ІНТЕРМЕДІЯ
Інтермедія (від лат. intermedius – те, що знаходиться посередині) – жанр невеликої комічної п’єси або сцени, яку виконували між діями основної драми. Твори цього жанру могли бути комічною травестією, пародією теми, опрацьованої в основній драмі (як то було і в античній драмі сатирів), або ж сценами, ніяк не пов’язаними з її змістом. Інтермедія виникає як фарсова вставка в містеріях XV століття, маючи на меті послабити емоційне напруження й розважити стомлених глядачів. За доби Відродження інтермедія поєднувала акти італійської драми, а в Англії та Іспанії перетворилася на самостійний жанр. У XVI-XVII століттях вона поширюється в Європі (твори Сервантеса). Найбільшої популярності цей жанр набув у шкільному театрі XVII-XVIII століть в Україні та Росії (Київська духовна та Московська слов’яно-греко-латинська академії). Так, до нашого часу збереглися по п’ять інтермедій з великодніх і різдвяних драм Митрофана Довгалевського й Георгія Кониського. Інтермедії інсценізували народні анекдоти (анонімні українські інтермедії “Продав кота в мішку” і “Найкращий сон”), пародіювали обряди й повір’я (перші інтермедії до п’єс М. Довгалевського та Г. Кониського), зображали народний побут (“Пиворізи”). Українська інтермедія відбилася в ляльковому театрі (вертеп), вплинула на подальше формування таких драматичних жанрів, як побутова комедія й водевіль.
Related posts:
- Розвиток драматургії – ЛІТЕРАТУРА XIV-XVIII століть Перші драми XVII століття з’являються у школах, їх авторами були викладачі, а виконавцями – студенти. Тематика таких драм була історичною або соціальною. Наприклад, драма “Володимир” Феофана Прокоповича, “Милість Божа” невідомого автора, “Воскресіння мертвих” Георгія Кониського. У драмі “Володимир” розповідається про життя й діяльність князя Володимира Великого, у “Милості Божій” прославляється Богдан Хмельницький, а у “Воскресінні […]...
- ДОВГАЛЕВСЬКИЙ МИТРОФАН ДОВГАЛЕВСЬКИЙ МИТРОФАН (світське ім’я Михайло, рр. нар. і см. невід.) – культурно-освітній діяч, письменник, одна з найвизначніших постатей літератури українського бароко. Навчався, очевидно, в Київській академії, з 1735 р. викладав у ній синтаксиму, в 1736- 1737 рр. – поетику. Залишив після себе знаменитий курс поетики “Сад поетичний”, що вважається класичним зразком барокової поетики, де риси […]...
- Питання до заліку (XVIII ст.) – Додатки 1. Загальна характеристика літературного процесу XVIII ст. 2. Літературні особливості козацьких літописів. 3. Публіцистичне спрямування “Історії русів”. 4. Зміст і форма “Мандрів до святих місць” Василя Григоровича-Барського. 5. Творчість Феофана Прокоповича. 6. Драма Георгія Кониського “Воскресіння мертвих”. 7. Образ Богдана Хмельницького у драмі “Милість Божа”. 8. Інтермедії XVIII ст. 9. Вертепна драма. 10. Художні засоби […]...
- ДРАМА ШКІЛЬНА ДРАМА ШКІЛЬНА. Театральні видовища в Україні були відомі ще з часів Київської Русі. Різні джерела зафіксували згадки про скомороші ігрища, дійства, позорища. Є сліди військових пісень-танців, мисливських пантомім, що вбирали в себе елементи театральності. Це ж саме можна сказати й про аграрну, весільну, похоронну обрядність, а також про свята, які супроводжуються обрядами, заклинаннями, іграми й […]...
