Історична школа права

Розглянемо основні положення історичної школи права.

Історична школа права сформувалася в першій половині XIX століття в Німеччині.

Засновниками історичної школи є німецькі юристи – Гуго, Пухта, Савіньї. Вони були критиками природно-правової школи і виробили свою концепцію історичної школи на противагу їй.

Однак на початку XX століття прихильники соціологічної школи Ерліх і Канторович звинуватили представників історичної теорії в тому, що вона не звільнилася від поглядів концепції природного права, згідно з якою суддя лише пізнає і застосовує право, але не створює його.

Дійсно, і представники історичної школи права, і прихильники природної теорії відзначають, що право не створюється законодавцем і не формується його свавіллям.

Згідно з положеннями історичної школи права процес освіти і розвитку права є стихійним і незалежним від законодавчої діяльності держави, практично так само як освіту духу народу і його мови.

При цьому основним джерелом права визнавався звичай, а законним вважалося те, що було встановлено раніше і існує до цих пір. Тому закони являють собою похідні від звичайного права, яке виходить з глибини національного духу.

Історична школа права формувалася під впливом процесів, які відбувалися в праві середньовічної Європи. У ці часи рецепція римського права зробила необхідним історичний аналіз правового матеріалу.

З цієї причини вищевказане теоретичне спрямування стимулювало становлення історичного методу в юриспруденції.

Активне використання історичного методу сприяло становленню нової науки – історію права. У подібних прогресивних наукових зміни значиму роль зіграла історична школа права.


1 Star2 Stars3 Stars4 Stars5 Stars (1 votes, average: 5.00 out of 5)

Історична школа права