Іштар
Хороша була Іштар, дочка Сіна, бога місяця, сестра Шамаша, бога сонця. Дорогоцінним камінням любила прикрашати себе Іштар, але і без них сяяла красою богиня ранкової зірки, цариця всіх жінок. І раділи всі серця, коли проходила повз людей блискуча богиня, розквітало все живе на землі. І був у богині Іштар чоловік – юний прекрасний Тамуз, бог рослин, бог всієї живої природи.
І одного разу трапилося нещастя. Був викрадений смертю Тамуз, потрапив він у страшне царство мертвих, де правили богиня Ерешкігаль і бог підземного світу Іркалла. Темно і похмуро було в їхніх володіннях, ніколи не проникав туди світло, не було виходу звідти. Але не злякалася Іштар жахів підземного царства, сміливо пішла вона слідом за Тамуза, хотіла повернути його назад на землю.
Підійшла Іштар до воріт і стала стукати:
– Сторож, сторож, відкрий ворота, впусти мене! Якщо ти не відкриєш, я розламали двері, відкрию вихід і випущу всіх з підземного царства, і стане на землі мертвих більше, ніж живих.
Злякався сторож, пішов він до богині Ерешкігаль і запитав, як йому бути, богиня Іштар вимагає, щоб її впустили.
Розгнівалась Ерешкігаль, пожовкла від злості і наказала сторожу: “Навіщо вона хоче йти сюди? Іди, сторож, відкрий ворота, але поступай з нею за законами нашого царства!”
Відчинив сторож двері перед Іштар і похмуро привітав її:
– Заходь, богиня, підземне царство вітає тебе, житло Іркалли радіє твого приходу.
Підійшли Іштар і сторож до перших воріт, і зняв він з богині корону.
– Навіщо ти знімаєш корону з моєї голови? – Здивувалася богиня.
– Іди далі, пані! Такий закон підземного царства!
Підійшли вони до других воріт, і вийняв сторож сережки з вух Іштар.
– Навіщо, сторож, ти вийняв сережки мої з вух?
– Іди далі, пані! Такий закон підземного царства! Біля третіх воріт зняв сторож ланцюг з її шиї, і так йшли вони до сьомих воріт, і у кожних сторож зривав з богині те, що було на ній одягнуто. І увійшла Іштар в підземне царство без одягу і без прикрас.
Непривітно зустріла її богиня Ерешкігаль, подивилася похмуро і наказала замкнути Іштар в палаці і напустити на неї 60 хвороб, хвороби вуха на вуха, хвороби очей на очі, недуги на голову, на руки і ноги, на все тіло.
І Тамуз, а слідом за ним Іштар, опинилися в країні безвихідною, в обителі смерті у богів Іркалли і Ерешкігаль.
І на землі стала завмирати життя, не росла трава, що не зеленіли дерева, не народжувалися дитинчата у худоби, у людей не народилися більше немовлята.
Занепокоїлися боги і послали до мудрого Еа запитати ради, що робити.
Звелів Еа послати до богині Ерешкігаль блазня Аснаміра. Нехай він своїми жартами розвеселить богиню і змусить її розсміятися. За цей нехай Аснамір потребують в нагороду звільнення Іштар і Тамуза.
Так і зробили боги. Спустився Аснамір в підземне царство, пройшов крізь сім воріт і постав перед страшною богинею. Не злякався він її похмурого вигляду, а став жартувати з нею, і вдалося Аснаміру розвеселити володарку мороку. Скористався цим Аснамір і зажадав від богині клятву, що вона виконає його прохання. Присягнулася Ерешкігаль. І тоді Аснамір попросив звільнити Іштар і Тамуза.
Розпалилися гнівом Ерешкігаль на Аснаміра за його зухвалість, але не могла вона порушити клятву.
Довелося їй відпустити своїх бранців.
Послала вона за Іштар і Тамуза, веліла окропити їх живою водою. І коли вони ожили, повели їх з підземного царства наверх. Знову проходили вони через сім воріт, і біля кожних воріт повертав сторож Іштар її одяг і прикраси.
Повернулися на землю Іштар і Тамуза, і зустріли їх з радістю і втіхою.
(2 votes, average: 2.50 out of 5)