- ЖАНРИ ДРАМАТИЧНОГО РОДУ Протягом усієї багатовікової історії драми народжуються, розвиваються, а часом і вмирають різноманітні жанрові форми. Так, у Стародавній Греції виникають трагедія й комедія, що існують і сьогодні, та сатирова драма, що зникає ще за часів античності. В драматургії середньовіччя з’являються твори жанрів духовної драми, що були пов’язані з богослужінням та з сюжетом Біблії й житійної літератури […]...
- Драма Драмою називають літературні твори, які оформилися приблизно на рубежі 17-18 століть в творах літераторів-просвітителів: у міщанській драмі Д. Дідро, Л. С. Мерсьє і Г. Е. Лессінга. До цього часу виділяли лише трагедії та комедії. Драму як самостійний жанр літератури ще не усвідомлювали. Драма – це зазвичай невелика п’єса, яка позначає конфлікт, який одержує в фіналі […]...
- ДРАМА САТИРІВ Драма сатирів (грец. δρ8μα σατυρΙ κόν, лат. fabula satyrica) – жанр давньогрецького театру, що займав проміжне місце між трагедією й комедією. Драму сатирів іменували за античних часів також “жартівливою трагедією”. З жанром трагедії її зближували сюжети й дійові особи, запозичені з міфології, з комедійним жанром – сильний елемент брутального комізму. Визначною рисою драми сатирів був […]...
- Драма сатирів – Жанри драматичного роду – ДРАМАТИЧНИЙ РІД ЛІТЕРАТУРИ – РОДИ І ЖАНРИ ЛІТЕРАТУРИ Драма сатирів (грец. σατυρικόν, лат. fabula satyrica) – жанр давньогрецького театру, що займав проміжне місце між трагедією й комедією. Драму сатирів іменували за античних часів також “жартівливою трагедією”. З жанром трагедії її зближували сюжети й дійові особи, запозичені з міфології, з комедійним жанром – сильний елемент брутального комізму. Визначною рисою драми сатирів був хор, який […]...
- КОНИСЬКИЙ ГРИГОРІЙ КОНИСЬКИЙ ГРИГОРІЙ (чернече ім’я Георгій; 20.11.1717, м. Ніжин – 13.02.1795, м. Могильов, Білорусь) – письменник, педагог, церковний і громадсько-культурний діяч. В 11 років Григорій став студентом Києво-Могилянської академії й завершив повний курс навчання 1743 р. Учителями Григорія Кониського були Сильвестр Кулябка, Симон Тодорський та ін. За особливі успіхи в навчанні Григорія залишають в Академії. 1744 […]...
- ГАВАТОВИЧ (ГАВАТ) ЯКУБ ГАВАТОВИЧ (ГАВАТ) ЯКУБ (17.03.1598, Львів – 17.06.1679, там само) – польсько-український письменник і культурно – освітній діяч. Народився в незаможній сім’ї польських міщан. Навчався у різних львівських школах, закінчив Ятеллонський університет (1615) і одержав ступінь бакалавра. Викладав у м. Кам’янці-Струмиловій (тепер Кам’янка-Бузька Львівської обл.). Згодом висвятився на ксьондза, жив у містечках Вишняки й Бережани. Був […]...
- ІНТЕРМЕДІЯ ПРО КЛИМКА І СТЕЦЬКА – ЯКУБ ГАВАТОВИЧ ОСОБИ: Климко з горшками, Стецько кота має в мішку на спині 1. Климко Що тут ти, побратиме, собі порабляєш? Кажи мені – як живеш та і як ся маєш? Стецько Я тут не роблю нічого. Ось іду до дому свого, Та із тоєми горшками, Як з своїми сусідами. Климко Та нащо так много маєш? Либой, […]...
