Іронія
Іронія (грецьк. еіrоnеіа – лукавство, глузування, удавання) – художній троп, який виражає глузливо-критичне ставлення митця до предмета зображення. В стилістиці – фігура, яку називають “антифразис”, коли висловлювання*набуває у контексті протилежного значення. І. – це насмішка, замаскована зовнішньою благопристойною формою. Осмислення І. як естетичної категорії, як ідейно-емоційної оцінки явищ дійсності сягає античності, зокрема філософії Сократа. Проте І. Сократа заперечує реальну істину і суб’єктивне уявлення її: “Я знаю тільки те, що нічого не знаю”. Оригінальне розуміння І. було в Україні. Теорія І. розроблялася викладачами поетик Києво-Могилянської академії (В. Новицький, Тихін Олександрович, Йоасаф Кроковський, Стефан Яворський, Лаврентій Горка, Георгій Кониський, Феофан Прокопович, Митрофан Довгалевський та ін.). У творах XVII-XVIII ст. розвивається її особлива форма – самоіронія, самонасмішка. У творах “мандрованих дяків” автори прикидаються простаками, дурниками, говорять нібито нісенітниці, але насправді – про серйозні речі, несумісні з довколишнім світом абсурду. І.-запитання – улюблений прийом Г. Сковороди. Вона виражається в глузуванні засобом іносказання, але завдання І. та алегорії різні. Алегорія показує схожість між окремим, конкретним і чимось іншим, що є якоюсь загальною ідеєю чи принципом, а в І. значення відмінне від сказаного, протилежне йому. Романтичну І. розробили німецькі романтики (Ф. Шлегель, А. Мюллер), спрямовуючи її на літературну форму і використовуючи як засіб заперечення всього нерухомого й закостенілого. Г.-В.-Ф. Гегель вважав І. романтиків суб’єктивною грою свідомості. В Україні розвивалася концепція заперечної І. (І. Котляревський, А. Метлинський, М. Костомаров). Особлива заслуга в. осмисленні І. в художній практиці належить Т. Шевченку. У нього вона спрямована не до суб’єкта, а до об’єкта. Насмішка не заповнює остаточно її зміст. Іроніст – це сумна людина, бо обставини буття України трагічні. Т. Шевченко створив геніальні іронічні рядки, що стали афоризмом: “Од молдаванина до фінна /На всіх язиках все мовчить, / Бо благоденствує!”. Його І. перетворюється на засіб звинувачення антигуманних суспільних явищ, колоніальної політики царської Росії. Франкову І. можна назвати холодною, крижаною. Проте іронічний автор у творах І. Франка – не апатик, якому все байдуже. Письменник використовує апатію як маску, засіб розвінчання потворного. Українська література XX ст. (М. Хвильовий, В. Еллан (Блакитний), Остап Вишня, М. Куліш, П. Загребельний, Є. Дудар, О. Чорногуз, Ю. Андрухович) розвиває І., характерну для літератури * XIX ст., так звану “епічну іронію” (Т. Манн). І. як “об’єктивна суб’єктивність” виявляється в романах “Левине серце”, “Гола душа” П. Загребельного; “Позичений чоловік”, “Парад планет” Є. Гуцала, “Аристократ/й Вапнярки”, “Претендент на папаху” О. Чорногуза, у творах Ю. Андруховича, Є. Дударя. І. є часто єдиною формою вільного погляду на світ і героя.
Related posts:
- Чим різняться гумор, іронія, сарказм? В основі комічного лежить смішне, але форми його втілення в художньому творі різні. В гуморі поєднуються “доброзичлива усмішка з дотепним її виявом, який грунтується на суперечності між уявним і сущим. Гумор не заперечує певного життєвого явища, а лише підкреслює його недосконалість, як, наприклад, у творі Остапа Вишні “Дзвонарі”: “…- Турбує вас кандидат філологічних наук Іван […]...
- Чим відрізняється іронія від сарказму Виразність мови досягається завдяки використанню різних мовних засобів, у тому числі і тропів – слів і виразів, ужитих не в прямому, а в переносному значенні. Прийоми іронії та сарказму будуються саме на такому принципі слововживання. Вони застосовуються, якщо необхідно в алегоричній формі висловити своє ставлення до об’єкта мовлення, вкладаючи у вислів або зауваження обличающий прихований […]...
