ІВАН СВІТЛИЧНИЙ – Жартівливі вірші – ГУМОРИСТИЧНІ ТВОРИ – У КРАЇНІ ГУМОРУ
Якщо ти любиш пожартувати й посміятися, то із задоволенням читатимеш жартівливі вірші, гумористичні оповідання. У них поети за допомогою влучних слів відображають смішне в характері людини, життєвих явищах, роблять це дотепно й доброзичливо.
ГУМОРИСТИЧНІ ТВОРИ
Жартівливі вірші
ІВАН СВІТЛИЧНИЙ
Іван Світличний (1929-1992) – літературознавець, мовознавець, літературний критик, поет, перекладач. Народився на Луганщині. До школи пішов у рідному селі. Він завжди багато читав, ще в університеті почав збирати власну бібліотеку, часто за рахунок злиденного харчування.
Іван Світличний писав вірші для дітей. Плідно працював над перекладами творів. Письменника знають і як автора “безконечників” – жартівливих віршів для дітей, у яких кінець оповіді постійно повертається до початку.
Я ЇМ ПРО ХОМУ, А ВОНИ ПРО ЯРЕМУ
Мама каже:
– Годі спати,
Вже давно пора вставати.
Всі, хто спали,
Повставали,
Тільки ми одні проспали.
Соромі Сором! Мій синок
Запізнився в дитсадок.
Каже син:
– Ой-ой, матусю!
Я ще сплю і не проснуся,
Не будіть, я додивлюся
Дивний сон-мультиплікат,
Сон про зайця і про вовка,
А в садочок, люба нене,
Ви сходіть самі, без мене.
– Ну й ледащо! Ну й
Нечема! Що за сплюх! Невже
Ярема?
– Не Ярема, а Хома.
А Хоми у нас нема,
В нас Ярема. А Ярема –
Найчемніших чемів
Чема.
Він такий у нас! Та він!..
Про Ярему я окремо
Розповім.
Мама каже:
– Ой, не гайся,
Поскоріше одягайся.
Та не одягай, синочку,
Задом наперед сорочку,
Не виверни, не вдягни
Через голову штани.
Каже син їй:
– Ну й смішні!
Напридумали штанів,
Та сорочок, та вдяганок…
Воловодься цілий ранок,
Одягайся, роздягайся,
Та взувайся, та не гайся.
І щодня, щодня те саме,
Все те саме до нестями,
Мов не може чоловік
Одягнутись раз на рік…
– Що хлопчикові не подобалося робити? Які його слова викликали в тебе сміх? Прочитай.
– Як ти розумієш назву вірша? Яке ж насправді ім’я хлопчика?
– Пригадай інші вірші, оповідання, у яких розповідається про малят уранці.
– Спробуй іншими словами розбудити Ярему.
– Прочитай вірш польського поета Яна Бжехви в перекладі Івана Світличного.
СТОНОГА
Мешкала Стонога біля
Міста, котре звалось Біла.
Раз Стоногу запросили
В Білу, в гості на весілля.
Як зраділа тут Стонога
Та як кинеться з порога!
Вискочила на дорогу
І… поплутала всі ноги.
Всі сто ніг! Погані справи.
Де тут ліві? Де тут праві?
А передні де? А задні?
Розберися в тім безладді!
Перша – та найледачіша:
Опинилась позад інших.
Друга, як упреться, вперта,
Напосіла на четверту.
Почекала п’яту й п’ятій
Ледь не відтоптала п’яти.
П’ята також легко-просто
Не здається – квапить шосту.
Шоста – сьому, та – десяту…
Кожна хоче не відстати.
А двадцята, а двадцята,
Щоб скоріше наздогнати
Двадцять сьому і тридцяту,
Насіда на двадцять п’яту…
Все поплуталось до решти.
Як усе те розбереш ти?
Заходилася Стонога
Прямо посеред дороги
Впорядковувати ноги:
Виплутала першу, п’яту,
Потім третю і дев’яту.
Двадцять другу й двадцять шосту,
Потім… все пішло непросто,
Бо коли знайшла тридцяту,
Вже забула про двадцяту,
А поки тії шукала,
П’ята знову десь пропала.
І Стонога лає: “Клята!
Стій! А де ж це сорок п’ята?”.
Так засмикана Стонога,
Переплутуючи ноги,
Рахувала, поки Біла
Вся як є позеленіла.
До Зеленої ж Стоноги
Не просили. І з дороги
Мусила вона вертати
До своєї хати.
– Який настрій викликав у тебе вірш? Чим вірш подібний до казки? Чим схожа поведінка їхніх героїв?
– Як письменник описує заплутані ноги Стоноги? Прочитай.
– У чому кумедність ситуації, описаної у вірші?
– Чому Стонога не потрапила в Білу на весілля?
– Чи трапляється, на твою думку, подібна ситуація в людей?