- ІНТЕРМЕДІЯ ПРО МАКСИМА, РИЦЬКА І ДЕНИСА – ЯКУБ ГАВАТОВИЧ ОСОБИ: Максим, Рицько, Денис – лісосплави. Максим Ідем же, брате, юж тою, Що ідемо, дорогою, Коли-сьми юж зторговали Та і вся воли продали На тоїм лихім ярмарку! Не будем бульше шарварку По тоїх волах робити – Ліпше на флісі служити. Рицько Ліпше, брате! Я з тобою Іду, ти іди зе мною. Денис Ей, побратимове, стуйте, […]...
- Вертеп Вертеп (старослов’ян. – печера) – народний театр маріонеток, поширений в Україні, в барокову добу (XVII-XVIII ст.). Дія вертепної драми відбувалася у двоповерховій “скрині”, відкритій з одного боку для глядачів. На верхньому ярусі розігрувалися сюжети релігійного характеру, переважно за мотивами Різдва Христового та рятування щойно народженого Сина Божого від царя Ірода; на нижньому – побутові інтермедії, […]...
- Програма іспиту з давньої української літератури (XI-XVII ст.) – Додатки 1. Літературна спадщина минулого і сучасність. 2. Зародження української літератури: обставини та основні чинники. 3. Характерні ознаки давньої української літератури. 4. Хронологічні межі давньої української літератури. 5. Перекладна література часів Київської Русі. 6. Біблія як літературна пам’ятка, її значення в давній українській літературі. 7. Літописання в Київській Русі. Головні літописні зведення. 8. Зміст і художня […]...
- Мораліте Мораліте (лат. moralis – моральний) – повчальна алегорична драма, поширена в Західній Європі у XV-XVI ст. В Україну прийшла з розвитком шкільного театру кінця XVI – початку XVII ст. і проіснувала до середини XVIII ст. як різновид шкільної драми. П’єси цього жанру виставлялися на Масницю. Вони закликали до медитації про сенс життя, нагадували про неминучість […]...
- Хронограф Хронограф (грецьк. chrоnos – час і grаpho – пишу) – жанр історичного повістування в давній літературі, зведений огляд історії. Раніші X. викладали історію країн Сходу, держави Олександра Македонського, Риму, Візантії, Київської Русі. У писемності Київської Русі прижилися три перекладні візантійські X.: хроніки Іоанна Малали (VI ст.), Георгія Синкелна (VIII-IX ст.), Георгія Амартола (IX ст.). Вони […]...
- Ауто – Жанри драматичного роду – ДРАМАТИЧНИЙ РІД ЛІТЕРАТУРИ – РОДИ І ЖАНРИ ЛІТЕРАТУРИ Ауто (ісп. і португ. Auto – дія) – жанр одноактної драми релігійно – дидактичного змісту в Іспанії та Португалії XIII-XVIII століть. На початку свого існування ауто виконували 3-4 актори-аматори. Сценічне обладнання вистав було примітивним. Персонажами ауто були абстрактні постаті. До речі, в романі Сервантеса Дон Кіхот зустрічає трупу виконавців ауто, що їхали після вистави в […]...
- Русалка “Русалка” – тижнева літературна газета, що видавалась у Львові з січня по квітень 1866 (вийшло 12 номерів) за редакцією сина М. Шашкевича – Володимира. Одне з центральних місць газета відвела матеріалам, присвяченим пам’яті Т. Шевченка: поезії В. Шашкевича і К. Климковича “Тарасові на вічную пам’ять”, О. Кониського “Пам’яті великих. В роковини смерті Т. Шевченка”, різноманітна […]...
- Тестові завдання – Додатки 1. Вкажіть, яка подія відбулася у 988 р.: А) затемнення сонця; Б) запровадження християнства; В) похід Олега на Візантію; Г) підписання угоди з Візантією. 2. З’ясуйте, що означає слово “Біблія”: А) “заповіт”; Б) “книги”; В) “боже слово”; Г) “зібрання творів”. 3. Вкажіть, що таке агіографія: А) житія святих; Б) мандри святими місцями; В) розповіді про […]...