- Іронія – Засоби контекстуально синонімічного увиразнення мовлення (тропи) – Художньо-мовленнєва організація літературного твору – ЗОВНІШНЯ ФОРМА ХУДОЖНЬОГО ТВОРУ – ЛІТЕРАТУРНО-ХУДОЖНЯ ТВОРЧІСТЬ Іронією (грец. Ειρωνεία – насмішка) називається слово або словесний зворот, що набувають змісту, прямо протилежного їхньому буквальному значенню. Наприклад, у фейлетоні О. Вишні “Чухраїнці” таким виступає слово “лорди”, котре стосовно нації чухраїнців, про яку тут ідеться, звучить явною насмішкою: “Чухраїнців було чимало: щось понад тридцять мільйонів, – хоч здебільша вони й самі не знали, хто […]...
- Гоголь. Сатира, іронія, сарказм Якщо іронія досягає вищого напруження, то вона стає насмішкою, виконаної сарказмом. Іронія і сарказм особливо часто вживаються в сатіріческіх2 творах, яким і є повість про двох Іванах. Якщо сатиричний сміх знищує героя, то гумористичний сміх, навпаки, виявляє і проявляє своєрідність героя через властиві йому дивацтво і дивацтва, які приховують його справжнє єство. Всі види сміху […]...
- Засоби комічного (гумор, іронія, сатира, сарказм). Елементи народного театру – БАРОКО І КЛАСИЦИЗМ Мета: – Навчальна: вчити визначати засоби творення комічного у творі та робити узагальнення і висновки, уміти визначати основну настанову класицизму – прагнення виховати глядача; повторити відомості із теорії літератури, звернути увагу учнів На елементи народного театру; – Розвивальна: розвивати навички критичного мислення; сприяти читацькій активності учнів. – Виховна: виховувати почуття людської гідності. Тип уроку: закріплення […]...
- Сатирико – метафоричний зміст твору “Крихітка Цахес”. Іронія та гротеск у творі як важливі риси індивідуального стилю Гофмана Мета: навчити учнів визначати у творі наявність іронії та гротеску; розвивати навички аналізу художнього твору; виховувати найкращі риси людського характеру. Обладнання: аркуші із запитаннями для “Каруселі”. Тип уроку: урок – дослідження; комбінований. ХІД УРОКУ І. Актуалізація опорних знань 1. Експрес – опитування “Продовжити речення” . Гофман народився… . . Закінчив… факультет університету. . Перший літературний […]...
- Г. КВІТКА-ОСНОВ’ЯНЕНКО “КОНОТОПСЬКА ВІДЬМА”. ІРОНІЯ І САТИРА У ПОВІСТІ Варіант 1 1. Як звістка про сватання Забрьохи до Олени вразила пана Халявського? А Він вирішив обом помститися. Б Виявив байдужість. В Страждав і сумував. Г Звернувся по допомогу до Явдохи. 2. Прохання, з яким звернувся М. Забрьоха до Я. Зубихи, щоб вона: А Допомогла порахувати козаків. Б Посприяла його одруженню на Олені. В Випустила […]...
- Мольєр. Міщанин-шляхтич. Основні образи комедії. Засоби комічного (гумор, іронія, сатира, сарказм) Мета: дослідити систему образів комедії “Міщанин-шляхтич”, показати новаторство Мольєра у створенні класицистичних персонажів; розкрити смислове навантаження основних образів комедії та їх роль у втіленні авторського задуму; з’ясувати роль засобів комічного у створенні системи образів “Міщанина-шляхтича” та втіленні провідних ідей твору; розкрити актуальність комедії Мольєра в сьогоденні. Обладнання: фрагменти фільму-спектаклю “Міщанин-шляхтич”, портрет письменника, тексти творів. Найкраще, […]...
- БАЛАДА ПРИКМЕТ – ФРАНСУА ВІЙОН – 7 КЛАС Я знаю – мухи гинуть в молоці, Я знаю добру і лиху годину, Я знаю – є співці, сліпці й скопці, Я знаю по голках сосну й ялину, Я знаю, як кохають до загину, Я знаю чорне, біле і рябе, Я знаю, як Господь створив людину, Я знаю все й не знаю лиш себе. Я […]...
