Історія відкриття Закону всесвітнього тяжіння

У фізиці існує величезна кількість законів, термінів, визначень і формул, які пояснюють все природні явища на землі і у Всесвіті. Одним з основних є закон всесвітнього тяжіння, який відкрив великий і всім відомий вчений Ісак Ньютон. Визначення його виглядає ось так: два будь-яких тіла у Всесвіті взаємно притягуються один до одного з певною силою. Формула всесвітнього тяжіння, яка і обчислює цю силу, буде мати вигляд: F = G * (m1 * m2 / R * R).

Дуже довгий час люди вивчали небо. Вони хотіли знати все його особливості, всі закони, що панують в недосяжному космосі. По небу становили календар, обчислювали важливі дати і дати релігійних свят. Люди вірили, що центром всього Всесвіту є Сонце, навколо якого обертаються всі небесні суб’єкти.

По-справжньому бурхливий науковий інтерес до космосу і взагалі до астрономії з’явився в XVI столітті. Тихо Браге, великий учений астроном, під час своїх досліджень спостерігав за переміщеннями планет, записував і систематизував спостереження. До того моменту, як Ісаак Ньютон відкрив закон сили всесвітнього тяжіння, в світі вже утвердилась система Коперника, згідно з якою всі небесні тіла обертаються навколо зірки по визначених орбітах. Великий учений Кеплер на основі досліджень Бразі, відкрив кінематичні закони, які характеризують рух планет.

Грунтуючись на законах Кеплера, Ісаак Ньютон відкрив свій і з’ясував, що:

    Рухи планет вказують на наявність центральної сили. Центральна сила призводить до руху планет по орбітах.

Учений не просто відкрив і опублікував формулу свого закону, але розробив математичну модель, згідно з якою можна обчислити найскладніші руху небесних тіл.


1 Star2 Stars3 Stars4 Stars5 Stars (1 votes, average: 5.00 out of 5)

Історія відкриття Закону всесвітнього тяжіння