- ФАРС Фарс (франц. farce, від лат. farcio – начинюю, наповнюю) – малий комічний жанр західноєвропейського середньовічного театру. Фарс виникає ще у XII столітті, але в самостійний драматичний жанр виокремлюється з другої половини XV сторіччя. Періодом його розквіту є XIV-XVI століття. Серед витоків фарсу – виступи мандрівних комедіантів (гістріонів) і карнавальні масницькі ігри. Розповіді гістріонів визначили тематику […]...
- ЗБІРНИКИ ЗБІРНИКИ – рукописні (іноді друковані) книги, складені з матеріалів найрізноманітнішого змісту й походження (перекладних і оригінальних). Містять історичні твори, біблійні уривки, повісті, житія, повчання, проповіді, апокрифи, легенди, притчі, байки, афоризми, прислів’я, приказки, вірші, пісні й думи, драми, інтермедії, пародії, листи, урядові та інші документи, навчальні й наукові тексти, лікарські, куховарські поради тощо. Збірники були дуже […]...
- Містерія – Жанри драматичного роду – ДРАМАТИЧНИЙ РІД ЛІТЕРАТУРИ – РОДИ І ЖАНРИ ЛІТЕРАТУРИ Містерія (від грец. Μυστήριον – таїнство, служба) – жанр релігійної драми XIII – середини XVI століття, що поширюється в Італії, Англії, Німеччині, Нідерландах і особливо у Франції. Містерія постає, з одного боку, з літургійної драми, з іншого – з так званих “мімічних містерій” (міських процесій на честь релігійних свят або урочистих з’їздів до міста королів). […]...
- НАРОДНА ДРАМА – ОБРЯДОВА ТВОРЧІСТЬ МОДУЛЬ 2 2.3.1-2.3.2. Поняття про народну драму. Види народної драми. Народна драма – це сукупність різних за формою і способом виконання уснопоетичних творів, які складалися для театралізованої гри. Характерні ознаки народної драми: синкретичність (поєднання слова, співу, танцю), імпровізація, комізм і пародія. Казки, хороводні пісні, календарно-обрядова поезія, весільні обряди виконувались у драматизованому вигляді, вертеп, народні сценки […]...
- СЕДОВСЬКИЙ ЯКІВ СЕДОВСЬКИЙ ЯКІВ (рр. нар. і см. невід.) – давньоукраїнський письменник. Родом із Львівщини. Освіту здобув у Падуанському університеті. Автор панегіричного твору “Анатима тис тімис” (“Дарунок пошани”), виданого в Венеції 1641 р. Твір написано з нагоди присвоєння ступеня доктора філософії випускникові Падуанського університету львів’янину Григорію Кирницькому. Мета твору – прославити тих, хто ніколи не зрікається “святок […]...
- Прокопович Феофан – Милость Божія – Зі скарбниці критичної думки “Милость Божія” – один із найвидатніших драматичних творів XVIII ст. за реалізмом у зображенні страждань, пережитих українським народом під владою панів польських”. П. Житецький “Орієнтація драматурга на прогресивні ідеї, проектування минулого на сучасність, плідне використання народнопоетичних елементів при висвітленні історичної теми надали драмі політичної значимості і художньої переконливості, завдяки чому вона посіла одне іа чільних […]...
- Особливості модерного художнього мислення Лесі Українки – ПРАКТИКУМ 1. Драматургія Лесі Українки як нове явище в українській літературі. 2. Тематичне і жанрове багатство драм. Неоромантична концепція героя. 3. “Лісова пісня”: фольклорна основа, джерела, система образів. Два світи, дві філософії у драмі-фейєрії Лесі Українки. 4. Художні особливості драми “У пущі”. 5. Публіцистика Лесі Українки. Завдання: 1. Виписати цитати до характеристики образів Мавки та Лукаша. […]...
