Home ⇒ 👍Маркетинг ⇒ Історія брендингу

Історія брендингу

Походження бренду

Слово “бренд” має древньонорвежське походження. Стародавні вікінги застосовували дієслово “brandr” для клейма худоби та речей домашнього вжитку, яке засвідчувало їх право власності. І донині існують такі регіони, де цим терміном іменується символ, яким власники таврують свою худобу.

Протягом досить тривалого періоду розвитку культури і цивілізації формувалися роль і місце брендингу в суспільстві. Деякі елементи майбутніх товарних позначень виникли ще в первісній общині, період існування якої відзначається виникненням знаковою символіки. Святкова і національний одяг, вишивки, орнаменти, амулети, татуювання і наскальні малюнки – все це є ранні форми наочної символіки. На соціальний статус членів племені вказували спеціальні знаки і символи, які використовуються для вираження приналежності майна членам громади. Наприклад, на каменях, з яких в 3200 р. До н. е. е. збудовані єгипетські піраміди, знайдені знаки і символи, що належали рабам, що обробляють камені.

У період античності майстри і ремісники використовували спеціальні позначення, за допомогою яких фіксувалися імена виробників виробів. Давньогрецькі гончарі залишали відбиток свого великого пальця або наносили ініціали на виготовлену глиняний посуд. Аналогічні знаки знаходилися на цеглинах, виявлених при розкопках Давнього Риму, а також на старовинному китайському фарфорі.

Надалі, за часів Римської імперії майстрові наносили на свої вироби особистий знак або підпис, определющіе походження і приналежність своїх робіт. Такі позначення виступали гарантом достовірності та якості товару. Для неписьменних жителів античного міста хорошим орієнтиром було використання традиційних символів:

Ножиць у цирульника, Трьох куль у лихваря, Калача у пекаря.

На початку ХIII століття по всій Європі стали використовуватися купецькі знаки, які засвідчували якість товарів. Король Англії Генріх III в 1266 році наказав пекарям таврувати хлібобулочні вироби. Потім в 1373 році дане вимога поширилося на склодувів і інших ремісників. Чи не мали клейма вироби знищувалися. Подібні закони приймалися і в інших країнах – в Німеччині, Голландії, Америці. У Франції, наприклад, законом заборонялося без клейма продавати олов’яну посуд.

За часів Середньовіччя товарні позначення стали більш досконалими, вони стали відбивати характер комерційних відносин. Асоціації міських майстрів-ремісників ставили клеймо гільдії або цеху – клеймо платників, ткачів, гончарів. У кожній з таких гільдій встановлювалися свої відокремлені трудові норми і стандарти. Метою гільдій була регулювання цін і контроль якості продукції, що виробляється. Тим самим, посилювалася функціональність товарного позначення: клеймо стало підтверджувати певну якість товару, рівень цін і інші особливості, характерні для товарів окремого майстра або цілої гільдії.

У Російській Імперії досвід клеймування був впроваджений пізніше. Першим документом підписаним в 1667 році царем Олексієм Михайловичем був “Новоторговий статут”, який зобов’язував ставити клеймо на митниці в якості свідоцтва про оплату мита. У 1754 році царицею Єлизаветою Петрівною був підписаний “Указ про обов’язкове таврування товарів”, метою якого була можливість відрізнити товари один від одного.

Перші згадки про брендінг

У міру розвитку фірм змінилася і сутність товарного позначення. Знаки перетворилися в символи, значимі для споживачів. Функції торгової марки стало виконувати в повному обсязі товарне позначення. Найменування товару, його знак, колір, запах, упаковка і навіть звук сприяли його впізнаваності, його виділенню з безлічі конкуруючих на ринку аналогів. Розвивається концепція “отличительности” заклала базис для нової технології розробки фірмових товарів, яка отримала горду назву “брендинг”.

Вперше брендинг стали згадувати в кінці ХІХ століття. Перші згадки про брендінгу пов’язані з діяльністю компанії “Procter &; Gamble”. У 1878 році син одного із засновників компанії – Джеймс Норіс Гембл заявив, що в результаті досліджень було створено “непотопаючий” мило, здатне сподобається покупцям. До відмітних особливостей цього мила він відносив білий колір, відмінне піноутворення і дезинфікування, а також хороші миючі властивості, справляються з будь-брудом. Джеймс хотів назвати його “Біле мило”, але його партнер Харлей Проктер наполіг на більш оригінальному, що запам’ятовується назві “Ivory Soap”. Через деякий час, була запущена перша національна кампанія по просуванню бренду з девізом “99,44% чистоти”. Таким чином, вперше в історії людства на ринок був випущений бренд з оригінальною назвою, відмітними властивостями і незабутнім рекламним слоганом.

З часів утворення ранніх брендів світова практика набула значного теоретичний і практичний досвід просування виробів, товарів і послуг, маркованих оригінальних позначенням.

Етапи становлення брендингу

Можна виділити чотири етапи в процесі становлення комерційних відносин, що поклали основу для еволюції становлення брендингу:

1870-1900 роки. Перший етап ознаменувався зростанням промислового виробництва, а також походженням товарів масового використання. В цей час вагому значимість набула концепція якості товарів, формувалися мережі збуту продукції, поліпшувалися комунікаційні стратегії. Конкуренція серед товарів і послуг на ринках простимулювала розробку допоміжних відмінностей між схожими товарами, таким чином, впливаючи на появу перших брендів. 1915-1930 роки. Другий етап послужив створенню нових брендів і активному розвитку вже існуючих. В цей час провідні компанії почали впровадження нових систем внутрішньофірмового управління, орієнтованих на розвиток маркетингу. При цьому після другого туру утворення нової категорії менеджерів, які активно підтримували внутрішньо фірмові зв’язку і забезпечували взаємодію з організаціями-партнерами, які безпосередньо брали участь в просуванні брендів на ринку. 1930-1945 роки. Третій етап відзначився практично повсюдним впровадженням нових маркетингових технологій в управлінські механізми компаній. На даному етапі сформувався самостійний напрямок, так званий “бренд-менеджмент”. C 1945 року по даний період. Останній етап характеризується повсюдним розвитком бренд-менеджменту як специфічної функції внутрішньофірмового управління. В даний час піддаються аналізу теоретичний досвід і практика в галузі брендингу, накопичені роками провідними компаніями світу. Крім цього, зараз йде бурхливий розвиток нових підходів і концепцій брендингу.

У сучасному світі брендинг є важливу складову діяльності компаній, символізуючи довіру, стабільність, певний набір очікувань споживачів товарів і послуг.