Інтерпретація
Інтерпретація (лат. interpretatio – тлумачення, роз’яснення) – дослідницька діяльність, пов’язана з тлумаченням змістової, смислової сторони літературного твору на різних його структурних рівнях через співвіднесення з цілістю вищого порядку. Смисловий зміст досліджуваного літературного явища в І. виявляється через відповідний контекст на фоні сукупностей вищого порядку. Предметом І. можуть бути: 1) будь-які елементи літературного твору (фрагменти, сцени, мотиви, персонажі, алегорії, символи, тропи і навіть окремі речення та слова), співвіднесені з відповідним контекстом твору або позатекстовою ситуацією; 2) літературний твір як цілість, коли у творі й поза ним відшуковується те завуальоване, приховане, що з’єднує усі компоненти в одне ціле й робить твір неповторним; 3) літературна цілість вищого порядку, ніж літературний твір, наприклад, творчість письменника, літературна школа, літературний напрям, літературний період. І. існувала вже в античній філології (“алегоричне” тлумачення текстів), в середньовічній екзегетиці (християнська І. язичницького переказу), в епоху Відродження (“критика тексту”), Реформації (протестантська екзегетика XVII ст.). У цей час вона чітко не відмежовується від герменевтики. Перші спроби виразного розмежування мають місце на зламі XVIII-XIX ст., коли герменевтика починає тлумачитися як теорія будь-якої Г., як всеохопна наука про “мистецтво розуміння”. Теорія І. у зв’язку із загальною теорією герменевтики стає одним із найпопулярніших предметів наукових дискусій у 70-80-х XX ст. Виразно вималювались у них дві протилежні тенденції з проміжною третьою: 1) об’єктивістська (редукційна): вважається, що значення, надане літературному творові автором, чи первісне значення самого тексту є визначальним і інтерсуб’єктивно пізнавальним (Е. Гірш, П. Югл, М. Абрамс); 2) суб’єктивістська: вважається, що значення тексту відносне; не текст детермінує І., а І. є продовженням тексту (С. Фіш); 3) раціональна: виходить з того, що значення літературного твору – це результат “діалогу” (М. Бахтін та його послідовники) чи “інтеракції” (В. Ізер, Юлія Крістева) між текстом і його реципієнтом. Свободу діалогу передбачають “недовизначеність”, “недоокресленість”, схематичність літературного твору, помічені ще Ф.-В.-Й. Шеллінгом, О. Потебнею, Р. Інгарденом. У сучасному літературознавстві І. у найбільш досконалих проявах пов’язується з такими напрямами наукових досліджень, як психо-аналітична критика, марксизм, екзистенціалізм, “нова критика”, лінгвопоетика. Спільним для них є єдина основа – герменевтична теорія І.
Related posts:
- Літературна комунікація і витлумачення (інтерпретація) художнього твору Текст і твір. Підтекст. Аналіз і синтез. Інтерпретація. Аналіз та інтерпретація літературного твору у середній школі. Об’єктом вивчення літератури в школі є художній твір. У цьому зв’язку слід розрізняти текст і твір. Значення цих термінів унаочнюється в структурі літературно-художнього комунікативного акту: автор – авторський твір – художній текст – читач (реципієнт) – читацький твір. Вперше […]...
- ВЗАЄМОЗВ’ЯЗКИ ЛІТЕРАТУРОЗНАВЧИХ ДИСЦИПЛІН Теорія літератури, історія літератури та літературна критика як основні літературознавчі дисципліни тісно між собою пов’язані. Кожна з них неодмінно використовує здобутки інших двох дисциплін. Теорія літератури розвивається завдяки узагальненню та філософсько-естетичному осмисленню фактів і відомостей про окремі художні твори, діяльність письменників, зміну літературних течій і напрямів. Стан розробки теоретичних проблем може бути задовільним лише тоді, […]...