- БУТОВИЧ ГРИГОРІЙ БУТОВИЧ ГРИГОРІЙ (рр. нар. і см. невід.) – давньоукраїнський поет першої половини XVII ст. У 1642 р. був студентом Замойської академії. Цього ж року видав у Львові віршований панегірик Львівському єпископу Арсенію Желиборському “Єводія або солодкопахнучий дозрілих в молодому віці його милості отця Арсенія Желиборського, з ласки Божої єпископа Львівського, Галицького і Кам’янець-Подільського, духовних цнот […]...
- Шкільна драма Шкільна драма – жанр латиномовної релігійної драматургії, що виник на межі XV-XVI ст. в країнах Західної Європи. Походження Ш. д. пов’язане із статутом церковних та світських навчальних закладів, в яких сценічні вистави були обов’язковими для засвоєння латини. Особливого поширення набула завдяки єзуїтам, захопленим інтерпретацією біблійних та міфологічних сюжетів, передовсім тих сакральних джерел, що стосувалися історії […]...
- Літургійна драма Літургійна драма (грецьк. leiturgia – служба, богослужіння) – середньовічна театральна вистава, інсценізація євангелійних сюжетів, входила до складу різдвяної або великодньої служби (літургії). Спочатку виконувалась у межах католицького храму. З початком XIII ст. у Л. д. брали участь і миряни, а також ваганти та жонглери, вистави невдовзі розігрувалися на майданах, перетворювалися на містерії. Найзначнішим твором було […]...
- ДРАМА ТА ЖАНРОВІ РІЗНОВИДИ – Драма – літературний рід, який змальовує світ у дії і призначений найчастіше для сценічного втілення. Характери героїв розкриваються через монологи та діалоги. ! Драма як Специфічний вид мистецтва належить одночасно і літературі, і театру, оскільки реалізується повністю лише у процесі колективної творчості як письменника, так і режисера, художника, композитора, а також акторів. √ Жанрові […]...
- Драма як рід літератури, основні риси драми Драма – рід літератури, призначеної для постановки на сцені. Ми йдемо в театр дивитися спектакль, в якому гра акторів з’єднана зі словом. Це дійство називається драмою, причому дія “що відбувається”, а не “звершилося”. “Драма називається” дійством “, бо наслідує дійовим особам”, – пояснював Аристотель (384 -322 до н. Е.). Події відбуваються на сцені на очах […]...
- Міракль – Жанри драматичного роду – ДРАМАТИЧНИЙ РІД ЛІТЕРАТУРИ – РОДИ І ЖАНРИ ЛІТЕРАТУРИ Міракль (франц. Miracle, від лат. Miraculum – диво) – жанр середньовічної віршованої драми, заснованої на житті, діяннях і чудесах святих або Богородиці. Виник міракль на зламі XII-XIII століть у Франції. Першою відомою драмою цього жанру є “Гра про святого Миколая” (бл. 1200 р.) Жана Боделя. У XIII сторіччі з’являється один з найвизначніших європейських міраклів – […]...
- Драматургія. Час і місце побутування шкільної драми, її роль, виконавці. “Володимир” Ф. Прокоповича – зразок шкільної драми. Роль Києво-Могилянської академії в розвитку театрального мистецтва. Вертеп як вид лялькового театрального дійства. Автори і виконавці вертепу. Його євангельська, різдвяна й етнічно-побутова основи. Відродження вертепної традиції в наш час Мета: дати поняття про шкільну драму, вертеп, зокрема драму Ф. Прокоповича; допомогти учням зрозуміти роль Києво-Могилянської академії в розвитку театрального мистецтва; ознайомити учнів з авторами, виконавцями і дійовими особами вертепу, його композиційними особливостями, змістом вертепного дійства; удосконалити навички виразного читання; виховувати бажання відроджувати традиції, що уособлюють вселюдські, вічні цінності. Обладнання: портрет Ф. Прокоповича, фотографії Києво-Могилянської […]...
