Інститути ЄС
Ключовим моментом формування ЄС став 1957 року, де на основі Римського договору шести країн було утворено Спільнота зі своєю формою і органами управління.
Основу Товариства складають чотири головних інституту.
Комісія Європейських Співтовариств. Комісія – найважливіший орган ЄС. У неї входить двадцять членів (два з яких представляють Великобританію), що працюють в ній по чотири роки. Члени комісії призначаються урядами кожної країни і відповідають за окрему ділянку роботи, виходячи при цьому з інтересів не свого держави, а Союзу в цілому. Кожен член Комісії відповідає за доручену йому напрямок діяльності.
Комісія відповідає за вироблення політичних і законодавчих пропозицій, захист інтересів Союзу, узгодження думок урядів різних країн, втілення в життя прийнятих рішень і поточний контроль за життям ЄС. Будучи гарантом Римського договору, вона також має право ініціювати певні правові заходи проти країн – членів ЄС, які не виконують ті чи інші пункти укладених угод.
Рада міністрів
Для обговорення тих чи інших конкретних питань діяльності Союзу кожна країна – член цієї організації делегує, відповідного міністра свого кабінету до Ради міністрів, який є вищим виконавчим органом Союзу, його урядом. Завдання цього органу – проводити рішення Комісії з питань життя Союзу відповідно до політики урядів країн – членів ЄС. Представники Комісії беруть участь у засіданнях Ради міністрів, але тільки з дорадчим голосом. В ході обговорення розглядаються пропоновані Комісією плани. Якщо Рада заходить в глухий кут з якогось питання, Комісія повинна переглянути своє рішення і узгодити його з думками різних країн. З плином часу сформувалися спеціалізовані ради по окремим проблемам: сільському господарству, фінансів, промисловості, навколишньому середовищу.
За Законом про єдину Європу, прийнятому в 1987 р, більшість рішень з питань функціонування окремих ринків повинно прийматися більшістю голосів країн-членів, причому “вага” кожного голосу залежить від чисельності населення відповідної країни. У таких політично гострих областях, як оподаткування, свобода пересувань людей і права найманих працівників, деякі питання можуть бути вирішені тільки одноголосно. Існують і інші складні питання. Так, Великобританія зберегла за собою право здійснювати прикордонний контроль за в’їздом на її територію іноземців.
На засіданнях Ради головує міністр країни-голови, яка змінюється кожні шість місяців. Керуючи діяльністю Союзу, голова приділяє особливу увагу погодженням думок країн-членів.
Голова Ради міністрів, який відпрацював цей термін, входить до Ради Європи, збори глав урядів країн – членів ЄС, які зустрічаються два раз на рік і визначають завдання майбутнього голови, розглядаючи і практично вирішуючи усі виклики, які перед Союзом проблеми в ході неформальної дискусії. Мета таких зборів – намітить шляхи вирішення поточних проблем, з тим, щоб уряд кожної з країн – членів ЄС могло краще оцінити вплив тих чи інших своїх рішень на інші країни-члени.
(2 votes, average: 2.50 out of 5)