ІСТОРИЧНІ, ЕСТЕТИЧНІ, ФІЛОСОФСЬКІ ЧИННИКИ РОЗВИТКУ РОМАНТИЗМУ. ОСНОВНІ ОЗНАКИ РОМАНТИЗМУ. ОСНОВНІ ОЗНАКИ РОМАНТИЗМУ ЯК НАПРЯМУ В ЛІТЕРАТУРІ Й МИСТЕЦТВІ. РОМАНТИЗМ У РІЗНИХ КРАЇНАХ – РОМАНТИЗМ
Мета (формувати компетентності): предметні (знання про історичні, естетичні, філософські чинники розвитку романтизму в різних країнах; уміння характеризувати вершинні досягнення романтизму в літературі та мистецтві; словниковий запас; розвинені зв’язне мовлення та критичне мислення; кращі людські якості особистості); ключові (уміння вчитися: активну пізнавальну діяльність; критичне мислення; комунікативні: навички спілкування в колективі; толерантне ставлення до думок і почуттів оточуючих; інформаційні: вміння визначати головне; навички роботи з книгою; загальнокультурні: естетичний смак, читацькі інтереси, світогляд).
Тип уроку: урок формування знань, умінь і навичок.
Основні терміни й поняття: романтизм, жанр, ідея, конфлікт.
Міжпредметні зв’язки: географія, історія, мистецтво.
Обладнання: підручник; літературознавчий словник; портрети письменників доби романтизму, видання їхніх творів, ілюстрації до них; роздавальний матеріал за темою уроку; медіазасоби.
ПЕРЕБІГ УРОКУ
І. ОРГАНІЗАЦІЙНИЙ МОМЕНТ
ІІ. АНАЛІЗ КОНТРОЛЬНОЇ РОБОТИ
ІІІ. ОГОЛОШЕННЯ ТЕМИ Й МЕТИ УРОКУ. МОТИВАЦІЯ НАВЧАЛЬНОЇ ДІЯЛЬНОСТІ
Учитель. На порубіжжі XVIII-XIX ст. в європейській літературі виник новий напрям – романтизм – як наслідок духовного розчарування Європи через події Французької революції 1789-1794 рр. та наполеонівські війни. Було піддано сумніву переконання, що людина у змозі покращити суспільний лад завдяки розуму, і це пригнічувало. Адже революція, що нібито мала сприяти суспільній гармонії, скінчилася розгулом насильства та кривавим якобінським терором, що вже говорити про наполеонівських солдат… Так було завдано удару по вірі просвітників у розум, його могутність і силу. Стрімке сходження Наполеона слугувало для багатьох романтиків прикладом сміливого дерзання, духовного розкріпачення особистості. І нехай невдовзі видатні люди Європи засудять Наполеона за його жадобу до влади, імперські амбіції та жорстокі завойовницькі війни – у пам’яті людей надовго залишиться образ Героя. Саме тут слід шукати витоки активного героя романтизму – героя-бунтаря, героя – протестанта. Про цю добу І. Я. Франко говорив: “Індивідуальність поета стала найвищою владою. поезія стала вітхненням, ясновидінням, чимсь божеським і безсмертним”. Про цей незвичайний, бурхливий час та його здобутки поговоримо сьогодні на уроці.
IV. РОБОТА НАД ТЕМОЮ УРОКУ
1. Міні-лекція вчителя. Словникова робота (запис до зошитів)
– Назва терміна романтизм виникла від французького слова romantisme, яким позначали щось таємне, дивне, нереальне. Романтизм – напрям у мистецтві й літературі, що виник наприкінці XVIII ст. в Німеччині та поширився Європою й Америкою.
Ознаки романтизму
■ Підкреслена увага до людської особистості, індивідуальності, внутрішнього світу людини.
■ Зображення виняткового характеру за виняткових обставин, сильної, бунтарської особистості, непримиренної зі світом. Це людина не лише вільна духом, а ще й цілком особлива та незвичайна. Найчастіше це одинак, якого не розуміють більшість людей.
■ Культ почуттів, природи та природного стану людини. Заперечення раціоналізму.
■ Існування “двох світів”: світу ідеалу, мрії та світу дійсності. Між ними існує невиправний розлад. Це спричиняє настрій відчаю та безнадії, “світової скорботи” в митців-романтиків.
■ Звернення до народних сюжетів, фольклору, зацікавленість історичним минулим, пошуки історичної свідомості.
■ У літературі та живописі набувають популярності розгорнуті описи екзотичної природи, стихій, а також образи “природних” людей, “не зіпсованих” цивілізацією.
■ романтизм відмовився від використання сюжетів про античність.
