Intermezzo – яскравий приклад синкретизму творчої палітри М. Коцюбинського. Жанрова особливість твору: новела з ознаками “поезії в прозі”. Нові художні принципи зображення героя – від знаковості сюжету до знаковості мікрообразу – його смислотворчої сутності, де панує слово та почуття персонажа, суб’єктивне бачення себе та навколишнього світу – ІМПРЕСІОНІЗМ В УКРАЇНСЬКІЙ ЛІТЕРАТУРІ. ТВОРЧІСТЬ М. КОЦЮБИНСЬКОГО
Мета: ознайомити учнів із змістом новели “Intermezzo”, жанровими особливостями твору; розвивати навички психологічного аналізу, вміння пояснювати символічні образи в новелі; виховувати розуміння ролі природи для підтримання душевної рівноваги людини.
Теорія літератури: імпресіонізм.
Обладнання: портрет письменника, текст новели, репродукції картин із зображенням польових пейзажів.
Тип уроку: комбінований.
ПЕРЕБІГ УРОКУ
I. ОРГАНІЗАЦІЙНИЙ МОМЕНТ
II. МОТИВАЦІЯ НАВЧАЛЬНОЇ ДІЯЛЬНОСТІ ШКОЛЯРІВ. ОГОЛОШЕННЯ ТЕМИ Й МЕТИ УРОКУ
Слово вчителя
Михайло Коцюбинський – виразник дум і прагнень народу, видатний письменник-гуманіст. У його творах – повістях, оповіданнях та новелах – не тільки реалістично відтворено соціальні зміни в суспільстві кінця ХІХ – початку ХХ ст., а й відображено також творчі пошуки, якими характеризувався літературний процес на рубежі століть. Тож не дивно, що письменник постає перед нами у своїх творах то як психолог, що глибоко проникає у душу персонажа, то як поцінувач краси природи, який талановито відтворює її на сторінках своїх творів. Сьогодні на уроці ми ознайомимося з одним із найкращих творів М. Коцюбинського, в якому природа виступає як одна з дійових осіб, що рухає розвиток сюжету,- новелою intermezzo”.
ІІІ. АКТУАЛІЗАЦІЯ ОПОРНИХ ЗНАНЬ
1. Перевірка домашнього завдання
2. Завдання творчого характеру
Запишіть, яким перед вами постав М. Коцюбинський як людина, як громадський діяч, як митець? (На основі опрацьованих удома матеріалів)
□ як людина – турботливий син, батько, брат, толерантний у ставленні до інших, гуманіст, поцінувач красивого в житті і в природі.
□ як громадський діяч – керівник “Просвіти” в Чернігові, небайдужий до проблем бідних людей, займав активну життєву позицію, перебував під наглядом поліції.
□ як митець – письменник – новатор, що вивів українську літературу на європейський рівень, збагатив літературу новими темами і жанрами, представник імпресіонізму.
IV. СПРИЙНЯТТЯ ТА ЗАСВОЄННЯ НАВЧАЛЬНОГО МАТЕРІАЛУ
1. Слово вчителя
У 1901 році в статті “З останніх десятиліть XIX віку” Іван Франко ставить Михайла Коцюбинського на перше місце серед українських новелістів, підкреслюючи своєрідність і новаторство письменника, твори якого “дають нам… високе естетичне вдоволення як твори справжнього таланту і як випливи симпатичної і високо розвитої душі”. Але найкращий твір, візитна картка письменника з’явився дещо пізніше – у 1908 році. Філософсько-психологічна новела “Intermezzo” – яскравий зразок імпресіонізму, у ній, що характерно для цього напрямку літератури, передано зорові, слухові, дотикові враження у взаємопроникненні та взаємопереплетінні. “Це щось зовсім нове в нашій літературі… твір наскрізь оригінальний, одноцільний і справляє враження симфонії”,- так охарактеризували його поети “Молодої музи”.
Дійсно, новела “Intermezzo” – яскравий приклад синкретизму творчої палітри М. Коцюбинського. Перш ніж ми звернемося до змісту твору, переглянемо декілька пейзажних полотен.
2. Учні розглядають картини. Бесіда за картинами та змістом твору
□ Хто є головними дійовими особами цих картин?
□ Який настрій ці пейзажні полотна викликають у вас? (Так, дійсно, від цих яскравих пейзажних замальовок віє спокоєм. Стає на душі затишно і легко. Природа ніби проникає у єство людини і лікує її душевні рани. Саме цього і потребував герой новели “Intermezzo”.)
