Історія походження слова і поняття “гривня”

Зайняв київський престол, Ярослав Мудрий відмовився від монетної емісії. Чому? Навряд чи наука зможе коли-небудь суверенністю відповісти на це питання. Вірогідним здається така версія. Внаслідок припинення напливу арабських монет зі Сходу різко зменшилася в обороті монетна маса. Друковані гроші зникали з ринку, осідаючи в накопиченнях. З часом їх функції замінили монетні гривні.
Останніми за часом і послідовності емісій з’явилися монети з іменами Святополка і Петра (або Петроса). Дослідники досі сперечаються з приводу походження Святополка.-Одні вважають його сином старшого брата Володимира Ярополка Святославича, інші – самого Володимира. Святополк сам вирішив питання свого походження – шляхом друкування монет. На лицьовій стороні срібняків з ім’ям цього князя, язичницьким “Святополк” чи християнським “Петро”, зображений умовний портрет князя. Частина нумізматів вважає, що на срібниках з написом “Петро” зображений Св. Петро, християнський патрон Святополка. На зворотному боці цих монет бачимо його родовий знак – двузубец, що однозначно визначає його батька – князя Ярополка. Срібники Святополка стали останніми давньоруськими монетами в класичному розумінні. Функцію засобів купівлі-продажу у великих трансакціях та накопичення коштовностей з середини XI ст. поступово взяли на себе монетні гривні – злитки срібла стандартних форми і ваги (київські, новгородські та ін.).
Вперше слово “гривня” знаходимо в найстародавнішої серед тих, які дійшли до нас, літописи, “Повісті временних літ”, написаній близько 882 р Тоді князь Олег, який прийшов з Півночі, захопив владу в Києві та “встановив давати варягам від Новгорода гривень три сотні на рік, заради миру “. Невідомо, чим саме виплачувалася ця данину: срібними монетами, срібними злитками або ломом срібних прикрас. інша згадка гривні в “Повісті” дає підставу вважати, що малося на увазі певну кількість друкованих монет, об’єднаних під цим терміном. У 907 році той же Олег здійснив похід на столицю Візантії Константинополь і взяв контрибуцію з розрахунку по 12 гривень на воїна. Швидше за все, вона була сплачена візантійськими срібними монетами – міліарисії.
У давнину слово “гривня” мало кілька значень. Рахункова означала певну кількість срібних монет, вагова – точну вагу срібла або золота. Нарешті, в XI ст. з’явилися монетні гривні – злитки срібла встановленої форми та ваги. Сам термін “гривня” походить від слова “грива” (загривок, шия) і спочатку означав обруч, який носили на шиї знатні люди не тільки на Русі, а й у багатьох країнах Старого Світу. Історики вважають, що ще у VIII ст. або в IX ст. гривня на Русі стала ваговою одиницею, яка відповідала строго певної ваги золота або срібла. Після появи в Європі з VIII ст. арабських срібних монет – дірхем – певну їх кількість по вазі стали прирівнювати до такої гривні. Історикам невідомо, який був вага цієї гривні VIII-IX ст. З першого пам’ятника писемності вооточнословянского законодавства – “Руської правди” – дізнаємося, що в XI-XIII ст. вагова гривня важила трохи більше 50 р А лічильна гривня, на думку вчених, в XI ст. прирівнювалася до 20 ногатам (кожна по 2,56 г), або 25 кунам (кожна по 2,05 г), або 50 резанам (кожен по 1,02 г). У XII-XIII століттях вагова гривня прирівнювалася вже 50 кунам (по 1,02 грама), але в цей час куной називали вже не арабський дирхем, а вдвічі легше його західноєвропейський денарій, що замінив в обороті дірхем на більшій частині стародавньої Русі.
Починаючи з XII по XIV ст. на давньоруські землі припинилося надходження монет із зовні. Їхнє місце зайняли монетні гривні – масивні злитки срібла, які мали строго певну вагу і форму (від 160 до 205 г залежно від типу). Якщо замінники монет, товаро-гроші (прядки, намистинки, – ножі, цвяхи), використовувалися в XII-XIII ст. в дрібних повсякденних операціях купівлі-продажу, то серед князів, бояр і багатих купців ходили монетні гривні – масивні злитки срібла певної форми і ваги, які служили для оплати боргів, данини і контрибуцій. Вони нібито і витіснили друковані монети з ринку. Однак реальна причина появи в грошовому обігу давньої Русі монетних гривень була іншою – в розширенні масштабів економічного життя, пожвавлення землеробства, ремесел, промислів. Це стимулювало торгівлю, розширювалися економічні зв’язки між Північчю і Півднем. Монетні гривні є економічним феноменом, присуши тільки Русі XI-XV ст. Ніде більше в середньовіччі такі злитки не використовувалися.


1 Star2 Stars3 Stars4 Stars5 Stars (2 votes, average: 4.50 out of 5)

Історія походження слова і поняття “гривня”