Історичний розвиток моралі

Окремі фрагменти загальної картини реальних звичаїв, що змінюються в процесі історії людства, описані в етиці досить докладно, проте з приводу джерела змін моралі і їх спрямованості єдності думок не склалося. Короткий опис проблемного поля даної теми можна представити наступним чином.

Генезис моралі. Проблема реконструкції виникнення моральності: відсутність єдиної дослідницької позиції. Основні гіпотези, теологічна (походження моралі детерміновано надприродним фактором), натуралістична (виникнення моралі в тій чи іншій мірі визначається природою людини), соціологічна (генезис моралі зумовлений соціальними обставинами).

Дослідження передумов та особливостей оформлення моральних уявлень на ранніх етапах розвитку суспільства фіксують: синкретизм первинних видів регулювання; значимість звичаїв, табу, ритуалу, заснованих на специфіці кровноспоріднених відносин; поступове накопичення соціокультурних можливостей для складного процесу переходу від таліону (“життя за життя, зуб за зуб, руку за руку, ногу за ногу”) до “золотого правила” (“(Не) поступай по відношенню до інших так, як ти (не) хотів би, щоб вони поступали по відношенню до тебе”).

Моральність в історії людства. Накопичений по цій проблемі емпіричний матеріал розглядається з різних теоретичних позицій, які об’єднує визнання (в тій чи іншій мірі) соціокультурної обумовленості моралі і, одночасно, її відносної самостійності (зворотне, нехай і обмежену, вплив на фундаментальні фактори людської спільноти, наявність власних, имманентных особливостей зміни тощо). На цій підставі можна виділяти основні типи моралі стосовно різних етапах суспільного розвитку (наприклад, в європейському регіоні: моральні системи Античності, Середньовіччя, Відродження, Нового часу, Нового часу). Особливо дискусійною є проблема спрямованості розвитку моральності (прогресистські концепції; теологічні моделі “богозаданности”; гіпотези випадковості, ірраціональності громадського і морального розвитку; моделі циклічності або регресу; ідеї керованості людства ззовні і т. д.).

Мораль у сучасному світі. Багатоаспектність і суперечливість сучасного етапу розвитку моралі не дозволяє описати його в рамках хоча б відносно цілісної теорії. Можна лише фіксувати численні негативні і часткові позитивні явища у сфері моральності, їх залежність від динамічно мінливих соціокультурних факторів. Моральні колізії глобального характеру, пов’язані з протистоянням культур, соціальною нестабільністю, особливостями науково-технічного розвитку (в тому числі з інформаційними технологіями), агресією масової культури і т. д., істотним чином проблематизують не тільки конструктивне функціонування моралі, але й перспективу виживання людської спільноти.

Для підготовки до іспиту/заліку запропонована схема викладу даної теми є цілком достатньою, проте для її конкретизації і “розшифровки” необхідні додаткові пояснення, які можуть виглядати наступним чином.

При вивченні літератури з теми та осмисленні специфіки історичного зміни моралі доцільно мати на увазі деякі методологічні орієнтири. Звернення до змістом моралі, про який вже йшла мова, дозволяє міркувати про особливості її історичних проявів підлогу певним (можливо, систематизуючих) кутом зору. Ступінь ефективності “виконання” мораллю цього її “призначення” виступає, імовірно, тим критерієм, який дозволяє вирішувати, чи є її історичний розвиток висхідним, поступальним, прогресивним або немає. Однак, навіть виділивши такий гранично загальний критерій (більш конкретні неодмінно виявляють свою недостатню універсальність), ми все одно не позбавляємося від гіпотетичність подальших суджень, оскільки виявити тенденцію все більш очевидного виявлення сенсу моралі надзвичайно складно.

З одного боку, мораль на кожному новому витку історії так чи інакше “справляється зі своїм головним завданням, як би пристосовуючись до соціальних обставин і, разом з тим, зберігаючи певну ступінь автономії. Особливо це помітно в області її ідейного буття: усвідомлення значимості загальнолюдських цінностей і емансипації особистості, розширення сфери повноважень моральних імперативів, – все це починає відігравати істотну роль у розвитку человеческою співтовариства. З іншого боку, на рівні реальних звичаїв така позитивна динаміка аж ніяк не очевидна. Сучасна картина вдач (перш за все, в її локальних фрагментах) виробляє часом настільки жахливе враження, що з настоятельностью підштовхує до висновку про моральної деградації.

Якщо розглядати процес зміни моралі трохи більш конкретно, в ракурсі її специфічних особливостей, то критерієм прогресивності можна було б вважати послідовне розгортання в історії її сутнісного своєрідності. Можна, мабуть, зробити обережний висновок про те, що деякі специфічні характеристики моральності, пов’язані з загальністю моральних вимог, ускладненням і підвищенням значущості механізму саморегуляції, усепроникаючим характером моральних імперативів, з часом проявляються з усе більшою визначеністю. Ця тенденція “пробивається” в історії не прямолінійно, стикаючись з опором экспансионистски орієнтованої політики чи економіки, примітивного, відсталого буденної моральної свідомості та іншими реаліями життя.

Всі міркування щодо спрямованості багатоаспектного розвитку моралі носять поки гіпотетичний характер, що можна оцінювати не тільки з позиції деякого інформаційного незручності і розчарування, але й в позитивному ключі, оскільки відсутність чітко розставлених акцентів надає велику ступінь свободи для індивідуальної творчої інтерпретації даної проблеми. Один з напрямків такої інтерпретації можна позначити наступним чином. Деякі закономірності історичного становлення моральності, “серпанкові в її “живому”, рухомому, суперечливому, поливариативном бутті (деколи представляющимся хаотичним нагромадженням унікальних, погано взаємопов’язаних феноменів), дозволяють припустити наявність потенційної можливості для подальшого прогресивного руху, яка, при сприятливому збігу соціокультурних обставин, має шанс актуалізуватися у практичній дійсності.

Втім, оптимістичні сподівання на краще (хоча б у майбутньому) істотно девальвуються під впливом реалій сучасності, які можна настійно підштовхувати до висновку, що “цивілізація – сходи прогресу, що веде на ешафот” (М. Эпштсйн). У самому справі, її розвиток представляється своєрідним накопиченням факторів ризику, кожен з яких здатний серйозно дестабілізувати і навіть знищити її хруп – кос буття. Якщо і є можливість перешкодити саморуйнування цивілізації, то вона неодмінно пов’язана з моральними цінностями. Загалом, навіть В такому песимістичному контексті міркувань не втрачається актуальність відомої етичної установки: “роби те, що повинен, і будь, що буде”.


1 Star2 Stars3 Stars4 Stars5 Stars (1 votes, average: 5.00 out of 5)

Історичний розвиток моралі