Історія створення роману Пушкіна “Капітанська дочка”
О. С. Пушкін працював над романом “Капітанська дочка” протягом трьох років (з 1833 по 1836 рік). У 1834-му році виходить попередня йому робота на тему Пугачовського повстання – історична хроніка “Історія Пугачевского повстання”.
Збираючи матеріали для майбутньої роботи, автор відвідав безліч місць, пов’язаних з історичною подією. Відправившись в подорож по Поволжя і Приуралля, він збирав відомості очевидців страшних подій 1770-го року. Так само, Олександр Сергійович отримав від Миколи I доступ до неопублікованих архівних записів про повстання. Саме під час збору відомостей про Пугачовське повстанні, у письменника зароджується задум написання роману.
Роман “Капітанська дочка” навіяний перекладними творами Вальтера Скотта, а сама ідея написання історичного роману вже давно визрівала в розумі Пушкіна. Ідеальним історичним персонажем для створення твору стала фігура Омеляна Пугачова, але саме вибір теми ускладнив написання роману, багато в чому через цензуру, посилилася під час правління Миколи I-го. Роман безліч разів переписувався, змінювався план подій, головні герої, від імені яких могло піти розповідь. Всі три роки Пушкін переробляв структуру твору, збереглося близько шести варіантів. Про складність даної роботи можна судити за що дійшли до нас редакціям.
Під час створення головного персонажа Пушкін грунтувався на описах наближених до Пугачову людей, а в наслідку, використовував їх образи для створення героїв. Герой-оповідач П. А. Гриньов заснований на бранці Пугачова – Барашіне. Барашін біжить з пугачевского полону, а потім вступає в опір повстання, очолене генералом Михельсоном. Пушкін безліч разів змінював прізвище, але зупинився на варіанті, дійсно присутнього у військовій хроніці. Змінювався і образ персонажа, первісний задум малював суперечливого героя-дворянина, пізніше розбитого на двох протилежних персонажів. Позитивного, чесного і справедливого Гриньова і його повну протилежність – негідника і зрадниця Швабрина. Саме цей прийом допоміг обійти деякі обмеження цензури.
Для образу Швабрина використовувався якийсь армійський офіцер Шваніч, що був засланий за своє буйство в інший гарнізон, а після став спільником Пугачова, але не з особистих спонукань, а зі страху бути повішеним. Фігура Шваніча зацікавила Пушкіна, а на її основі було створено образ людини, готового пожертвувати своїми принципами і честю, щоб зберегти самого себе або ж отримати вигоду. Швабрин стає важливою сполучною ланкою для створення сюжетної лінії між Гриньовим і Машею Миронової.
Завдяки ретельному аналізу історичної хроніки, занурення в ті події, а так само навіяному Вальтером Скоттом натхненню, нині ми можемо зануритися в атмосферу тієї епохи, так уміло відтворену А. С. Пушкіним. Робота над твором була закінчена 19 жовтня 1886 року, перша публікація здійснена в журналі “Современник”, засновником якого був сам Олександр Сергійович. Мотиви Вальтера Скотта і глибокий історизм отримали визнання серед суспільства того часу, але і залишаються улюбленими донині.
(2 votes, average: 3.50 out of 5)