Інноваційні процеси в науці та медицині
Об’єктивна потреба у філософському осмисленні морально-етичних проблем науково-технічного прогресу в медичній науці і практиці лікування людей обумовлена особливим значенням інновацій (фр. Innovation – нововведення) в охороні здоров’я. Тут інновація стала результатом науково-предметної та інтелектуально-духовному житті людей. У громадськості виникло усвідомлення, що поряд з досягненням позитивних результатів наука створює і небезпеки для життя людини. У зв’язку з прагненням вчених якісно змінити рослини і тварин, а в майбутньому і людину, у людей виникло насторожене ставлення до тих перспективам, які дадуть нові біотехнології у справі “покращення та вдосконалення всього живого на Землі”. На порядок денний знов висунулася одвічна філософська проблема вибору шляху людиною, провідного його до добра або до зла. Дозволити цю нову ситуацію можна тільки через інновацію людського розуму і моралі.
Усвідомивши, що будь-яке слово і діло можуть обернутися проти самої людини, що взагалі світ наповнений боротьбою світлих і темних сил, фахівець, особливо медик, будучи, по суті, совісним людиною, виробляє в собі почуття особистої відповідальності і за слова, і за справи. Звідси зрозуміло, що свобода відповідального вибору фахівця припускає співвідношення у нього розуму і нравтвенності. Г. Гегель (1770-1831) пророчо розмірковував: “Якщо я хочу розумного, то я поступаю не як відокремлений індивідуум, а відповідно до поняттям моральності взагалі; в моральному вчинку висуваю я не самого себе, а суть. Розумне – це велика дорога, по якій проходить кожен, але на якій ніхто не видається “(Гегель Г. Філософія права. Соч., Т. VII. 1934. С. 45). Сучасні філософи, вчені і лікарі розглядають розум і моральність людини як цілісний соціально-культурний феномен їх здорового способу життя.
Здоров’я – це здатність організму адаптуватися або пристосовуватися до змін у природі чи суспільстві. Це вміння особистості зберігати при цьому добре самопочуття, настрій на саморозвиток, самовдосконалення. Хвороба веде до згасання, в’янення організму або навіть до його смерті. Підстав для таких висновків у вчених, особливо медиків, які досліджують процеси, що протікають в живій істоті, предостатньо. Сьогодні, як ніколи раніше, негативно змінюються на планеті умови проживання всіх організмів. Тому особливо актуалізувалося питання про збереження і навіть порятунок життя. Знадобилися нові “випробування на міцність” існуючих організмів і наукове вивчення можливостей їх природного перетворення. Не дарма ж усіх вчених, що працюють на терені природознавства, називають натуралістами.
У вічному пошуку нових, більш ефективних шляхів і засобів лікування вчені та лікарі прагнуть дотримуватися гуманістичну орієнтацію на різних етапах дослідницького процесу: від усвідомлення і постановки проблеми до практичного її вирішення. Прогрес у галузі вивчення генома людини поставив перед дослідниками і перед практичними лікарями безліч проблем етичного властивості, що стосуються допустимості застосування щодо людини тих чи інших біомедичних технологій, меж інформації, яка повинна або тільки може бути повідомлена пацієнту, його рідним. Це, до речі, частково відбувається вже сьогодні в рамках вироблення єдиних біоетичних принципів, які набувають з кожним днем все більш широке міжнародне визнання.
Російські вчені, філософи, лікарі, фармацевти підтримують позицію ЮНЕСКО, виражену в проекті Декларації про загальні нормах біоетики (Париж, 2004), про те, що всі “держави повинні всіляко сприяти розвитку біоетичного знання, освіти, навчання і викладання етики та біоетики на всіх рівнях, так само як заохочувати програми з розповсюдження інформації в галузі біоетики “і закликають Уряд Російської Федерації підписати” Конвенцію про права людини в біомедицині “(Рада Європи, 1997). Справа в тому, що в біоетики з’явилися такі нові напрямки, як моральні проблеми клітинної терапії, клонування, генетичного трансферу, генної фармакології, проблеми лікарської терапії, етичні проблеми організації охорони здоров’я.
У наш час кожному ученому, кожному медику, який планує біомедичні дослідження, необхідно пам’ятати про обгрунтованість, методологічної коректності, технічної реалізованості та етичної інноваційності його теорій. Тим самим ті завдання і цінності, які обумовлюють взаємозв’язку науки, медицини і суспільства, вже не залишаються чимось незмінним по відношенню до життя людини, яка перетворюється в специфічну область науково-технологічного впливу вчених-медиків. Не можна вважати випадковим те, що виникнення і розвиток біоетики пов’язано з радикальними змінами в біомедицині, медичних науках та й у практичній охороні здоров’я. Вони отримують сьогодні широке поширення і в зв’язку з успіхами генної інженерії, трансплантації органів, біотехнології і т. д.
Сучасні наукові і технологічні зрушення принципово по-новому ставлять питання про інновації та у сфері моралі біомедичної науки і технології біомедицини. До недавнього часу вважалося, що сенс етики науки полягає в дотриманні основних норм-умов щодо досягнення достовірності знань: неупередженості, сумлінності вчених у науково-теоретичних пошуках, високого професіоналізму і скрупульозної чистоти при проведенні експериментів. Вважалося навіть, що результати, отримані при дотриманні всіх цих умов, неодмінно приносять людям користь. В даний час стало очевидним, що проходження тільки традиційним етичним принципам у науковій діяльності не завжди дає позитивні результати. Це означає, що всі традиційні етичні регулятори науки та медицини самі потребують інноваційності.
