ІВАН КОТЛЯРЕВСЬКИЙ – НОВА УКРАЇНСЬКА ЛІТЕРАТУРА
Іван Петрович Котляревський народився в родині дрібного чиновника міського магістрату, дворянина за соціальним становищем. Про початкову освіту І. Котляревського відомостей майже немає. Навчання в Полтавській духовній семінарії дали йому грунтовні знання філологічних наук, філософії, риторики, богослів’я, математики.
Самостійне життя двадцятирічний юнак, освічений, начитаний, починає канцеляристом, протоколістом полтавських установ, потім – домашнім учителем поміщицьких дітей. Живучи в селі, уважно спостерігав за життям народу, вивчав і записував український фольклор. Потім стає військовим: за 12 літ зробив добру кар’єру – пройшов службові ранги від кадета до штабс-капітана.
Коли І. Котляревський перебував на військовій службі, без його відома 1798 р. в Петербузі виходить поема “Енеїда” (1-3 ч.). Ця дата стала переломною в історії та літературі України. Третє видання здійснено за участю автора в 1809 р. – чотири частини. Після відставки з військової служби письменник із відомим ім’ям повернувся в рідну Полтаву, де отримав посаду наглядача (помічника директора) “Будинку виховання дітей бідних дворян”. Викликає повагу його діяльність як драматурга й організатора театральної справи. У 1818 р. його призначили директором першого професійого постійного театру в Полтаві, заснованого 1808 р.
Помер письменник на 70-му році життя. Похований у м. Полтаві.
Художня спадщина Івана Петровича Котляревського, хоча і невелика за кількістю творів, становить визначальний етап у розвитку нової української літератури, у національному самоусвідомленні українців. Це всього п’ять творів, найголовніші з яких – поема “Енеїда”, п’єса “Наталка Полтавка”, водевіль “Москаль-чарівник”.
Поема І. Котляревського “Енеїда” побачила світ у ті часи, коли, за висловом академіка О. Білецького, “історичні обставини поставили під знак питанння подальше майбутнє української мови, а також і всієї української культури”, коли перед самим народом постало запитання: “Бути чи не бути?”, “Енеїда” Котляревського відповіла на повний голос: “Бути!”
“Енеїда” була першою українською друкованою книжкою, написаною живою народною мовою. Іван Котляревський за основу сюжету “Енеїди” узяв античну епопею Марона Публія Вергілія і суттєво, оригінально переробив її. За жанром “Енеїда” – характерний класичний зразок бурлескно-травестійної поеми.
Іван Котляревський майстерно поєднав веселий, дотепний сміх, яскраві комічні ситуації з глибокими серйозними думками, з широкими узагальненнями. Письменник надав бурлеску нові якості, які сприяли реалістичному зображенню життя. Сюжет поеми Котляревського – це розповідь про мандри Енея – сина богині Венери й земного царя Анхіза, внука троянського царя – після зруйнування Трої в пошуках Італії, де він має заснувати нову державу. Подорожжю керували боги з Олімпу, які раз у раз втручалися в життя героїв.
Описи природи, приміщень, воєнних дій, споживання їжі та напоїв, молодіжні ігри й розваги, авторські відступи, мова персонажів – усі ці позасюжетні елементи поеми майстерно виписані автором із використанням найрізноманітніших засобів сатири й гумору, у першу чергу бурлеску.
Арсеналом засобів творення яскравого, неперевершеного національного колориту стала барвиста, соковита народна мова, яку письменник знав бездоганно й здійснив на той час подвиг – увів її в художній твір як головний будівельний матеріал поеми. Це і колоритні картини національного побуту українців, і багаті народні традиції, і дотепний народний гумор, і багатющий національний фольклор, і численні українські імена, назви міст, сіл, місцевостей. У поемі І. Котляревського відображена українська дійсність XVIII ст. з її населенням, побутом, звичаями, обрядами, традиціями, з її історією, через що цей твір витримав випробування часом. Котляревський-патріот пишається героїчною історією України, ідеалізує часи гетьманства, підносить ідею безсмертя українського народу, його історії, самобутності української нації, утвердження української мови, живучості народних традицій, свободолюбства, прагнення до незалежності, оспівує героїчне минуле України.
“Поема Котляревського – самобутній і глибоко національний твір, де стародавніх троянців і латинян переодягнено в жупани й кобеняки українського козацтва XVIII ст., у каптани і мундири тодішнього чиновництва, у підрясники й ряси духовенства, де широким пензлем змальовано побут тогочасного панства, що замінило собою Вергілієвих олімпійців” (М. Рильський).
* * *
“І. Котляревський вніс у свій твір стільки сердечного тепла, тонкого гумору і живих барв своєї батьківщини, що його “Енеїда” і до цього часу не втратила своєї чарівності”.
(І. Франко).
(2 votes, average: 4.50 out of 5)