- Показ соціальної нерівності у драмі “Назар Стодоля” – ТАРАС ШЕВЧЕНКО – 9 клас Т. Г. Шевченко – це найвидатніший український поет, але спробував він себе також у прозі та драмі. Його єдиною драмою є “Назар Стодоля”, у якій Шевченко змальовує відому ситуацію, коли батько не дозволяє дочці одружитися з коханим. Головний герой його драми – козак Назар Стодоля. Шевченко дуже любив і поважав українських козаків і жалкував, що, […]...
- ТУПТАЛО ДИМИТРІЙ ТУПТАЛО ДИМИТРІЙ (світське ім’я Данило; грудень 1651 р., м. Макарів, тепер Київської обл. – 08.11.1709, Ростов-на-Дону, Росія) – церковний діяч, агіограф, драматург, поет, оратор. У 1662-1665 рр. навчався в Києво-Могилянській колегії. 1668 р. постригся в ченці, прибравши ім’я Димитрія. Проповідував у Чернігові, Вільні, Слуцьку. У 1679 – 1683 рр. жив у Батурині, де був ігуменом […]...
- Який із драматичних жанрів “наймолодший”? Такі жанри драматичного роду, як трагедія і комедія, виникли ще в Стародавній Греції, пройшли довгий шлях розвитку, змінюючись при цьому у багатьох своїх рисах, і безроздільно панували до середини XVIII ст. У середині XVIII ст. виникає власне драма – твір, в основу якого покладено певний життєвий конфлікт, розгортання якого позначене і трагічними, і комічними моментами. […]...
- ДРАМАТУРГІЯ. ШКІЛЬНА ДРАМА “ВЛАДИМИР” Ф. ПРОКОПОВИЧА. ВЕРТЕП ЯК ВИД ЛЯЛЬКОВОГО ТЕАТРАЛЬНОГО ДІЙСТВА 1. Драматичний твір, у якому найбільше збережено структуру мораліте. А Ф. Прокопович “Володимир”. Б Г. Кониський “Воскресеніє мертвих”. В “Милість Божа” невідомого автора. Г М. Довгалевський “Комическое дєйствіє”. 2. Жанр драматургії давньої української літератури, у творі якого інсценізувалося народження, смерть і воскресіння Христа. А Історична драма. Б Міракль. В Містерія. Г Мораліте. 3. Для міракля […]...
- Зерна “Зерна” – літературно-наукові збірники, виходили у Чернівцях як додатки до газети “Буковина” (1887-88). Містили художні твори, популярні статті з історії Буковини, на громадсько-культурні теми. Літературну вартість збірників визначають насамперед Франкові переклади болгарських народних пісень, твори Ю. Федьковича (вірш “Вже двадцять рік…”, балада “Шипітські берези”, оповідання “Максим Чудатий” та ін.), Євгенії Ярошинської (“Вірна любов”, “Борба і […]...
- ДІАЛОГ ДІАЛОГ (від грецьк. – розмова, бесіда) – жанр давньої української поезії та прози XVI – XVIII ст. Інша назва – “розмова”, “розмисел”. Розрізняють такі типи діалогічних творів: 1) як різновид драми, побудованої на системі монологів (тут діалог наближається до декламації); 2) як жанр суто літературний, із театром і декламаціями не пов’язаний; 3) як диспути у […]...
- Струни. Антологія української поезії. Частина І-II. Берлін, 1922 “Струни. Антологія української поезії. Частина І-II. Берлін, 1922” – літературно-художня ілюстрована антологія-хрестоматія “від найдавніших до нинішніх часів”, споряджена “для вжитку школи й хати” Б. Лепким, випущена “Українською народною бібліотекою” і “Українським словом” – берлінськими видавництвами. Перша частина обіймає фрагменти переспівів “Слова о полку Ігоревім” (Т. Шевченка, В. Щурата, Б. Лепкого), великий розділ народних пісень (календарного […]...