Найвидатніші представники романтизму в зарубіжній літературі: Джордж Гордон Ноель Байрон, Віктор Гюго, Вільям Блейк, Ернст Теодор Амадей Гофман, Вальтер Скотт, Генріх Гейне, Фрідріх Шиллер, жорж Санд, Михайло Лермонтов, Олександр Пушкін, Адам Міцкевич.
Українські романтики в літературі: Тарас Шевченко (рання творчість), Пантелеймон Куліш, Микола Костомаров, “руська трійця” (Маркіян Шашкевич, Яков Головацький, Іван Вагилевич), Левко Боровиковський, АМВРОСІЙМетлинський, Михайло Максимович, Віктор Забіла, Євген Гребінка, Олександр Афанасьєв-Чужбинський та ін.
Трагічне й героїчне в романтичному мистецтві тісно переплетені. Поєднання героїчного, бунтарського настрою та трагічного розчарування знаходимо у творах письменників-романтиків, зокрема в поезіях видатного англійського поета Дж. Г. Н. Байрона. В. Гюго писав: “Письменники XIX століття – діти Французької революції”. революція спричинила поширення насильства й терору, перекреслила віру в розум, його могутність і силу. Саме цим пояснюється те глибоке розчарування, яке охопило багатьох митців і відобразилося в песимістичному тоні та трагічній забарвленості їхньої творчості.
Романтизм як ідейний і художній рух змінювався: для нього були характерні певні особливості в різні періоди розвитку, в окремих національних літературах, у творчості окремих письменників. АЛЄ те, що робить романтизм єдиним рухом, пов’язане з його прагненням зрозуміти й відобразити всесвітній розвиток історії. Тому головна ознака романтизму – прагнення створити узагальнений символічний образ.
На розвиток романтизму значний вплив мала ідеалістична філософія, представниками якої були А. В. і К. В. Ф. Шлегелі, Ф. В. Й. Шеллінг, І. Кант, Й. Г. Фіхте, Й. Г. Гердер.
Для романтиків характерною є увага до внутрішнього світу людини. Вони обстоювали свободу особистості як основу життя, виступали за щирість людських взаємин, не визнавали лицемірства, фальші, насильства. З’являється новий тип героя – тираноборець, бунтар, одержимий “світовою скорботою”, “несамовитий шукач життєвих насолод”. Зазвичай це винятковий характер, що діє за виняткових обставин.
Невід’ємною особливістю романтичного стилю є символіка, фантастика, екзотика. Письменників цікавить історичне минуле, фольклор, міфологія.
У романтичній літературі виникають та утверджуються нові жанри – пісенна балада, лірична пісня, романс, історичний роман і драма. чільне місце поміж них посідають ліричні жанри (балада, елегія, лірична поема, дружнє послання). Поміж прозових – психологічна повість, новела, літературна казка. У цей період створюються жанри роману (В. Скотт, Жорж Санд, В. Гюго), поеми (Дж. Г. Н. Байрон, Г. Гейне, А. Міцкевич), ліричної поезії.
Етапи розвитку романтизму
Передромантизм | Ранній (кінець XVIII – початок XIX ст.) | Розвинений (1820-ті – 1840-ві рр.) | Пізній (після революції 1848 р.) |
Явища й тенденції в європейській літературі та духовній культурі II половини XVIII ст., які підготували грунт для розвитку романтизму. | Доба наполеонівських війн і період Реставрації викликали першу хвилю романтизму. В Англії до неї зараховують творчість поетів Дж. Г. Н. Байрона, П. Б. Шеллі, Дж. Кітса, романіста В. Скотта, у Німеччині – майстра сатиричної прози Е. Т. А. Гофмана і блискучого лірика й сатирика Г. Гейне. | Друга хвиля романтизму розпочалась після липневої революції у Франції та після повстання в Польщі, тобто після 1830 р. Найкращі твори в той час написали у Франції – В. Гюго, Жорж Санд, О. Дюма; у Польщі – А. Міцкевич, Ю. Словацький, в Угорщині – Ш. Петефі. романтизм охопив живопис, музику, театр. | Романтизм не був монолітним. У ньому існували різні течії: ■ народно-фольклорна; ■ байронічна; ■ гротескнофантастична (гофманівська); ■ утопічна; ■ вольтерівська |
Ознаки: ■ зростання інтересу до середньовічної літератури та народної творчості; ■ відведення головної ролі уяві, фантазії, творчості; ■ виникнення поняття романтичного, що передувало терміну романтизм | Ознаки: ■ універсальність (прагненняохопити буття в його повноті (щоіснує та має існувати), дати йогохудожнє вираження); ■ тісний зв’язок із філософією; ■ тяжіння до символу й міфу; ■ розлад із дійсністю; ■ різке протиставлення дійсності йідеалу, розчарування й негативізм | Під впливом європейського романтизму розвивалася молода американська література, представлена творами Дж. Ф. Купера, Е. По |