□ “Душа співає, струни натягнуті…” Гармонії досягнуто. Інтермецо виконало покладену на нього місію. Що ж таке іntermezzo? Як слід розуміти назву твору?
3. Робота з тлумачним словником
Інтермецо. Слово Intermezzo (з італ.- пауза) – невеликий музичний твір, що виконувався в перервах між актами трагедії чи опери. Для ліричного героя новели Коцюбинського така музична перерва – духовне відродження людини на природі.
Синкретизм – взаємодія різних видів мистецтва.
Симфонія (гр. Symphonia – співзвучність, благозвучне поєднання тонів) – 1. Провідний жанр оркестрової музики, який сформувався у XVIII ст. на основі оркестрової сюїти, концерту, увертюри та інших жанрів.
4. Евристична бесіда з учнями
Ø До якого літературного роду, на вашу думку, належить цей твір: проза, поезія чи драма? (Проза)
Ø На які групи можна поділити образи новели? (На зорові (ниви у червні, сонце, три білих вівчарки), слухові (зозуля, жайворонки) та алегоричні (моя утома, залізна рука міста, людське горе))
Ø З якою ж тоді метою письменник на початку твору виділяє підзаголовок “дійові особи”, як у драмі, і перераховує їх? якого значення він їм надає? (Образна система твору передає перебіг складного психологічного процесу, який відбувається в душі головного героя. За допомогою цих образів автор відтворює не стільки події, скільки складну душевну боротьбу)
Ø Які види мистецтва поєднано у цій імпресіоністичній новелі? (Образотворче, музичне і словесне)
5. Виступ учня з випереджувальним завданням. Вплив на літературу живопису і музики
Кінець ХІХ – поч. ХХ століття в українській літературі охарактеризувався відходом від об’єктивної епічної манери авторської розповіді. Представників нової літератури цікавив внутрішній світ людини, її думки, переживання та їх причини. По-новому зображалися і пейзажні картини – автори все частіше при описі пейзажу послугувалися зображально-виражальними засобами суміжних мистецтв, якими є живопис і музика.
В образотворчого мистецтва література запозичила принцип передачі простору, в основі якого – дотримання певних співвідношень між персонажем і фоном.
Природа тепер була не просто фоном для відтінення настрою героя – персонаж сприймав себе у тісному зв’язку з природою, її органічною часткою. Пейзажі замальовки відрізнялися різнобарвністю, наявністю великої гами кольорів, грою світла й тіні, руху й простору, витонченістю описів.
Музика й література – слухові види мистецтва, на відміну від живопису – зорового виду. Український літературознавець І. Денисюк вважає, що вплив музики на літературу полягає: “1) в загальній тенденції до ліризації, інтимізації, до підвищення емоційного тонусу; 2) у ритмізації речень; 3) у застосуванні принципів музичної композиції”.
6. У творчій майстерні письменника. Мистецький експеримент. Робота за варіантами
Заповнити свою частину таблиці.
I варіант
Проаналізувати зображально-виражальні засоби новели, запозичені автором з музики.
II варіант
Проаналізувати зображально-виражальні засоби новели, запозичені автором з образотворчого мистецтва.
Зображально-виражальні засоби новели | |
Запозичені автором з музики | Запозичені автором з образотворчого мистецтва |
1. Назва твору. 2. Внутрішній конфлікт, втілений у протиставленні контрастних образів втоми і сонця. 3. Швидка зміна подій, як швидка зміна ритмів у симфонічному творі. 4. Багатоголосся. 5. Чергування речень із прямим і зворотним порядком слів, уживання неповних і коротких речень передають динаміку стану героя: “На небі сонце – серед нив я. Більше нікого. йду. Гладжу рукою соболину шерсть ячменів, шовк колосистої хвилі…” 6. Звукова “оркестровка твору”. Герой слухає тишу природи: спів зозулі й жайворонка, ухкання сонної води в криниці, співучу арфу нив. “Повні вуха маю того дивного гомону поля, того шелесту шовку, того безупинного, як текуча вода, пересипання”; “Кує зозуля. Б’є молоточком у кришталевий великий дзвін: ку-ку! Ку-ку! – і сіє тишу по травах”. 7. Використання алітерації на приголосні р, с підвищують музикальність звучання твору: “А згори сипле й сипле. Струшує душу з дзвіночків, струже срібні дошки і свердлить крицю, плаче, голосить і сіє регіт на дрібне сито”. 