Історія зародження есе

Есе – це прозовий жанр невеликого обсягу і вільної композиції. Простими словами – це твір-роздум.

Першими їх писати почали журналісти. З газет і журналів короткі замітки поступово перебралися на сторінки художньої літератури.

Великі французькі мислителі Д. Дідро і Ф-М. Вольтер перетворили есе в оригінальний жанр філософії. Зразком того, як писати такі речі, стала знаменита книга М. Монтеня “Досліди”.

Мода на все французьке зробила есе європейськи популярним. Епоха Просвітництва донесла відгомони есеїстики і до Росії. Перші російські журналісти на чолі з Н. І. Новіковим стали пробувати свої сили в написанні заміток на злободенні теми.

Есеїст у вільній формі розповідає читачеві про хвилюючі його суспільні проблеми, ділиться життєвим досвідом.

Знати правила написання есе повинен кожен школяр. Короткі екзаменаційні твори допомагають відповісти на питання тексту, запропонованого для аналізу, розкрити творчий потенціал, продемонструвати вміння самостійно мислити.

Есе – це рід літератури, який передбачає, що такий твір визначається його темою і метою. Залежно від цього есе буває:

    Літературно-критичних; Історичним; Філософським; Духовно-релігійним.

За формою цей малий жанр близький особистого щоденника, письму, нарису, рецензії, огляду.


1 Star2 Stars3 Stars4 Stars5 Stars (1 votes, average: 5.00 out of 5)

Історія зародження есе