Історія і особистість (за історичним романом Л. Костенко “Берестечко”)
Творчість Л. Костенко, як і всіх письменників-шістдесятників, тяжіє до психологічного насичення ліричного переживання, збагачення асоціативності й метафоричності поетичного мислення. Вона пройнята глибоко національним духом і колоритом, але водночас і загальнолюдським філософським змістом.
Серед вагомого творчого доробку письменниці особливо виділяються як найбільш репрезентативні історичні романи у віршах “Маруся Чурай”, “Берестечко”, драматичні поеми “Сніг у Флоренції”, “Дума про братів неазовських”, збірки творів “Неповторність”, “Сад нетанучих скульптур”.
Особливий інтерес викликає її останній роман “Берестечко”, написаний у формі внутрішнього монолога-сповіді головного героя гетьмана Богдана Хмельницького. Усі його переживання подаються автором крізь призму однієї історичної події – битви під Берестечком. Як слушно 7зауважує М. Ільницький: “… історія присутня в людині внутрішньо: в минулому живе сучасне, в сучасному відлунює минуле. Історизм – це передусім момент зв’язку епох, який проходить крізь серце, душу, помисли героїв.” [1, с. 353-354].
Л. Костенко обирає, як і ряд інших авторів, які звертались до художнього осмислення національно-визвольної війни під проводом Б. Хмельницького, одну із трагічних битв – поразку під Берестечком. Відображення цієї трагічної події, переживань Б. Хмельницького дає можливість Л. Костенко розкрити трагічні сторінки національної історії, такі складні проблеми, як видатна історична особистість та народ, як особа і народ, шляхи національного розвитку і відродження, осмислити зв’язок часів.
Головний герой твору Б. Хмельницький розкривається через складні внутрішні протиріччя. Він терзається своїми помилками:
Усе ж було за нас.
Чому ж програли ми?! [4, с. 7].
Разом з тим він готовий понести спокуту за ці помилки, виступає патріотом своєї землі, виразником національних інтересів українського народу:
Я знаю свій народ. Кляну його пороки.
Але за нього Господа молю! [4, с. 124].
Богдан Хмельницький свідомо розуміє, що воля, свобода ніколи не дається легко, що її необхідно завойовувати, відстоювати у нелегкій боротьбі:
Бо хто за що, а ми за незалежність.
Отож нам так і важко через те. [4, с. 120].
Незалежна Україна – це та мрія, якою живе ізольований від війська у фортеці містечка Паволочі Б. Хмельницький. Він болісно переживає поневіряння свого народу, який шукає Україну в Україні, бо вся наша історія – то вічний пошук свободи. Знову і знову ми повинні турбуватися про державотворення. Головне, щоб ця боротьба не стала дріб’язковою, адже тоді ми можемо не помітити, як втратимо власну країну. І гетьман це усвідомлює:
Розломлять. Підгризуть. Як миша, як полівка.
Всі хочуть булави, всі борються за власть.
Та й буде булава – як макова голівка.
Отак поторохтять, і знову хтось продасть.
…………………………………………………………………..
…Отак воно і йдеться до руїни.
Отак ми й загрузаємо в убозтво.
Є боротьба за долю України.
Все інше – то велике мискоборство. [4, с. 99].
“Знаковий малюнок на обкладинці – гетьманська булава у траві.” [6, с. 44]. І від того, хто її підніме і ввійде на гору, залежатиме доля України, майбутнє нашої нації. Молімося, щоб ця людина була гідним представником українського народу і не повторювала помилок своїх пращурів, бо вона не має і не повинна мати часу на поразку.
Ільницький М. М. Людина в історії: (Сучас. укр. іст. роман).- К.: Дніпро, 1989.- 356 с.
Кодак М. “Берестечко”: один урок українству // Слово і час.- 2000.- №1.- С. 48-49.
Кодак М. Неопалимої книги скрижаль // Київ.- 2000.- №3-4.- С. 127-131.
Костенко Л. В. Берестечко: Історичний роман.- К.: Укр. письменник, 1999.- 157 с.
Мовчан Р. Позбутися рабського комплексу // Слово і час.- 2000.- №1.- С. 47-48.
Шпиталь А. Книга болю з проблиском надії // Слово і час.- 2000.- №1.- С. 44-47.
(1 votes, average: 5.00 out of 5)