- ЖАНРОВА СВОЄРІДНІСТЬ РОМАНУ ДЖ. СВІФТА “МАНДРИ ЛЕМЮЕЛЯ ГУЛЛІВЕРА…” (ПОЄДНАННЯ РЕАЛІСТИЧНИХ ЕЛЕМЕНТІВ І СОЦІАЛЬНОЇ ФАНТАСТИКИ). ЗАСОБИ КОМІЧНОГО (ГУМОР, ІРОНІЯ, САТИРА, САРКАЗМ). ЕЗОПОВА МОВА – ПРОСВІТНИЦТВО Мета (формувати компетентності): предметні (розуміння жанрової своєрідності роману Дж. Свіфта, значення засобів комічного для розкриття теми й ідеї твору; словниковий запас; навички визначення підтексту, засобів комічного; критичне мислення; навички аналізу художнього твору; прагнення до самовиховання та самовдосконалення); ключові (уміння вчитися: навички оцінювання літературних явищ; комунікативні: навички роботи в парі та в колективі; інформаційні: навички роботи […]...
- А. П. Чехов. Оповідання Товстий і тонкий. Діалог як основна форма розкриття сюжету. Майстерність письменника у змалюванні персонажів. Роль художньої деталі. Гумор, іронія Мета: формувати теоретико-літературні знання учнів; розвивати творчі (зокрема, акторські) здібності учнів; виховувати неприйняття самоприниження, чиношанування, повагу до людської гідності; виховувати повагу до творчої праці, вдосконалювати почуття гумору в учнів. Обладнання: портрет А. П. Чехова, роздатковий матеріал до завдання “Віднови фразу”. Хід уроку Сміх – силі брат. Прислів’я I. Актуалізації опорних знань. – Фронтальне опитування. – […]...
- САТИРИКО-МЕТАФОРИЧНИЙ ЗМІСТ ТВОРУ Е. ГОФМАНА “КРИХІТКА ЦАХЕС НА ПРІЗВИСЬКО ЦИННОБЕР”. ІРОНІЯ ТА ГРОТЕСК У ТВОРІ ЯК ВАЖЛИВА ОЗНАКА ІНДИВІДУАЛЬНОГО СТИЛЮ ГОФМАНА – ДОБА ВІДРОДЖЕННЯ. ДОБА ПРОСВІТНИЦТВА Мета: формування предметних компетентностей: навчити учнів визначати у творі наявність іронії та гротеску; розвивати навички аналізу художнього твору; виховувати найкращі риси людського характеру; формування ключових компетентностей: уміння вчитися: актуалізувати пізнавальну діяльність та критичне мислення учнів; комунікативної: формувати навички спілкування в колективі та толерантне ставлення до думок та почуттів оточуючих; інформаційної: формувати вміння визначати роль деталі […]...
- “СМІШНІ ДРІБНИЦІ” “СТРОКАТИХ ОПОВІДАНЬ” АНТОНИ ЧЕХОНТЕ – Функції художньої деталі в прозі А. Чехова. Антитеза як художній засіб і композиційний прийом. Іронія як засіб побудови твору Мета: з’ясувати значення антитези й іронії у творі; визначити елементи композиції художнього твору, поглибити знання про роль художньої деталі у творенні образу і характеру. Прищеплювати відчуття комізму, розвивати аналітичне ставлення до компонентів художнього твору. Вчити формуванню власної думки щодо прочитаного, висловленню особистого ставлення до проблем, що порушуються у мистецьких творах. Тип уроку: вивчення художнього твору. […]...
- Схарактеризуйте образ ліричного героя раннього циклу Книги пісень Г. Гейне – Страждання юності. Авторська іронія в Ліричному інтермеццо Світову славу Г. Гейне принесла збірка “Книга пісень” (1827), до якої ввійшли вірші 1816-1827 рр. Вона складається з чотирьох циклів: “Страждання юності”, “Ліричне інтермецо”, “Повернення на батьківщину” та “Північне море”, окремий підрозділ в останньому циклі склали вірші з “Подорожі на Гарц”. Але це не було механічним об’єднанням створених раніше циклів. Поет так розмістив матеріал, що […]...