- ВЗАЄМОЗВ’ЯЗКИ ЛІТЕРАТУРОЗНАВЧИХ ДИСЦИПЛІН – ЛІТЕРАТУРОЗНАВСТВО ЯК НАУКА Теорія літератури, історія літератури Та літературна критика як основні літературознавчі дисципліни тісно між собою пов’язані. Кожна з них неодмінно використовує здобутки інших двох дисциплін. Теорія літератури розвивається завдяки узагальненню та філософсько-естетичному осмисленню фактів і відомостей про окремі художні твори, діяльність письменників, зміну літературних течій і напрямів. Стан розробки теоретичних проблем може бути задовільним лише тоді, […]...
- Новітня інтерпретація лірики Івана Франка А. Гуляк, Доктор філологічних наук, професор Київ У сучасному франкознавстві для розв’язання як теоретичних, так і суто історико-літературних, практичних завдань украй необхідні комплексні дослідження лірики Івана Франка, її художнього світу, поетикальних вимірів як системи, зокрема її окремих рівнів, підсистем, типів композиційних одиниць, мистецтва ліричного сюжету з тією чи іншою семантикою та аналіз конкретних творів та […]...
- ІНТЕРПРЕТАЦІЯ ОБРАЗУ ВОДИ У ПОЕТИЧНІЙ ЗБІРЦІ ІВАНА АНДРУСЯКА “ПОВЕРНЕННЯ В ГАЛАПАГОС” І. В. Хомчук, Аспірант (Житомирський педуніверситет) Предметом статті є інтерпретація образу-символу води у поетичній збірці Івана Андрусяка “Повернення в Га-лапагос”; дослідження еволюційних змін, які проходить образ; пояснення причин цих змін. Інтерпретація художнього тексту, як і його аналіз, може застосовуватися відносно різних його порядків: окремих компонентів (образів, мотивів, фрагментів, частин), літературного твору як цілісності, літературної творчості […]...
- Література і сучасність “Література і сучасність” – щорічний збірник літературно-критичних статей (1968-88, видавництво “Радянський письменник” у Києві). Упорядники: І. Зуб, А. Макаров, В. Мельник, М. Слабошпицький та ін. У рубриках (“Поезія і критика”, “З літературного процесу”, “З дискусійних розмов”, “Світ письменника”) висвітлювався літературний процес, зокрема у статтях Л. Новиченка, І. Дзюби, Г. Сивоконя, М. Ільницького, А. Погрібного, М. […]...
- ІНТЕРПРЕТАЦІЯ БІБЛІЙНОГО МОТИВУ СПОКУШЕННЯ ДИЯВОЛОМ У РОМАНІ ВАСИЛЯ БАРКИ “ЖОВТИЙ КНЯЗЬ” Роман Василя Барки “Жовтий князь” – один із найяскравіших фрагментів літератури української діаспори, в якому вперше відтворено широку картину духовного життя народу в найтрагічніші моменти. У передмові до твору автор визначає три пласти зображення: реалістичний, психологічний та метафізичний (духовний),підкреслюючи цим багатоплановість свого роману. Найбільш глибоким, як нам здається, є метафізичний пласт, зокрема один із його […]...
- Оцінка літературного твору Оцінка літературного твору – встановлення, фіксація, усвідомлення його художньої цінності (вартості). Цінність властива творові як об’єкту сприймання. О. л. т. дається реципієнтом на основі осягання цінності, неможлива без його безпосереднього сприймання. В структурі оцінного акту (Процесу) взаємодіють: суб’єкт оцінки (читач, критик); предмет оцінки (твір, компонент твору, творчість письменника); основа оцінки (естетична платформа, переконання, ідеали, навіть […]...
- ОНІРИЧНІ МІКРООБРАЗИ У ТВОРЧОСТІ ЛІНИ КОСТЕНКО: ПСИХОАНАЛІТИЧНА ІНТЕРПРЕТАЦІЯ О. В. Бідюк У статті зроблено спробу аналізу та інтерпретації сновидінь на матеріалі творчості сучасної української письменниці Ліни Костенко. Авторка намагалась дослідити та пояснити символіку сновидних картин, використовуючи психоаналітичний метод дослідження. Історія дослідження сновидінь (онірична аналітика) традиційно сягає глибини віків. Однаково кожен з нас, як стверджує Дж. Кемпбелл, “має свій власний, невизнаний, рудиментарний, але тим […]...