Течії романтизму
Назва | Опис |
Народно-фольклорна (початок XIX ст.) | Орієнтована на фольклор і народнопоетичне художнє мислення. Спершу вона з’явилася в Англії, у “Ліричних баладах” В. Вордсворта, перше видання яких вийшло друком 1798 р. У Німеччині її стверджувала Гейдельберзька школа романтиків, потім вона набула поширення в інших європейських літературах, особливо у слов’янському світі. Особливості: ■ романтики збирали народну поезію й черпали з неї мотиви, образи, барви, дотримували принципів і структур народнопоетичного мислення; їх приваблювали простота поетичного вислову, емоційна насиченість і мелодійність народної поезії; ■ романтики не сприймали буржуазної цивілізації, прагнули знайтиопору для протистояння їй у народному житті, свідомості, мистецтві |
Байронічна | Набула завершеності у творчості Дж. Г. Н. Байрона (представники: Г. Гейне, А. Міцкевич, О. Пушкін, М. Лермонтов та ін.). Особливості: ■ серцевину течії складала “ідеалізація заперечення”; ■ розчарування і меланхолія, депресія, “світова скорбота” стали провідними ліричними мотивами, що визначали емоційну тональність творів; ■ рoмантики підтримували культ душевного страждання, без якого неуявляли повноцінної людської особистості; ■ рoмантики гостро протиставляли мрію – життю, а ідеал – дійсності; ■ контраст, антитеза – головні елементи художнього твору |
Гротескнофантастична, або гофманівська | Її ще називали гофманівською, за іменем її найвідомішого представника – Е. Т. А. Гофмана. До цієї течії належали пізній готичний роман, у певних аспектах – творчість Е. По, “Петербурзькі повісті” М. Гоголя. Особливості: перенесення романтичної фантасмагорії до сфери повсякденного життя, побуту, їхнє своєрідне переплетіння, унаслідок чого убога сучасна дійсність поставала у примхливому гротескно-фантастичному висвітленні, розкриваючи при цьому свою непривабливу сутність |
Утопічна | Набула значного розвитку в літературі 1830-1840-х рр., зокрема у творах В. Гюго, Жорж Санд, Г. Гейне, Е. Сю, Е. Джонса та ін. Особливості: ■ перенесення акценту з критики й заперечення на пошуки “ідеальної правди”, на ствердження позитивних тенденцій і цінностей життя; ■ проповідування оптимістичного погляду на життя та йогоперспективи; ■ виступ проти “індивідуалізму сучасної людини” та протиставлення йому героїв, сповнених любові до людей і готовності до самопожертви; ■ вираження оптимістичного сподівання та пророцтва, стверджуванняідеальної правди; ■ широке використання риторичних засобів |
Вальтерівська | Романтики цілковито зосередилися на історичній тематиці, на розробці жанру історичного роману, історичної поеми та драми. Модель жанру історичного роману створив В. Скотт. У певних аспектах ця течія стала переходом до реалізму |
Романтики зробили багато важливих художніх відкриттів. Виступивши проти класицизму, вони вимагали нового підходу до поетики – творчого, позбавленого канонів і правил. романтизм розпочинався з роману як універсального жанру, а також елегії, оди й балади – і створив синтетичний жанр.
Представники романтизму вважали, що творчість поета, яка залежала лише від поетичного натхнення, породжувала вільні поетичні форми. Тому з’явилися незвичні різновиди жанрів: поєднання епосу з лірикою, роману з філософськими роздумами. До палітри художніх творів автори вводили фольклорні жанри, особливо баладу, казку, легенду, пісню. романтики сміливо впроваджували реформи у віршування, стверджували романтичні норми в поезії, зокрема в ліриці. Заглибленість у внутрішній світ людини зумовила розвиток ліро – епічних жанрів, найпопулярнішим з яких стала романтична поема.
Довільність зображення у романтиків виявлялася в їхніх композиційних шуканнях: вони порушили послідовність композиційної будови твору, надали йому незавершеності, асиметричності, сповнили сюжетною таємницею, намагалися оригінально побудувати твір усупереч усім правилам і вигадували різні чудернацькі форми.
