Інформаційна теорія емоцій

Потребностно-інформаційну теорію емоцій запропонував вітчизняний дослідник П. В. Симонов (1993; 2001). Відповідно до цієї концепції, емоції визначаються будь-якої актуальною потребою і оцінкою ймовірності її задоволення. У найбільш загальному вигляді вона може бути представлена ​​у вигляді формули:
Е = – П (Ін – Ів),
де Е – емоція, П – вираженість актуальної потреби, (Ін – Ів) – ймовірність її задоволення, причому Ін – необхідна інформація, а Іс – та інформація, якою володіє людина зараз.
З погляду П. В. Симонова, взаємодія структур мозку в процесі емоційної поведінки можна представити так, як це зображено на рис. 13.15. Внутрішні і зовнішні стимули збуджують мотиваційні структури гіпоталамуса (ГТ), який, у свою чергу, активує гіпокамп (ГІП) і передні відділи нової кори (фронтальна кора). Гіпокамп сприяє посиленню домінантного стану. При збігу зовнішніх стимулів з підкріплювальними факторами гіпокамп виявляється на перетині поєднуваних афферентаций. При спільних діях гіпокампу і фронтальної кори відбираються ті зовнішні стимули або їх енграми, які раніше супроводжувалися задоволенням потреби. Завдяки зіставленню мотиваційного збудження з наявними стимулами і з енграма, витягнутими з пам’яті, в мигдалині (М) формується забарвлення цих стимулів і енграм, що веде до виділення домінуючої мотивації, що підлягає задоволенню. Сформована у фронтальній корі програма надходить в базальні ганглії. Там вона взаємодіє з тім’яної корою і вписується в просторові координати руху. Звідси через моторну кору збудження надходить на ефекторні органи, що реалізують цілеспрямоване поведінку.


1 Star2 Stars3 Stars4 Stars5 Stars (1 votes, average: 5.00 out of 5)

Інформаційна теорія емоцій