- Адріан Моул – персонаж і символ. Еволюція, формування характеру й цінностей головного героя “Таємного щоденника Адріана Моула” С. Таунсенд. Авторська іронія. Жанр щоденника – Велика Британія – СУЧАСНА ЛІТЕРАТУРА В ЮНАЦЬКОМУ ЧИТАННІ Мета – формувати компетентності: Предметні (знання творчості нобелівської лауреатки в галузі літератури С. Таунсенд; навички сприймання інформації на слух; уміння аналізувати образи героїв літературного твору; культуру мовлення; аналітичне мислення; любов до мистецтва; естетичний смак); Ключові (уміння вчитися: навички самостійної роботи; пізнавальну активність; комунікативну: навички роботи в колективі; толерантне ставлення до думок і почуттів оточуючих; інформаційну: […]...
- БАЛАДА ПРИКМЕТ – ФРАНСУА ВІЙОН Я знаю – мухи гинуть в молоці, Я знаю добру і лиху годину, Я знаю – с співці, сліпці й скопці, Я знаю по голках сосну й ялину, Я знаю, як кохають до загину, Я знаю чорне, біле і рябе, Я знаю, як Господь створив людину, Я знаю все й не знаю лиш себе. Я […]...
- Допитливість, сміливість, сила духу героїні повісті Н. Геймана “Кораліна”. Особливості стилю автора (чарівні елементи, дзеркальність образів, динамізм оповіді, іронія та ін.). Символіка твору – Велика Британія – СУЧАСНА ЛІТЕРАТУРА В ЮНАЦЬКОМУ ЧИТАННІ Мета – формувати компетентності: Предметні (знання змісту повісті “Кораліна” Н. Геймана; навички сприймання інформації на слух; уміння визначати особливості авторського стилю та символіку, характеризувати образи героїв літературного твору; культуру мовлення; аналітичне мислення; любов до мистецтва; естетичний смак); Ключові (уміння вчитися: навички самостійної роботи; пізнавальну активність; комунікативну: навички роботи в колективі; толерантне ставлення до думок і […]...
- Вчення Сократа про Бога – коротко До часу Сократа філософська думка греків уже зруйнувала стару віру в людиноподібних олімпійських богів, і Сократ стоїть на повороті грецької думки до єдинобожжя; при цьому він першим став розуміти божество не як природну, а як моральну силу (бог – джерело чесноти). Ототожнення Бога з ідеєю блага і добра зближувало філософію Сократа з монотеїзмом, а в […]...
- Софісти. “Маєвтика” Сократа Наступна віха в античній філософії – софісти V-IV ст. до н. е. – Протагор, Горгій, Гіппій. Назва цієї школи походить від грецького “софія” – мудрість. Вони іменували себе також “торговцями знанням”, так як були професійними вчителями, уроками заробляють собі на життя. Саме при софистах склався склад “семи вільних мистецтв”, що залишалися зразком аж до Нового […]...
- КАЛИНОВА БАЛАДА – ІВАН ДРАЧ Я часто не знаю. Не знаю, де хвилі Стають золоті, де багряно-тривожні, Не знаю, де міра вготована силі Й на що мої клекоти дикі спроможні. Не знаю. Не відаю. І колінкую Перед відомим (відомим для кого?). Своєму коневі кую свою збрую І в губи цілую зорю на дорогу. Крапчасті напасті, роковані роки, Чоласті незвідані вади […]...
- Суд над Сократом Ремесло донощиків знаходилося тоді в великому розвитку; тому легко було знайти матеріали для обвинувачення. Керований вищепереліченими мотивами Аніт, один з вождів демократичної партії, що групувалися близько Тразібула, і разом з Анітою поет Меле і оратор Ликон внесли у відновлений народний суд (геліею) обвинувачення проти Сократа. У ньому стверджувалося, що діяльність Сократа небезпечна державі, що він […]...
- Слово Слово – основна структурно-семантична одиниця мови, що є назвою предметів, їх властивостей, процесів, явищ дійсності. Йому притаманні семантичні, фонетичні, граматичні ознаки, специфічні для кожної мови. С складається з морфем, виступає компонентом речення і може становити собою сукупність словоформ (див.: Парадигма). У С. закріплюються результати пізнавальної діяльності людей, воно є засобом вираження, передачі та формування понять. […]...
