ІВАН НЕЧУЙ-ЛЕВИЦЬКИЙ. КАЙДАШЕВА СІМ’Я – ЛІТЕРАТУРА кін. XVIII – 70-90-ті рр. XIX ст

√ Іван Семенович Нечуй-Левицький (справжнє прізвище – Левицький, 25 листопада 1838 р. – 15 квітня 1918 р.) – прозаїк, поет, драматург, етнограф-фольклорист, лінгвіст, літературнийкритик.

√ Творчий доробок:

– проза: повісті “Микола Джеря”, “Кайдашева сім’я”, “Дві Московки”, романи “Хмари”, “Князь Єремія Вишневецький” та інші прозові жанри;

– драматургія: комедія “На кожум’яках”, історичні драми “Маруся Богуславка”, “В диму та в полум’ї”;

– етнографія і фольклористика: “Світогляд українського народу від давнини до сучасності”, “Українські гумористи й штукарі”;

– лінгвістика: “Сучасна часописна мова в Україні” (1907), “Граматика української мови” в 2-х ч. (1914);

– статті: “Сьогочасне літературне спрямування”.

√ Риси творчості І. Нечуя-Левицького:

– вдале поєднання реалістичності і конкретності образів; увага до портретних та поведінкових деталей;

– увага до побутових і робочих моментів;

– соціальна, географічна, етнографічна конкретність;

– тяжіння мови до яскравих епітетів, образності, емоційності:

– тонкий гумор (у антиклерикальних творах): “Афонський пройдисвіт”;

– сатира і гумор у творах не ображають, а дають надію;

– поетизація кращих сторін народного життя;

– пластичні і рельєфні образи;

– змалювання образів і природи мовою живопису: письменник – майстер передавати світлотіні; створив рухливий і багатобарвний пейзаж;

– пейзажі, майстерно вмонтовані у полотно тексту, є продовженням думок і мрій персонажів.

! Заслуга І. Нечуя-Левицького – створення соціально-побутової повісті й роману, типові характери яких змальовані повно, за традиціями гоголівської реалістичної школи.

– “Кайдашева сім’я” (1879) – реалістична соціально-побутова повість, один з найкращих гумористично-сатиричних творів.

√ Соціальний конфлікт – основний: постійні сварки та короткочасні примирення на фоні відстоювання “прав” на власність. Конфлікт поколінь посилює соціальні негаразди у сім’ї.

√ Сюжет нескладний: створення дорослими синами родин і загострення конфліктів на побутовому грунті.

√ Композиція:

– зав’язка (конфлікт батька і синів, одруження Карпа); розвиток дії (виклад подій життя родини);

– кульмінація (може вважатися сутичка Мотрі з Кайдашихою, в якій остання втратила око);

– розв’язка твору (примирення двох сімей після того, як всохла груша).

√ Образи повісті:

– Омелько: працьовитий селянин, набожний, пияк, викликає глибоке співчуття;

– Маруся: образ Кайдашихи – поєднання позитивного і негативного; спілкування з панами лише зіпсувало її;

– Карпо: соціальний тип дрібного власника;

– Лаврін: втілення рис українського національного характеру;

– невістки: втілення рис пристосовництва.

! Сатира і гумор у повісті служать засобом викриття більших чи дрібніших вад у людському житті.




1 Star2 Stars3 Stars4 Stars5 Stars (2 votes, average: 5.00 out of 5)

ІВАН НЕЧУЙ-ЛЕВИЦЬКИЙ. КАЙДАШЕВА СІМ’Я – ЛІТЕРАТУРА кін. XVIII – 70-90-ті рр. XIX ст