8. Чарівна пісня жайворонка будить у героя бажання дізнатися, як же вони її творять. І от нарешті це йому вдалося: “Сіра маленька пташка, як грудка землі, низько висіла над полем. Тріпала крильми на місці напружено, часто і важко тягнула вгору невидиму струну від землі аж до неба. Струна тремтіла й гучала. Тоді, скінчивши, падала тихо униз, натягала другу з неба на землю. Єднала небо з землею в голосну арфу і грала на струнах симфонію поля”. 9. Метафоричне закінчення твору теж пов’язане з музикою: “Душа готова, струни тугі, наладжені, вона же грає…” | 1. Етюдно-ескізна манера розповіді. 2. Майстерність письменника в описі картин природи – це результат об’єднання безпосередніх вражень від споглядання краси природи і вчинків людей та творчої уяви митця. 3. Фарби допомагають слову передати враження: “бліді невиразні люди”, “весела зелень”, “киплять срібноволосі вівса”, “тихо пливе блакитними річками льон”, “біла піна гречок”, “позолочені сонцем хребти нив”, “фіолетові метелики цвіту”. 4. Психологічний стан персонажа передається відповідною кольоровою гамою: на початку твору це, в основному, темні тони, які поступово змінюються на світлі, теплі: від чорних кімнат, налитих пітьмою, забрудненого пилом та димом повітря, тіней по стінах і под.- до золотого сонця, зеленої землі, синьої дрімоти далеких просторів. 5. Контрастна кольорова гама підкреслює головний конфлікт твору. Символом депресії, втоми, розчарування є сіро-чорна кольорова гама, яскраві барви – це втілення життєствердного начала І свідчення відродження душі ліричного героя |
7. Обговорення результатів дослідження, заповнення другої частини таблиці, коментар та узагальнення учителя
8. Слово вчителя. Мозковий штурм
Відомий композитор Микола Віталійович Лисенко, ознайомившись із змістом новели, був вражений ритмічністю її мови та мелодійністю звучання. як він зізнавався знайомим, йому “дуже хочеться покласти цей твір на музику”.
Але не слід забувати, що всі ці виражально-зображальні засоби, синтез поетичних і психологічних нюансів служать для того, щоб допомогти нам побачити і зрозуміти головного героя новели. яким він постав перед вами?
Створіть психологічний портрет головного героя новели. Накресліть лінію психологічних змін у його душі. Думку аргументуйте. (Ліричний герой – людина чесна, совіслива, з чутливою душею. Він не може розминутися із людським горем, як би не намагався. Проблеми – соціальні та громадські – невіддільні від його єства. Але настав час, коли сприймати їх він уже не може. Як прізнається сам: “Моє серце не може більше вмістити. Воно повне ущерть”. Перевтома може привести його до психічного захворювання. Складається ситуація, коли персонаж не може бачити людей і вислуховувати їхні проблеми і в той же час не може не бачити і не слухати, він не може бути самотнім, але і спілкуватися він теж не може. його свідомість вимагає відпочинку. Але ми навіть натяку не бачимо на те, що герой вирішив відмовитися від боротьби. Він потребує коротенького rntermezzo, щоб після його закінчення з новими силами повернутися до виконання своїх суспільних обов’язків.
Відчуття героя, зміни його психологічного стану можемо схематично відобразити таким ланцюжком: утома – стрес – Intermezzo – рівновага – спроможність знову сприймати людське горе.
Мабуть, не випадково rntermezzo в цьому ланцюжку займає центральне місце. Людина – часточка природи, тому шукати перепочинку і душевної гармонії повинна тільки в ній. Як бачимо, результатом відпочинку стало повернення сил. Через образи природи, що символізують боротьбу в душі героя, автор показує, як до нього повертається рівновага, спроможність знову сприймати людське горе)
V. СИСТЕМАТИЗАЦІЯ Й УЗАГАЛЬНЕННЯ ВИВЧЕНОГО
Деякі літературознавці схиляються до думки, що лірико-психологічна новела “Intermezzo” – це поезія в прозі. Використовуючи метод ПРЕС, погодьтеся з цією думкою чи спростуйте її.
VI. ПІДСУМОК УРОКУ. РЕФЛЕКСІЯ
□ Я розумію (не розумію) головного героя…
□ Новела примусила мене замислитися…
□ Бути публічною людиною…
VII. ДОМАШНЄ ЗАВДАННЯ
1. Повторити матеріал уроку за конспектом.
2. Робота творчого характеру. Написати твір-роздум на одну з тем:
□ “Митець і суспільство”
□ “Людина в екстремальній ситуації” (за змістом новели М. Коцюбинського “Intermezzo”).
Або розгорнуту відповідь на одне з питань:
□ Автобіографічна основа новели “Intermezzo”
□ Прекрасне в житті та його відображення в літературі.
(1 votes, average: 5.00 out of 5)