К. Д. Ушинський як літератор – Література рідного краю
М. Масловська, Ю. Дубовик,
Житомир
Надаючи такого великого значення рідній мові, К. Ушинський вважав, що рідна мова є основою всіх тих знань, які дає дітям школа. Рідну мову Ушинський вважав найкращим засобом для розвитку духовності.
Саме на принципі народності, який реалізується через виховання і навчання дітей рідною мовою, К. Д. Ушинський створив книжки для читання: “Дитячий світ”(1861 р.) і “Рідне слово”(1864р.).
Майстерно написана книжка “Рідне слово”, її педагогічна цінність полягає не тільки в різноманітному та ретельному матеріалі, відібраному для дитячого читання, айв умілому розподілі його за ступенем складності. Окрім фольклору, в книжці наведені вірші таких поетів, як Пушкін, Некрасов, Фет та ін. Тут знайшли своє місце різні за тематикою оповідання, написані К. Д. Ушинським. У цих оповіданнях автор у доступній формі показує дітям процес праці (“Як сорочка в полі виросла”), або знайомить із тваринами, порами року, вчить дітей жити і працювати, адже праця прикрашає людину (“Скінчив діло – гуляй сміло”).
Дослідники книжок Ушинського для дитячого читання відзначили великий духовний потенціал, який вони несуть, і наголошують, що ознайомлюватись з ними треба ще в дошкільному віці. Це стосується в першу чергу тих оповідань К. Ушинського, в яких він зображує тварин. Тварини представлені з характерною для них поведінкою і в тій життєвій “ролі”, яка є невід’ємною їх ознакою від природи.
У невеликому оповіданні “Бішка” розповідається про собаку, якій запропонували прочитати книжку, а собачка понюхала і відповіла, що читати книжки – це не її справа, її справа – стерегти дім від злодіїв і на полювання ходити. Тобто, автор показує, що кожному від природи дане щось своє. Цим К. Ушинський подібний до Г. С Сковороди, який також обстоював принцип природності і “сродності” у вихованні та навчанні.
В оповіданні “Васька”в простій формі розповідається про котика. К Ушинський веде мову як справжній казкар – у тому стилі, який дітям знайомий як пісенний: “Котик-коток – сіренький лобок. Лагідний Вася, та хитренький, лапки бархатні, кігтики гостренькі”.
В оповіданні “Лиса Патрикеєвна” розповідається про звички Лисички-сестрички: вона ходить тихенько, хвостик носить бережливо, коли майструє собі нірку, то в ній ходів робить багато, підлогу у своїй хатці травичкою вистилає; але лисиця є розбійницею, бо краде курей, гусей, качок, не обминає і кроликів. Дітки дізнаються не лише про те, що лисичка гарна собою, що в неї шубка тепла, що вона золотистого кольору, що ходить у безрукавці, а на шиї носить білий галстук, а й про те, що Лисичка-сестричка завдає шкоди своїми поганими вчинками.
Поступово К. Д. Ушинський ускладнює зміст своїх оповідань, він пропонує дітям “Історію однієї яблуньки”. Автор розповідає про те, як із насіннячка, яке впало в землю, виросла дика яблунька. Садівник приніс її в садок і прищепив до неї молодий пагінчик від хорошої садової яблуньки. Через деякий час яблунька вродила гарними, рум’яними яблучками. Письменник не випускає жодної подробиці: як проростало насіннячко – “пустило вниз корінчик, а доверху вигнало два перших листочки”, як “з-поміж листочків вибігла стебелинка з брунькою, з якої виросли зелені листочки”. Це оповідання можна назвати поезією, а ще краще – мистецтвом осягнення навколишнього світу, всього живого. К. Ушинський-педагог робив радісним саме пізнання світу, природи, своїми творами він зацікавлював маленьких читачів. Таким є оповідання “Як сорочка в полі виросла”. В ньому розповідається про те, як ріс у полі льон, як він синьо-синьо цвів, а потім з нього виготовляли куделі, з яких робили нитки, а потім ткали з них полотно, з якого шили сорочки.