- Патронім Патронім (лат. pater – батько, грецьк. опута – ім’я) – найменування персонажа модифікованим іменем його батька. Цей стилістичний прийом був відомий за Києво-руської доби: Чи не гоже було б нам, браття, Розпочати давніми словами Скорбну повість про Ігорів похід, Ігоря Святославовича? (переклад М. Рильського). У пізніші часи в Україні поряд із давньою формою П. з’явилася […]...
- Ліричний відступ Ліричний відступ – прийом у ліро-епічному творі, коли автор безпосередньо висловлює свої міркування з приводу композиції або сюжетних ліній цього твору, вчинків або характеристики героїв, певних явищ, асоційованих із зображуваними подіями. Л. в. широко використовуються в українській поезії. Надзвичайно рясні вони у баладах та поемах Т. Шевченка (“Катерина”, “І мертвим, і живим, і ненарожденим землякам […]...
- Прекрасне Прекрасне – одна з категорій естетики, виражає ту грань естетичного освоєння світу, що відповідає ідеалові людини і супроводжується почуттям естетичної насолоди. Мірою П. з боку об’єкта є симетрія, гармонія, пропорція, ансамбль його природних властивостей, які забезпечують позитивне значення явищ для людини; з боку суб’єкта мірою П. є духовне багатство вільної особи, яка невимушено, незацікавлено (з […]...
- Платон “Феаг” – короткий зміст У давнину “Феаг” вважався одним з ранніх творів Платона. Але наука Нового часу засумнівалася в тому, що цей діалог був дійсно написаний ім. Питання про авторство “Феаген” досі залишається відкритим: можливо, його створив Платон в юні роки, але можливо і те, що він належить перу одного з учнів Академії або навіть якомусь набагато більш пізнього […]...
- Рефрен, Приспів Рефрен (фр. refrain), або Приспів – повторення групи слів, рядка або кількох віршових рядків у строфах. Подеколи набуває жанрових ознак, як-от в “Елегії з рефреном” В. Підпалого: […] А втім, мені легко-легко, Бо знаю: вернулись птахи – Трава забуяє вгору; А втім, мені легко-легко, Бо знаю: вернулись птахи – Научать літати листя; А втім, мені […]...
- Автологічний тип художнього образу – Види літературно-художнього образу – ЛІТЕРАТУРНО-ХУДОЖНІЙ ОБРАЗ – ЛІТЕРАТУРНО-ХУДОЖНЯ ТВОРЧІСТЬ Автологічним можна назвати тип художнього образу, в якому чуттєвий образ є формою вияву такої ідеї, яка, певним чином розширюючи та узагальнюючи зміст одиничного предмета, у ньому змальованого, не виходить за його межі, тобто не вказує на жодний інший, якісно відмінний від нього предмет. Іншими словами, це такий художній образ, в якому, як вказував О. Потебня […]...
- Що таке літота? Літота – це художнє применшення величини, сили, значення предмета, про який йде мова, або явища. Літота є протилежністю гіперболи, що позначає, навпаки, перебільшення. У зв’язку з чим, іноді літоту називають зворотним гіперболою. У літоті можна спостерігати зіставлення різних явищ на підставі якого-небудь загальної ознаки, при цьому ознака представлений в явищі-засіб зіставлення в меншій мірі, ніж […]...
- Деідеологізація Деідеологізація – процес вивільнення громадського життя, гуманітарних наук, літератури та мистецтва з-під засилля ідеології. Теорія Д. має сенс, якщо ідеологію розуміють як сукупність ідей, вигідних певним групам людей, панівним верствам, як засіб маніпуляції масами, або в тому разі, коли насильно нав’язують людям якусь одну систему ідей, переслідуючи ідейних опонентів. Особливої шкоди було завдано українському письменству […]...
- Філософія Сократа Поворотним пунктом у розвитку античної філософії з’явилися погляди Сократа (469-399 до н. е.). Його ім’я стало прозивним і служить для вираження ідей мудрості. Сам Сократ нічого не писав, був близьким до народу мудрецем, філософствував на вулицях і площах і звідси вступав у філософські суперечки. Неоціненна заслуга Сократа полягає в тому, що його діалог став основним […]...