Але на перший план оцінки наукового дослідження живого висунулася біоетика як фактор гуманізації та гармонізації відносин між науковцями і громадськістю. Інноваційна суть біоетики полягає в зіставленні ідеалів і принципів науки з більш широкою моральною сферою – етикою науки і медицини, що дозволяє привертати увагу вчених і медиків до тих сфер наукової та практичної їх діяльності, які претендують на радикальну зміну самої природи людини. Біоетика орієнтує увагу на два моменти. Перше – медичне, яке націлює на формування гуманних стосунків між лікарем і пацієнтом. Друге – це екологічний напрям, орієнтує на необхідність збереження природних екосистем.
Проблеми біоетики сьогодні займають важливе місце в системі професійної підготовки та перепідготовки лікарів та фармацевтів, у філософсько-етичному освіті аспірантів і докторантів. Вона все більше проникає і в діяльність організаторів охорони здоров’я різного рівня. Справа в тому, що біоетика інтегрує моральність і право і стає фактично серцевиною гуманітарної освіти та виховання всіх медичних кадрів. Метою біоетичного освіти і виховання медиків є підвищення їх морально-правової культури як невід’ємної частини професіоналізму лікарів і фармацевтів. Біоетика орієнтує медиків на підвищення морально-правового значення професії, виробляє переконання, що медик будь-якого напрямку діяльності є представником інтелігенції, що несе в маси просвітницькі ідеї і гуманні цінності своєї професії, організатором сучасної охорони здоров’я і, звичайно, гуманної особистістю – зразком для наслідування.
Осмислюючи становлення нового, біоетичного мислення і морально-етичної поведінки вчених-медиків і практичних лікарів, фармацевтів, слід пам’ятати про особливу унікальність будь науково-дослідної діяльності в медичній сфері, її соціокультурної значимості. У медицині відбувається формування принципово інших прав і обов’язків у взаєминах між лікарями, медсестрами, фармацевтами та пацієнтами. Це впливає на становлення якісно нової біомедичної ментальності. Правда, в становленні біоетичній ментальності і мислення у всьому медичному співтоваристві (і у вчених-медиків, і у практичних лікарів) зустрічається чимало труднощів і навіть проблем. Одна з них – груба підміна гуманних ідеалів біоетики звичайними правовими нормами і буденними вимогами. Але ж вони не замінюють лікарську совість як прояв високої моральної чистоти медичного дійства.
І ще одна принципова проблема, пов’язана з біоетикою. Вона полягає в тому, що сучасні етичні норми та правові вимоги виявляються в процесі подальшого розширення прав людини стосовно до медицини своєрідним гальмом, здатним стримувати прогрес. Адже основний потік ведуться медичних досліджень, найбільш повно співпадає зі стандартними вимогами, орієнтований на “стандартного” пацієнта. Це дорослий доброволець, здатний усвідомлено і компетентно самовизначитися стосовно запропонованого лікування з експериментуванням і дати інформовану добровільну згоду на нього. Однак на практиці зустрічається чимало відхиляються від норми випадків роботи з “стандартним” пацієнтом. Це стосується неординарних ситуацій, коли пацієнти розцінюються як особливо вразливі. Не підлягають експериментування в медицині діти, вагітні жінки, люди з психічними відхиленнями і т. д.
Особливо це стосується інноваційних правових вимог до сучасних науці та медицині. Тут ніяк не можна забувати, що вони тільки тоді будуть ефективні, коли будуть морально виправдані і філософськи осмислені. Зрозуміло, що ніколи і ніякі правові санкції не замінять особистої моральності вченого і медика. Це особливо стосується нових областей наукового дослідження на живому організмі взагалі. Так, всі останні десятиліття характеризуються появою принципово нових наукових дисциплін, які досліджують природу життя молекулярної біології, біомедицини та ін. Вчені-медики прагнуть підвести емпіричну базу для теоретичного усвідомлення ролі спадковості в лікуванні важко хворих пацієнтів. Вони проникають в глиб клітки, просуваючись далеко вперед у розумінні найскладніших хімікофізіологіческіх процесів життєдіяльності і таємничого генетичного коду.
Радикальні інноваційні акції в науці і в практичній медицині ставлять сьогодні філософсько-етичні проблеми. Актуалізуються питання, пов’язані з визначенням початку і кінця життя. Осмислюється з морально-етичних позицій прийнятність нових і різних критеріїв людської смерті, зокрема критеріїв повної мозкової смерті і смерті мозку при триваючої життєдіяльності систем дихання і кровообігу. Тепер, коли люди перестали сприймати смерть просто як страшний факт припинення життя і почали філософськи розмірковувати над проблемою суті і сенсу життя, вчені стали шукати відповідь на питання, чи витікає смерть із самої цієї сутності. А відкриваються наукою і медициною можливості відсунути смерть (пересадка органів, генна інженерія і т. д. і т. п.) сприяють зміні ставлення до природної смерті.
(2 votes, average: 2.50 out of 5)