- Як здійснюється інтерпретація музики мовою поезії у циклі М. Бажана “Нічні концерти”? Микола Бажан Як здійснюється інтерпретація музики мовою поезії у циклі М. Бажана “Нічні концерти”? Унікальність художнього хисту М. Бажана визначається зокрема тим, що музика, живопис, архітектурні форми органічно входять у його поезію, митець робить спробу передати їх словом. Ще в ранній творчості він звертається до поетичного осягнення архітектурних форм у триптиху “Будівлі”, з пластичною виразністю […]...
- ХУДОЖНЯ ІНТЕРПРЕТАЦІЯ БІБЛІЙНИХ ОБРАЗІВ У ПРОЗІ І. БАГРЯНОГО В. І. Василюк, Аспірантка (Житомирський державний університет) У статті розглянуто особливості художньої інтерпретації християнських мотивів та образів у творчості І. Багряного, зроблено спробу аналізу їх впливу на реципієнта Святе Письмо завжди було невичерпним джерелом “вічних” тем, ідей, мотивів, образів, знайомих широкому загалу у всьому світі, джерелом художніх істин та архетипів. Християнство впродовж свого існування переконливо […]...
- Петро Рєзніков: романна інтерпретація доби Я. Голобородько, Доктор філологічних наук Херсон До найважливіших напрямів і пошукових аспектів українського літературознавства варто занести уважне й неквапливе переосмислення літературно-художнього руху 30-х-початку 80-х років XX століття, в якому ще залишається чимало аналітично не прочитаних творів, рівноцінно не поінтерпретованих тенденцій, явищ і не актуалізованих письменницьких імен. Література цього періоду є значно цікавішою, сміливішою і талановитішою, […]...
- Схематичність літературного твору Схематичність літературного твору – одна з основних властивостей літературного твору, яка випливає з його мовної природи, зокрема з умовності й асинхронності знаків усної і писемної мови, а також з природи зображеного у творі світу. Особливість мови полягає в тому, що вона позначає явища загально і неокреслено, а твір представляє окремі постаті і події шляхом відбору […]...
- Інтерпретація біблійних тем і образів поетами-шістдесятниками Г. Витрикуш, Аспірантка Кам’янець-Подільський Переосмислення історії людства часто в художній творчості відбувається через звернення до вічної книги – Біблії. Знаходячи у Святому Письмі суперечності, митці по-різному підходили до тлумачення біблійних оповідей: часто поглиблювали значення образів і сюжетів, проектуючи їх через поширені епітети і метафори, ілюзії та ремінісценції, іронію й сарказм тощо у сьогодення і ще […]...
- ПОЕТИКА ЛІТЕРАТУРНОЇ КАЗКИ ТА ЇЇ ІНТЕРПРЕТАЦІЯ У ТВОРЧОСТІ ЛЕСІ УКРАЇНКИ М. В. Масловська, Старший викладач (Житомирський педуніверситет) У статті досліджуються шляхи творення літературної казки в українському письменстві, зокрема у творчій Спадщині Лесі Українки. Народна творчість допомагала українському народові вижити, не розгубитися на крутих шляхах минулого, зберегти свою духовність. Саме казки, думи, пісні, легенди відображали мрії і сподівання народу. В цих жанрах реалізовувалися народні уявлення про […]...
- ОСНОВНІ Й ДОПОМІЖНІ ЛІТЕРАТУРОЗНАВЧІ ДИСЦИПЛІНИ Літературознавство як наука, що вивчає художню літературу, розвивалася з найдавніших часів, спершу – в річищі філософії та естетики, а з кінця XVIII століття – як самостійна дисципліна. Зачатки літературознавчих уявлень знаходимо вже в окремих стародавніх міфах. Перші стрункі літературознавчі концепції дали давньогрецькі мислителі Платон і Арістотель. Сучасне літературознавство як наука про художню літературу об’єднує три […]...