Історичні чинники виникнення, загальні естетичні принципи та філософське підгрунтя романтизму
Історичні чинники виникнення | Естетичні Принципи | Філософське Підгрунтя |
Романтизм сформувався на тлі суспільної кризи як прояв незгоди з тенденціями кінця XVIII ст. У Європі буржуазія перетворилася на окрему соціально-політичну силу, унаслідок чого змінилася структура суспільства, зруйнувалися традиції спадкової монархічної влади. Відбулася низка буржуазних революцій, що сприяло формуванню конституційної монархії або відновленню республіканського правління. 1649 року відбулася буржуазна революція в Англії, 1789-го – буржуазна революція у Франції. Негатив революційних змін (страти, голод, військові дії, політична нестабільність) спричинили бажання втекти від реальності, тому що вплинути на неї було неможливо. | Містичне відчуття (багато моментів безпосереднього спілкування з божественним світом). Кохання – шлях пізнання таємниці буття. Ствердження незалежності, неповторності кожної людини. Центр уваги перенесено із зовнішнього світу на внутрішній. Заперечення канонів у творчості. | Філософія Й. Г Фіхте про творчу діяльність абсолютного суб’єкта “я”. За його філософією, світ – не сукупність незмінних речей і готова форма, а процес безкінечного становлення, який є символічною творчою духовною діяльністю, утіленням викриття внутрішнього через зовнішнє, тобто процесом художньої творчості. |
Посилилася роль міст, зросли їхні розміри. Це викликало потяг до первинного стану людини, до природи та зменшення залежності звичайного громадянина від утисків суспільства. Церква й надалі втрачала свої позиції в суспільстві; формувалась суто світська культура XIX ст. 1804 року, коли Наполеон став французьким імператором, Німеччина лишалася політично відсталою країною, у якій панували феодальна подрібненість, кріпацтво, середньовічне законодавство. Раніше німецькі князівства воювали проти революційної Франції. 1806 року припинила існування Священна римська імперія: замість неї проголосили рейнський союз. У Франції 1789 р. особисту залежність селян, деякі дворянські привілеї й церковну десятину було скасовано та прийнято “Декларацію прав і свобод людини”. У липні 1790 р. введеногромадянський шлюб. 1791 року прийнято першу Конституцію. 1792 року Англія розпочала війну із Французькою республікою і Бельгією. 1797 року до війни з Францією додалися внутрішні народні заворушення, заколот матросів. В Ірландії тривали виступи проти англійської колоніальної влади. Незважаючи на це, 1799 р. англійський і ірландський парламенти було офіційно об’єднано. В Італії виникла ідея національної єдності, що сприяло політичному об’єднанню Апеннінського півострова. 1799 року Наполеон узяв собі титул короля Італії. Хоча відносну політичну самостійність незабаром було втрачено, ідея єдності італійців розвивалася далі й реалізувалася зі створенням об’єднаного королівства Італії | Поет – вільний творець, який має право висловлювати у своїх творах власне “я”, він підносить себе над натовпом. Фантазії відведене чільне місце, розуму – другорядне. Незвичайний герой у незвичайних обставинах (розчарований, самотній, спустошений життям, пасивний – і водночас бунтар та проте – стувальник). Любов до неясних сюжетів минулого, віддалених країв (особливо до Індії). Пошуки ідеалу. Відкриття краси народного мистецтва – казок, пісень, легенд і переказів. Незадоволення суспільним ладом | Людина є основним центром і кінцевою метою природного процесу і водночас – початковим пунктом надприродного відкриття. Рушійні сили душі людини – не мислення й інтелект, а фантазія та почуття. Суб’єктивне осмислення автором ролі явищ реальної дійсності, прагнення приписати їй те, що письменник – романтик хотів би побачити в житті,- усе це призводило до неправильного розуміння, а інколи й перекручення об’єктивних законів розвитку дійсності. реалії капіталістичного суспільства не влаштовували романтиків, тому вони перебували у постійному пошуку відповідей на нагальні питання: як усунути зло й вади цього суспільства, де знайти ідеал, якого варто прагнути |
2. Складання опорного конспекту уроку (запис до зошитів)
ü За прослуханою міні-лекцією вчителя складіть опорний конспект.
Очікувана відповідь
3. Повідомлення за індивідуальним домашнім завданням
1- й учень (під час розповіді демонструє відповідну наочність). Для романтичного стилю в малярстві характерною є перевага живописного начала над лінійним, колориту – над малюнком, усілякі ускладнення, навіть хаотичність композиції, драматизація життя, зіткнення зустрічних напрямків руху.
