Ірис сибірський

Ірис сибірський (Iris sibirica) – кореневищна рослина з численними лінійними темно-зеленим листям. Має квітконосні стебла заввишки до 100-120 см з 2-3 фіолетово-синіми квітками. Цвіте у червні.
Рослина витримує сильні морози навіть при недостатній кількості снігу. Добре відчуває себе у вологих знижених місцях. Віддає перевагу щільну, яка утримує вологу грунт із слабокислою реакцією рН 5,5-6,9.
У період вегетації іриси підгодовують добривами, здатними трохи підкислювати грунт (наприклад, калійна і аміачна селітра), 3 рази за сезон: перший раз – ранньою весною, після сходу снігу, другий – в момент утворення квітконосів і третій – відразу після цвітіння. Легко зав’язують насіння і дають самосів, тому квітконоси з коробочками необхідно своєчасно видаляти. Восени побурілі листя і квітконоси обрізають. У першу зиму після посадки бажано мульчувати грунт навколо рослини. Навесні мульчу видаляють, коли мине небезпека весняних заморозків. У наступні роки така процедура не потрібно.
Розмножують діленням кореневищ. Ділять рослини починаючи з середини серпня і до кінця жовтня (залежно від погодних умов). Перед викопуванням листя вкорочують на 2/3. Деленка повинна складатися з 3-5, максимум 8 віял. Навесні ділити сибірські іриси небажано.
Ірис сибірський висаджують групами в миксбордерах, по берегах водойм. Добре поєднується з аквілегіі, аконітом, дельфиниумов, лилейниками, ліліями.


1 Star2 Stars3 Stars4 Stars5 Stars (2 votes, average: 3.50 out of 5)

Ірис сибірський