- ОСНОВНІ Й ДОПОМІЖНІ ЛІТЕРАТУРОЗНАВЧІ ДИСЦИПЛІНИ – ЛІТЕРАТУРОЗНАВСТВО ЯК НАУКА Літературознавство як наука, що вивчає художню літературу, розвивалася з найдавніших часів, спершу – в річищі філософії та естетики, а з кінця XVIII століття – як самостійна дисципліна. Зачатки літературознавчих уявлень знаходимо вже в окремих стародавніх міфах. Перші стрункі літературознавчі концепції дали давньогрецькі мислителі Платон і Арістотель. Сучасне літературознавство як наука про художню літературу об’єднує три […]...
- Літературний жанр Літературний жанр (фр. genre – рід, вид) – тип літературного твору, один із головних елементів систематизації літературного матеріалу, класифікує літературні твори за типами їх поетичної структури. Категорією вищого порядку при тричленному поділі літератури є літературний рід (загальне) – епос, лірика, драма; категорією середнього порядку – літературний вид (особливе) – роман, повість, новела в епосі; категорією […]...
- Кассандра – новаторство в жанрі драматичної поеми. Авторська інтерпретація образу Кассандри – античної віщунки – НЕОРОМАНТИЗМ В УКРАЇНСЬКІЙ ЛІТЕРАТУРІ. ТВОРЧІСТЬ О. КОБИЛЯНСЬКОЇ, ЛЕСІ УКРАЇНКИ Мета: познайомити учнів зі змістом драматичної поеми “Кассандра”, історією створення та факторами, які обумовили звернення Лесі Українки до образу античної віщунки; проаналізувати особливості авторської інтерпретації образу Кассандри, визначити новаторство письменниці у жанрі драматичної поеми; розвивати вміння учнів аналізувати, аргументувати свої відповіді, працювати самостійно з різноманітними джерелами інформації; прищеплювати бажання відкривати щось нове, досліджувати і робити […]...
- “Етюди про звичаї”: дійсність і її інтерпретація – Віхи життя, віхи творчості – Оноре де Бальзак 1799 – 1850 В “Етюдах про звичаї” – першому “ярусі” “Людської комедії” – автор поставив за мету всебічно змалювати сучасне французьке суспільство. Тут дійсно не оминається жодна його верства, жодний прошарок, їхні побут і звичаї, заняття й пристрасті. Увага письменника прикута передусім до головного процесу змін, що відбувалися в країні, – До зміни дореволюційного порядку пореволюційним, витіснення аристократії […]...
- Антропологічна інтерпретація свідомості у вченні І. Канта Німецька класична філософія являє собою унікальна подія в історії філософської думки, порівнянне тільки з епохою високої класики античного ідеалізму. Таке зіставлення засноване на революційності ідей, висунутих обома епохами, у порівнянні з попередніми їм типами мислення. Родоначальником німецької класичної філософії є Іммануїл Кант (1724-1804), який у своєму програмному творі “Критика чистого розуму” розкриває витоки і межі […]...
- Яка наука вивчає літературу? Дослідженням літературних творів займається літературознавство. Ця наукова дисципліна сформувалася на початку 20 століття, виділившись з єдиної наукової дисципліни філології. Філологія буквально означає “любов до слова”. Вважається, що філологія з’явилася в Стародавній Греції приблизно в 4-3 століттях до нашої ери. Філологія включала в себе науку про мову і науку про літературу. Перші філологи займалися тлумаченням текстів […]...
- Новітня інтерпретація християнського мотиву братовбивства у повісті О. Кобилянської “Земля” – твір з української літератури Повість Ольги Кобилянської “Земля” (1902) – це глибоко психологічний за своїм характером твір. Письменниця ставить перед нами багато проблем, найгострішою з яких є влада землі над людиною. Від кількості землі завжди залежала кількість урожаю, а врешті – й добробут господаря. Ольга Кобилянська підійшла до розв’язання цієї проблеми, використавши християнський мотив братовбивства. У біблійній Книзі Буття […]...