Обираючи теми для творів, художники зверталися до незвичайних, драматичних моментів історії, їх цікавили героїчні легенди, екзотичні країни, люди із сильними характерами та вольовими вчинками. романтиків також приваблював контраст між вічною, величною природою і бентежною душею самотньої людини. Для них природа стала тим омріяним притулком, де вони шукали захисту від тривог реального життя.
Серед художників-романтиків варто згадати: Т. Жеріко, Е. Делакруа (Франція); К. Д. Фридріха (Німеччина); Дж. М. В. Тернера, В. Блейка (Англія); Ф. Гойю (Іспанія); О. А. Кіпренського, К. П. Брюллова, І. К. Айвазовського (Росія); І. М. Сошенка, О. Г. Сластіона (Україна).
2- й учень (під час розповіді вмикає відповідний аудіосупровід). романтизм також відбився в музиці, особливо у творчості Р. Шумана, Ф. Шуберта, Ф. Шопена, Ф. Ліста, Р. Вагнера. ЕЛЕменти романтизму помітні у творах українських композиторів С. С. Гулака Артемовського та М. В. Лисенка.
4. Словникова робота (запис до зошитів)
Романтизм (від фр. romans) – літературно-мистецький напрям, для якого є характерними інтуїтивно-чуттєве світосприйняття, увага до внутрішнього світу людини, неприйняття буденності, звеличення “життя духу”, конфлікт мрії та дійсності, захоплення несвідомим, таємничим, фантастичним, ірраціональним, звернення до фольклору та національної міфології.
V. УЗАГАЛЬНЕННЯ ВИВЧЕНОГО НА УРОЦІ МАТЕРІАЛУ
Інтерактивний прийом “Мозковий штурм”
ü Визначте основні ознаки творів романтизму.
Очікувані відповіді
■ Конфлікт із навколишньою дійсністю.
■ Цінність людської особистості, розуміння її унікальності.
■ Увага до внутрішнього світу людини.
■ Віра у творчі сили особистості.
■ Новий тип героя – тираноборець, бунтар, одержимий “світовою скорботою”.
■ Прагнення до краси.
■ Захоплення несвідомим, таємничим, ірраціональним.
■ Широке використання символіки, фантастики, екзотики.
■ Звернення до фольклору та національної міфології.
■ Увага до національної історії.
VI. ПІДБИТТЯ ПІДСУМКІВ УРОКУ
1. Заключне слово вчителя
– романтики відкрили красу народного мистецтва – казок, пісень, легенд і переказів. Вони підкреслювали величезну роль у житті людини почуттів, уяви, фантазії, стверджували духовну самобутність і неповторність кожної окремої людини. Але разом з тим їх зближував із просвітниками гуманізм, співчуття до “маленької людини”. романтики виступали за щирі, відкриті людські стосунки, проти світу наживи, егоїзму та лицемірства. Вони обстоювали свободу людини. Образ головного героя створюється за принципом контрасту з реальними рисами сучасника. романтичний герой – людина великих пристрастей, глибоко незадоволена дійсністю, здатна на незвичайні вчинки.
Навколишній світ романтики розглядали як живий організм – цілісний і єдиний. Він не цілком доступний людському розуму, у ньому багато таємничого, непізнаного, його населяли містичні й невідомі сили. Вони непомітно переходили з реального життя, впливали на нього, перепліталися з ним. Звідси велика кількість фантастичних та містичних елементів у художніх творах романтиків (Гофмана, Гоголя та інших).
Романтична література немислима поза зв’язком із фольклором, музикою, живописом. Романтики тонко відчули цей зв’язок, що позначилося на мові та стилі художніх творів. У свої поезії вони перенесли співучість та сердечність народної пісні, у поеми і романи – мальовничість та панорамність описів, у кожен твір – музичну схвильованість, щирість, ліричність. Романтики уявляли розум ототожненням прагматизму, тому протиставили просвітницькому ідеалу розуму культ почуттів. Вони зосередились на людських переживаннях, які виражали неповторну індивідуальність.
2. Інтерактивний прийом “Мікрофон”
ü Прокоментуйте висловлювання літературознавців про письменників-романтиків.
■ романтики розуміли культуру як розвиток свободи за взаємодії душі й природи (Т. В. Бовсунівська, український літературознавець).
■ романтизм відкрив внутрішню безмежність індивідуальної особистості, “суб’єктивну” людину з її глибиною, складністю й невичерпністю (О. А. Анікст, російський літературознавець).
VII. ДОМАШНЄ ЗАВДАННЯ
Для всіх: уміти характеризувати романтизм як напрям у літературі й мистецтві.
Індивідуальне: підготувати виразне читання віршів Г. Гейне, аудіозаписи пісень і переспівів на слова поета.
(1 votes, average: 5.00 out of 5)