- Апофегма Апофегма ( грецьк. apoph ma thegma стислий виклад, влучне короткі оповідати про репліку чи витівку мудреця, митця, просто розумної, дотепної людини. Найпопулярніші герої А – діячі античного світу. Естетичним центром А. є кмітливість, мудрість, дотепність, дошкульність, швидка і несподівана реакція. Типова форма реакції – репліка. А. була дуже поширеним жанром у європейській літературі від античності […]...
- “Олітературнення” діалектів у нових мовно-культурних умовах ХХ століття Діалектне мовлення сприймається нині вже не як відступ від літературної норми, а як рівноправний вияв національного мовлення, мовотворчий і комунікативний потенціал якого значний. У зв’язку з цим у нових мовно-культурних умовах кінця ХХ – початку ХХІ століття відроджується традиція “олітературнення” діалектів, коли діалектне мовлення піддається літературній обробці. Це найвідчутніше в стилі художньої літератури, у публіцистиці. […]...
- Що таке сатира в літературі? Сатирою в літературі, як правило, називають поетичний твір великого обсягу, в якому присутнє негативне або різко засуджує і обурене зображення властивостей і якостей окремих типових осіб чи цілої групи осіб і явищ. Простіше кажучи, сатира – це будь-який твір комічного жанру, що містить різко виражений критикує характер фактів чи об’єктів дійсності. Сила сатири в літературних […]...
- Потворне Потворне – одна з естетичних категорій, яка позначає ту грань естетичного освоєння світу, що породжена сприйняттям предметів, явищ об’єктивної дійсності, суспільних подій, * вчинків людей і не відповідає естетичному ідеалові людини, має негативне значення для неї, суспільства в цілому. П. – антипод прекрасного і величного. Прикметами П. явищ є дисгармонійність, аритмічність, недосконалість структурної організації, деформованість, […]...
- Статеві ознаки черепахи Пол черепах визначається за зовнішнім виглядом і за поведінкою, оскільки чітких генітальних відмінностей ці тварини не мають, і розібратися з першого погляду зі статтю практично неможливо. Проте самці відрізняються від самок: За формою панцира (у самок більш витягнутий); Нижня частина панцира у самців злегка увігнута, у самок – плоска; Хвіст самців довший, ширший і товщий, […]...
- Полісемія Полісемія(грецьк. polysemos – багатозначний) – багатозначність, наявність у мовній одиниці (слові, фраземі, граматичній формі, синтаксичній конструкції) кількох значень. Наприклад, слово “драматургія” означає: 1) драматичне мистецтво; 2) : сукупність драматичних творів письменника, літературного напряму, народу, епохи; 3) теорія побудови драматичного твору. Розвиток П. відбувається здебільшого на основі подібності або суміжності предметів чи явищ, які називаються певним […]...
- Алегорія Алегорія (грецьк. allegoria, від alios – інший і agoreuo – говорю – інакомовлення) – спосіб двопланового художнього зображення, що грунтується на приховуванні реальних осіб, явищ і предметів під конкретними художніми образами з відповідними асоціаціями з характерними ознаками приховуваного. Наприклад: незборимий царизмом Кавказ – Прометей (поема “Кавказ” Т. Шевченка), сваволя можновладців над беззахисною людиною – Вовк […]...
- Імітація Імітація (лат. imitatio, від imitor – наслідую) – наслідування, підроблення. Часто вживається в імпресіоністичних творах, особливо в поезії, задля увиразнення безпосередності враження: Дзень-дзень-дзень-дзень: Дзеленькають останні колеса Коляски старосвітчини, Що колобродять у забуття (Емілія Лучак). І. закорінена у міметичні принципи художньої діяльності, однак вона втрачає своє значення за відсутності чуття естетичної міри. Та особливої шкоди І. […]...
- Аристофан “Хмари” – аналіз Дещо відрізняються від звичного Аристофану карнавального типу ті його комедії, в яких ставляться проблеми не політичного, а культурного порядку. Вже перша (не дійшла до нас) комедія Арістофана “Бенкетуючі” (427 р.) була присвячена питанню про старе і нове виховання і зображала погані наслідки навчання в дусі нової софістичної моди. До цієї ж теми Аристофан повернувся в […]...