Тобто, Костянтин Дмитрович Ушинський зображує весь процес пошиття сорочки. Він хоче, щоб діти знали, якою тяжкою працею здобуваються усі матеріальні блага. Письменник вчить дітей поважати і любити працю, особливо працю селянина.
Великого значення надавав К. Ушинський усній народній творчості. Він писав, що це: “перші і блискучі спроби народної педагогіки”, і ніхто не може змагатися з “педагогічним генієм народу”. І “Рідне слово”, і “Дитячий світ” вміщують багато казок, билин, загадок, приказок.
У казках народ увіковічнив свій досвід, закарбував моральні цінності і переконання, алегорично зображував суспільні процеси і людей, відтворював свій побут і звичаї, а тому казки є цінним джерелом духу людського.
У деяких своїх оповіданнях К. Ушинський намагається підвести дітей до самостійного висновку про те, що добре, а що погано, що можна робити, а що не треба. Таким є оповідання “Гадюка”. Граючись у сіні, хлопчик ненароком наштовхнувся на змію. Костянтин Дмитрович Ушинський докладно розповідає про те, чим відрізняється змія від вужа. “У вужа в роті невеликі гострі зуби, він ловить мишей і пташок, може прокусити шкіру; але немає отрути в цих зубах.”Інша справа – гадюка, К. Д. Ушинський оповідає про різні випадки, коли гадюка кусала тварин і людей. Він змушує дитину замислитись. Дитина сама має зробити відповідні висновки.
У К. Д. Ушинського є оповідання на морально-етичні теми. Це ті ж оповідання про тварин, тільки з дидактичним нахилом. Так в оповіданні “Вмій почекати” розповідається про братика-півника і його сестричку-курочку. Одного разу півник побіг у садочок і почав клювати зелену смородину. Курочка йому каже: “Не їж, Петрику! Зачекай, поки смородина достигне”. Не послухався півник – наклювався і захворів. Вилікувала сестричка-курочка свого братика-півника. Наступного разу півник захотів напитися холодної води; курочка говорила йому, щоб зачекав, доки вода нагріється. Не послухався півник – і знову захворів, пив гіркі ліки. На третій раз захотів півник покататися на ковзанах по річці, яка була не дуже добре замерзлою. І тут сталася біда: провалився півник під лід. Розповіді про необережні вчинки Ушинський подає в казковій формі, змушує замислитись дітей над своїми вчинками.
В багатьох морально-етичних оповіданнях К. Ушинський застосовує прийоми не казкових інакомовлень (коли під маскою птахів і звірів діють люди), а цікавих історій – діти розмовляють з комахами, пташками, звірами (“Діти в лісі”). Письменник у цікавій формі розповідає про явища природи (“Ранкове проміння”).
Важливого значення К. Ушинський надавав мові своїх оповідань, він вважав, що оповідання повинні бути написані рідною мовою, простою, без використання малозрозумілих для маленьких читачів слів.
К. Д. Ушинський критикував тих педагогів, які намагалися “забивати” голови дітей хитрими фразами і беззмістовними зворотами. Мета виховання полягає в тому, щоб розвивати дитину розумово і чуттєво: “…Тільки позитивні, цілком засвоєні мозком знання, перетворені в ідеї”, розвивають дитину розумово, а “мовне навчання може виховати лише пустих балакунів”. Цій меті і слугували багаті за змістом і задумом казки та оповідання К. Д. Ушинського, які відповідають усім принципам як педагогіки, так і літературного мистецтва загалом.
А головним є те, що Костянтин Ушинський важливе місце у вихованні і навчанні дітей відводив рідній мові, бо тільки рідною мовою можна доторкнутися до найсокровенніших думок дитини, до найпотаємніших закутків її душі, бо тільки рідною мовою можна виховати національно свідому особистість, справжнього патріота своєї Батьківщини.
(2 votes, average: 4.50 out of 5)