- Запозичення у літературі Запозичення у літературі – використання певним автором уже відомих мотивів, сюжетів, образів, ідей, художніх засобів та прийомів з інших фольклорних, міфологічних чи літературних джерел. Одним з прикладів аргументації 3. є наявність вічних тем та вічних образів (Прометей, Дон Жуан, любов, ненависть, правда тощо), біблійних та євангелійних сюжетів. Почасти 3. реалізується через переспіви, стилізацію, аплікацію, пародію, […]...
- Структура літературною твору Структура літературною твору (лат. structura – будова, розміщення, порядок) – спосіб зв’язку між складовими частинами, компонентами твору як цілісного організму, система істотних відношень між ними. Ще з часів Аристотеля С. л. т. вбачали у відношеннях теми, фабули, перипетій, характерів дійових осіб, мовних засобів. Філософи (передусім Г.-В.-Ф. Гегель) характеризують чотиричленну структуру твору: смисл, зміст, внутрішню і […]...
- Психологічна інтерпретація очікувань У психологічну науку термін “очікування” увійшов порівняно недавно. Х. Хекхаузен зазначав, що пріоритет його введення належить двом відомим психологам – Е. Толмену і К. Левіну. “Толмен, як і Левін, розробив в якості гіпотетичних конструктів свого” психологічного біхевіоризму “пояснювальні поняття очікування (expectancy) і привабливості (demand for the goal)” [272]. Беручи дану оцінку пріоритету названих вчених, звернемо […]...
- Літературний період, або Літературна доба (епоха) Літературний період, або Літературна доба (епоха) – фрагмент історико-літературного процесу, окреслений певними вирішальними моментами в історії літератури (у зв’язку чи поза зв’язком з епохальними моментами історії краю), котрі виразно відрізняють його від попереднього і наступного (позитивістський, або реалістичний, Л-п. від модерністського тощо). Л-п. – вихідне поняття в історико-літературній періодизації. Характеризують Л-п. його ознаки: літературні напрями […]...
- Адаптація тексту Адаптація тексту (лат. adapto – пристосовую) – спрощення^ тексту літературного твору, пристосування його для сприйняття дітьми або малопідготовленими читачами. А. т. широко застосовується при вивченні іноземних мов. А. т. творів художньої літератури вимагає збереження стилю письменника, оснащення елементів, що не піддаються адаптуванню, необхідними поясненнями. Прикладом А. т. є оповідання Марії Пригари за мотивами українських народних […]...
- Що таке література? Єдиного визначення того, що таке література не існує. У широкому розумінні література – це все, що написано, тобто все те, що протиставляється усної народної творчості, або фольклору. У вузькому розумінні літературу визначають як сукупність художніх текстів. Ці тексти називають літературними творами. Художні тексти можуть бути як прозовими, так і віршованими. Художня література До сих пір […]...
- Автор-оповідач в літературі Нерідко розповідь у творі ведеться від першої особи. В цьому випадку в ролі оповідача виступає сам автор, іменований автором – оповідачем. Він особисто спостерігав події, які описує у своєму творі. Автор-оповідач не переходить до складу персонажів, він тільки спостерігає те, що відбувається, оцінює події і їх учасників. Так, Максим Максимович добре знайомий з Печоріним, може […]...
- ТЕОРІЯ ЛІТЕРАТУРИ Вивчення світової літератури не може бути плідним без урахування великої кількості загальних понять про окремі властивості та особливості художніх творів, літературного процесу в цілому. Дослідження, узагальнення та систематизацію загальних літературознавчих понять здійснює теорія літератури (від грец. θεωρία – спостереження, дослідження). Вона розвивається як узагальнююча наукова дисципліна, оскільки поставлені нею проблеми можуть бути розроблені тільки на […]...
- ТЕОРІЯ ЛІТЕРАТУРИ – ЛІТЕРАТУРОЗНАВСТВО ЯК НАУКА Вивчення світової літератури не може бути плідним без урахування великої кількості загальних понять про окремі властивості та особливості художніх творів, літературного процесу в цілому. Дослідження, узагальнення та систематизацію загальних літературознавчих понять здійснює теорія літератури (від грец. θεωρία – спостереження, дослідження). Вона розвивається як узагальнююча наукова дисципліна, оскільки поставлені нею проблеми можуть бути розроблені тільки на […]...
