780). Після указу Катерини II про остаточне закріпачення українського селянства (1783) написав “Оду на рабство”. Під час російсько-турецької війни та війни з Швецією пропонував урядові відновити козачі полки в Україні, але цей проект було відхилено (у 1812-1813 рр. для війни з Наполеоном козацькі полки було відновлено, а козаків звільнено від податків). Існує обгрунтована версія про секретну місію В. Капніста в Берліні, де він мав просити допомоги у разі можливого козацького повстання проти Росії (ймовірно, за дорученням Новгород-Сіверського українського патріотичного гуртка). Київський губерніальний маршал шляхетства (1785-1788), генеральний суддя Полтавської губернії (з 1802), директор народних училищ (1802) і маршал Полтавської губернії (1817 – 1822), В. Капніст був водночас однією з найвизначніших постатей у російському письменстві своєї доби. Писав елегійні й гораціанські оди, анакреонтичну лірику, п’єси, статті, переклади. Близький друг М. Львова й Г. Державіна, приятелював також із Д. Трощинським, В. Тамарою (учнем Г. Сковороди), князем М. Рєпніним-Волконським, родиною Муравйових-Апостолів.

Найвідоміший твір В. Капніста – комедія “Ябеда” (1791 – 1798), спрямована проти системи правосуддя в Росії, проти її закостенілого бюрократичного апарату. Комедія містить значну кількість українізмів, трапляються переробки українських прислів’їв (“Доки сонце зійде, роса очі виїсть”). Чимало цитат із “Ябеди” живуть і досі як крилаті висловлювання. Анакреонтичний вірш В. Капніста “Чижик” є переробкою відомого твору Г. Сковороди “Ой ти, птичко жолтобоко…” (“Сад божественних песней”, пісня 18-та). Колоритні пейзажні картини українського села над Пслом змальовано у віршах “Пам’яті береста”, “Обухівка”. У автоепітафії, якою завершується останній вірш, поет називає себе “другом муз, другом вітчизни”, котрий прагнув їй одній служити, а відтак лише у цій землі має бути похований. В. Капніст одним із перших переклав російською мовою “Слово о полку Ігоревім” і першим застосував історичний підхід до тексту (у коментарі наголошував на українському походженні твору). Зібрання творів Капніста виходили друком у 1796, 1806, 1849, 1960, 1973 рр.

Літ.: Грушевський М. Секретна місія українця в Берліні р. 1791 // ЗНТШ. 1896. Т. 9; Берков П. В. В. Капнист. М.; Л., 1950; Мацай А. “Ябеда” В. В. Капниста. К., 1958; Оглоблин О. Люди Старої України. Мюнхен, 1959.

Л. Кисельова




1 Star2 Stars3 Stars4 Stars5 Stars (1 votes, average: 5.00 out of 5)

КАПНІСТ ВАСИЛЬ