ЙОГАНН КРІСТОФ ФРІДРІХ ШИЛЛЕР (1759-1805) – ПРОСВІТНИЦТВО ЯК ІСТОРИЧНА ДОБА

Свобода! Свобода! Свобода!

ЙОГАНН КРІСТОФ ФРІДРІХ ШИЛЛЕР. Ода “До радості” на облаштування власного “маленького Версалю”, чи на влаштування балу, не гіршого, ніж у Відні! А коли гроші закінчувалися, державна казна поповнювалася у три способи: 1) нещадні податки; 2) участь у воєнних конфліктах; 3) митні збори з подорожніх і купців на безлічі кордонів цих “державок”.

Для німецьких патріотів, до яких належав і Ф. Шиллер, ця феодальна роздробленість, що призводила до зубожіння населення, була не лише національною катастрофою, а й особистою трагедією…

У XVIII ст. у німців була популярною така карикатура: герцог на ганку столичного палацу питає в лакея: “Чим це в нас так смачно пахне?” У відповідь лунає: “Це у сусідній столиці каву заварили”. Німеччина була розділена на безліч графств, марк-графств і герцогств – така собі “клаптикова” держава. І хоча ці “могутні” держави часто можна було обійти пішки не лише за день, а й за кілька годин, амбіцій у їхніх володарів було не менше, ніж у монархів найбільших держав Європи. Тому гроші цих “ліліпутських держав” переважно йшли чи Ф. Шиллер народився в місті Марбах-на-Неккарі. Його батько був бідним полковим фельдшером, а мати походила з родини пекаря. Фрідріх з дитинства мріяв про літературу, та батькові хотілося, щоб син став священиком. Проте майбутнє хлопчика вирішувалося поза межами батьківської хати. За наказом герцога Карла Євгенія дванадцятирічного Фрідріха Шиллера забрали до військової школи.

Можливо, саме тогочасна муштра і залізна дисципліна посіяли в душі юнака зерна вільнолюбства. Уже перша його трагедія “Розбійники” перетворилася на заклик до боротьби з тиранією. А що це таке, Шиллер знав з власного досвіду: герцог не лише заборонив письменнику бувати на виставах його власної п’‎єси, а й займатися літературою. І письменник, чиїми віршами і п’‎єсами захоплювалася вся мисляча Європа, мусив таємно тікати, щоб знайти прихисток у сусідніх “клаптикових” державах. А це було непросто.

ЙОГАНН КРІСТОФ ФРІДРІХ ШИЛЛЕР (1759 1805)   ПРОСВІТНИЦТВО ЯК ІСТОРИЧНА ДОБА

Герхард фон Кюгельген. Фрідріх Шиллер, 1808-1809

Людина росте мірою того, як ростуть її цілі.

Наприклад, директор театру в Мангеймі, якому п’‎єси Шиллера принесли не лише славу, а й непогані гроші, спочатку відмовлявся дати письменникові роботу, бо боявся гніву Карла Євгенія.

Попри матеріальну скруту і хворобу (письменник хворів на туберкульоз, який тоді був невиліковним), Шиллер плідно і багато працював. Ще у військовій школі він захопився ідеями штюрмерів, які особливу увагу приділяли боротьбі за об’‎єднання німецьких земель. Сюжети своїх творів Шиллер черпав з минулого. Фактично Європа знайомилася зі своєю історією на виставах Шиллера, тож драматурга справедливо вважають засновником жанру історичної драми в європейській літературі. Він уважав, що театр має знову стати засобом виховання громадян, як колись у Елладі.

Улюблений театральний жанр Шиллера – драма, адже письменника в першу чергу хвилювало буденне життя з його напруженими, гострими і життєво важливими конфліктами, розв’‎язання яких, як і доля світу, залежить від особистості, її сили духу і здатності до самопожертви. Повністю реалізувати свій творчий потенціал Шиллеру було важко. Його родина збільшувалася, хвороба прогресувала, а грошей катастрофічно бракувало. Ситуація змінилася 1787 р., коли Гете запросив його переїхати до Веймара. Мандрівки Німеччиною у пошуках кращого заробітку залишилися в минулому. Дружба двох геніїв, які з погляду обивателя мали бути якщо не ворогами, то принаймні суперниками, стала однією з найпрекрасніших і найшляхетніших сторінок історії світової літератури. Вони були справжніми друзями, а їхнє творче суперництво, яке отримало назву “року балад”, коли поети змагалися, хто краще пише балади, переможця так і не визначило. Як зізнався сам Шиллер, спілкування з Гете було “цілою епохою” в його житті.

НАРОДНА ДРАМА “ВІЛЬГЕЛЬМ ТЕЛЛЬ”

Одним із найкращих творів Шиллера вважається народна драма “Вільгельм Телль”. Розмірковуючи над долею свого народу, прагнучи його об’‎єднання в єдину державу, Шиллер звернув увагу на національно-визвольний рух швейцарців під проводом Вільгельма Телля. Письменник ніколи не був у Швейцарії, тож, щоб краще уявити місце дії драми, обвішав стіни свого кабінету ліногравюрами швейцарських пейзажів. Він старанно вивчав історичні й фольклорні джерела і в результаті написав, як вважають, свій найкращий твір. Ми можемо лише уявити, що відбувалося у серцях німців, коли вони чули запальні Шиллерові рядки:

Хоч гори й озеро нас розділяють

І хоч окреме в нас урядування,

Ми роду одного й одної крові,

З єдиної походимо вітчизни.

Заклик до національної єдності, віра в щасливе життя вільного і незалежного народу, помножені на геній письменника, зробили п’‎єсу “Вільгельм Телль” непересічним явищем і в літературі, і в національно-визвольному русі багатьох народів. У ній немає єдиного головного героя, кожен персонаж, навіть якщо він на сцені з’‎являється на декілька хвилин, має свій характер і своє обличчя. Так на поміст світового театру вийшов народ, що його Шиллер сприймав не як знеособлений натовп, а як союз однодумців, непересічних особистостей і водночас звичайних людей простих і буденних професій. Тріумфальної ходи своєї народної драми театрами Європи і світу Шиллер так і не побачив – цьому завадила смерть. Вдячні швейцарці проголосили Шиллера своїм національним письменником, а його драму – національним героїчним епосом.

У Веймарі Шиллер разом із Гете заснував театр, що став одним із найкращих у країні. 1802 р. імператор Священної Римської імперії Франц II надав Шиллерові дворянство. Помер великий драматург 9 травня 1805 р. від туберкульозу.


1 Star2 Stars3 Stars4 Stars5 Stars (1 votes, average: 5.00 out of 5)

ЙОГАНН КРІСТОФ ФРІДРІХ ШИЛЛЕР (1759-1805) – ПРОСВІТНИЦТВО ЯК ІСТОРИЧНА ДОБА