- Текстологія Текстологія (лат. textum і грецьк. logos – слово, вчення) – галузь історико-філологічного знання, наука, що вивчає і встановлює історію тексту творів писемності і документів. Термін “Т.” вперше запровадив Б. Томашевський. Раніше вживався термін “критика тексту”. У сучасній Т. діахронне вивчення тексту лежить в основі синхронного; історичній оцінці підлягає “авторська воля”; віддається перевага свідомим змінам перед […]...
- Сприймання творів художньої літератури Сприймання творів художньої літератури – опосередкований естетичним досвідом конкретно-чуттєвий, емоційно наснажений процес осягання тексту твору. Повноцінне С. т. х. л. складається як, власне, повторне читання, коли реципієнт відтворює у своїй уяві формально-змістову цілісність, художньо-стильову своєрідність самостійно сприйнятого твору в контексті творчості автора і т. п. Сприймання літературного твору в процесі читання відбувається як поступально-зворотний процес, […]...
- Шкільний твір на тему – Авторська інтерпретація образу Бога у поемі Івана Франка “Мойсей” Порівняно із біблійною легендою, Франко змінює розміщення образів утворі, співвідношення між ними, їх ідейне навантаження, композиційну роль. У Біблії Мойсей – це посередник між іудеями і Богом, слуга вічного, виконавець волі Ієгови. Останній вершить долю Ізраїлю, а тому висунений у біблійному тексті на передній план. Так, Бог, звертаючись до Мойсея, каже: “Хто дав уста людині? […]...
- Літературний монтаж Літературний монтаж – (фр. montage – підбір, збирання) – специфічний твір, часто збірник, складений із тематично об’єднаних уривків художнього (чи будь-якого іншого) тексту (текстів). Таким чином, внаслідок поєднання фрагментів літературних творів з іншими джерелами (мемуарні та автобіографічні записи, документальні свідчення, критичні відгуки тощо), витворюється характеристика певного митця та контексту його творчості. Л-м. захоплювались футуристи, зокрема […]...
- Літературознавство ЗМІСТ СЛОВНИКА Літературознавство – комплекс наукових дисциплін про сутність та функціонування в суспільстві художньої літератури; система наукового знання про мистецтво слова. Традиційно виділяють основні і допоміжні літературознавчі дисципліни. До перших зараховують теорію, історію літератури та літературну критику. Допоміжними вважають бібліографію, текстологію та літературознавчу історіографію. Логіко-гносеологічний аналіз Л. ставить і розв’язує питання про його науковий статус, […]...
- Літературний герой і його характер Поняття літературного героя і характеру тісно пов’язані між собою, вони обидва представляють собою основні елементи будь-якого літературного твору. Літературний герой Літературним героєм прийнято називати одного з центральних персонажів у літературному творі, того, хто зосереджує на собі увагу і є основним для розвитку сюжету і дії. Саме доля літературного героя знаходиться в центрі фабули будь-якого літературного […]...
- Кіносценарій Кіносценарій (грецьк. kineo – рухаю, італ. scenario, від лат. scaena – сцена) – літературний драматичний твір, за яким створюється кінофільм. Сучасний К. при всій самостійності та закінченості літературної форми існує для втілення його на екрані в кінематографічних образах. Ця кінематографічна образність К. народжується з єдності чотирьох його компонентів: ремарки (описової частини); діалогу чи монологу (прямої […]...
- Ансамбль книги Ансамбль книги (фр. ensemble – разом) – певна сукупність результатів літературно-художньої, історико-філологічної, науково-публіцистичної, образотворчої і художньо-промислової діяльності, що утворюють ідейно-естетичну єдність. Означаються три типи ансамблів книги: 1 – містить тільки твори художньої літератури, функціонально зорієнтований на максимальний ідейно-емоційний вплив самого тексту художнього твору і оперативність включення його в актуальний контекст; 2 – ілюстровані видання художніх […]...