Історія створення поеми Пушкіна “Руслан і Людмила”
Поема “Руслан і Людмила” була написана Олександром Сергійовичем Пушкіним в період з 1818 по 1820 рік, після того, як він закінчив ліцей. Сам автор іноді говорив, що почав твір ще під час навчання, проте аналізуючи фактами можна зробити висновок, що в цей час була народжена сама ідея і написані лише кілька нарисів. Живучи в Петербурзі, він писав поему в основному, коли перебував в ліжку через хвороби, так як вів він життя досить розсіяну.
Головною поставленою метою поета, було написання “богатирської” поеми-казки, схожою за змістом з твором “Шаленого Роланда” Аріосто, яке було доступно йому у французькому перекладі. Цей жанр був названий критиками “романтичним”, що помилково приймають за романтизм в сьогоднішньому представленні. Також Пушкіна надихали твори не без відомого Вальтера і народні російські казки. Головним стимулом, який підштовхнув поета до створення поеми, стала публікація початкових томів “Історії держава російського” в 1818 році, автором яких був Н. М. Карамзин. Саме там поет взяв образи та інформацію головних конкурентів Руслана (Рагдай, Ратмір, Фарлаф).
Пушкін написав поему, використовуючи астрофіческіе чотиристопний ямб, що став головною формою написання романтичних поем, починаючи з “Руслана”. Також в творі можна знайти деякі пародійні елементи, пов’язані з твору “Дванадцять сплячих дів”.
Починалася ж вона публікуватися навесні 1820 року уривками в “Сині батьківщини”. Самостійне перше видання було випущено в травні цього ж року (під час заслання поета на південь). Воно викликало негативні відгуки у більшості критиків, які побачили в ньому непристойність і аморальність.
Однак, незважаючи на важкий шлях і оцінки критиків, дане твором стало класичної поемою Пушкіна. Нема жодної людини, який в школі б не вивчав цей шедевр. Більшість літературних завдань в школах і коледжах містять аналіз і твори за поемою “Руслан і Людмила”. Цікавий сюжет змушує читача дочитати поему до кінця, ніби в руках він тримає якийсь детектив знаменитого письменника. Елемент казки в творі додає йому певний чари, що також скрашує читання і робить його легким і менш напруженим. Також цьому сприяє форма вірша, в якій була написана поема Олександра Сергійовича.
Варіант 2
О. С. Пушкін (1799-1837) став одним з найвідоміших письменників всього світу і самий великий російський письменник. Він автор безліч різних творів, які стали світовою класикою і безліч людей дізнаються його великі повісті. Пушкін написав такі історії як: “Капітанська дочка”, “Пікова дама”, а також “Руслан і Людмила”.
Поема “Руслан і Людмила” вважається однією з найпопулярніших творів Пушкіна, і кожна дитина знає рядки з цього творіння. Але яка історія цієї поеми? Чому Пушкін вирішив написати таке знамените творіння, як “Руслан і Людмила”?
Історія написання цієї поеми почалася далеко в дитинстві поета, коли його няня, читала йому на ніч казки. І саме завдяки їй, поет полюбив російські казки, і саме вони допомогли йому, під час написання своєї історій.
У поемі “Руслан і Людмила”, князь Руслан вирушає в тривалу подорож, щоб врятувати свою кохану Людмилу від жахливого чаклуна Чорномором. І після багатьох смертельних випробувань і битв, він знайшов свою кохану і переміг жахливе зло.
Коли вперше читаєш цю книгу, починаєш згадувати різні народні казки: “Кощій Безсмертний”, “Баба-яга”, “Царівна – жаба” та інші.
Поема “Руслан і Людмила” була створена в 1818-1820. Олександр Сергійович досить часто говорив, що починав писати ще поему в Ліцеї, але швидше за все він починав тільки замислюватися цю історію. Після повного випуску поеми в травні 1820 року величезна кількість критиків почали обурюватися і дорікати Пушкіна в його творінні. Для багатьох воно було занадто “непристойним” і навіть “дитячими”. Але деякі критики, наприклад як П. А. Катенін, дорікав письменника в тому, що там мало народного і в ній є досить часті іноземні нотки, а точніше французькі. Але, незважаючи на всіх критиків, простий люд полюбив поему “Руслан і Людмила”, і саме після цього творіння вони почали вихваляти Пушкіна.
Після того як в світ з’явився перше видання поеми, Пушкін вирішив переписати певні моменти і почав він все з епілогу, який він написав на кавказьких. Уже +1828 він видав друге видання, вже з написаним епілогом ( “Так, світу житель байдужий…”) і написав “пролог” ( “У лукомор’я дуб зелений…”). Саме завдяки цим різним додаванням, поема стала ще народнішим. Він прибрав еротичні сцени і додав нові, щоб поему не рахували таке “порочний” і її могли читати дітям. Після того як він випустив поему в 1830 році, Пушкін підкреслив, що поема тепер здається йому “не живий”, а якийсь “холодної”.
(1 votes, average: 5.00 out of 5)