Історико-географічні типи європейських міст
Найдавніші міста виникли в Азії і Африці – в Месопотамії і долині Нілу. Європейські міські поселення набагато молодше – їм від роду “всього лише” неповних три тисячі років. Початок їх розвитку припадає на античну епоху, коли стали рости давньогрецькі міста (починаючи з VIII ст. До н. Е..). Їх розвиток йшов і “вшир і вглиб”, тобто створювалися нові міські ансамблі, ускладнювалися їх спорудження, розширювалася географія (за межі власне “материнської Греції”). “Часто місто розташовувалося під захистом гірського схилу, і іноді навіть”заповзав”на нього. Море, порослі густими лісами і гаями схили пагорбів, що нависають ефектною “декорацією” заднього фону гори, одноповерхові будови, ліплячи по рельєфу, і підняті над ними величні монументальні храми…”. Грецькі міста-колонії (“колонія” по-латині означає “поселення”) створювалися на узбережжі Середземного і Чорного морів. У цей період відбулося становлення “державних полісів”, тобто міст-держав, прообразу сучасних державних утворень. Міста часто утворювали союзи, найбільш відомим був союз на чолі з Мегапол. Звідси походить термін “мегалополіс”.
На рубежі минулого і нинішньої ери досягли розквіту міста Римської імперії. Вони мали свій, яскраво виражений функціональний характер: забезпечення територіального зростання імперії і управління її віддаленими районами. Виникли міста і з іншими функціями: торговими, портовими, курортними і пр. Тоді ж виникли і поселення на місці сучасних європейських столиць – Відня, Парижа, Лондона, Будапешта.
Римлян можна вважати родоначальниками європейської вулиці: вони розділили проїжджу частину і пішохідний тротуар, стали мостити вулиці кам’яними плитами і пр.
Падіння Римської імперії призвело до повного запустіння раніше процвітали міст. Багато століть у Європі міська культура практично не розвивалася. Черговий зліт у долі європейських міст припадає на середні віки (починаючи з XI ст. – У цей період починається розвиток Києва – “матері руських міст”). У той період склалася сучасна мережа європейських міст. Відділення ремесла від сільського господарства призвело до їх швидкому розвитку і відродженню. Основна частина середньовічних міст виникла практично на порожньому місці. Це були торгово-ремісничі міста, зростаючі навколо замку феодала або монастиря. Укріплення міста давали захист населенню в період частих воєн.
Особливо швидко росли міста, що займали вигідне економічне становище на найважливіших торговельних шляхах, з Константинополя, через Венецію і Геную, по долинах Рони і Рейну до узбережжя Північного моря і Балтики і далі до Новгороду.
З кінця XII в. в Європі з’являються перші університети, практично створили і зробили великий вплив на міста, в яких вони розташовувалися.
Найбагатшими містами в XIII-XIV ст. були італійські, що створили своє благополуччя на торгівлі, ремеслах і мануфактурі. Зароджується буржуазія (“буржуа” в перекладі означає “городянин”) висуває нові, прогресивні ідеї. Починається розквіт культури, в т. ч. і архітектури. Епоха відродження відбилася в образі багатьох італійських, нідерландських і іспанських міст, що відрізняються дивовижною красою та вишуканістю. Так виник відомий архітектурний стиль бароко, що в перекладі з італійської означає “химерний”.
І все ж типовий середньовічний місто в Європі носив риси фортеці, його жителі зберігали психологію селянина, а зручності для більшості населення були не передбачені.
Важливу роль в історії світової урбанізації зіграла епоха промислового перевороту у XVIII-XIX ст. У результаті індустріалізації швидко виросли промислові міста, що поступово перетворилися в справжніх “монстрів, що пожирають своїх дітей”. Умови життя в таких містах ставали все важче, щільність забудови досягла межі, вулиці постійно були захаращені транспортом. У робочих районах, навколо промислових підприємств, створювалися умови, нестерпні для проживання. Центри міст займалися конторами, банками і т. п. Забезпечені люди виїжджали в більш респектабельні для проживання передмістя.
(2 votes, average: 5.00 out of 5)