Інфанта – Микола Вороний (1871-1938) – Образне слово поетичного модернізму

Різьблю свій сон… ОТ ніби вчора ми

Зійшлись, – і стріча та жива.

На землю тканками прозорими

Лягли осінні дерева.

Акордами проміннострунними

День хвилював і тихо гас.

Над килимами вогнелунними

Венера кинула алмаз.

У завивалі мрійнотканому

Дрімала синя далечінь, –

І от на обрії туманному

Замиготіла ваша тінь.

Дзвінкою чорною сильветою1

Вона упала на емаль,

А поза нею вуалетою

Стелився попелястий жаль.

Ви йшли, як сон, як міф укоханий,

Що виринає з тьми століть.

Вітали вас – мій дух сполоханий,

Рум’яне сяйво і блакить.

Бриніли в серці домінантою

Чуття побожної хвали,

Коли величною інфантою

Ви поуз мене перейшли.

Ви усміхнулись яснозоряно

Холодним полиском очей, –

І я схилився упокорено,

Діткнутий лезом двох мечей.

Освячений, в солодкій муці я

Був по той бік добра і зла…

А наді мною Революція

В червоній заграві пливла.

1922

Виявляємо літературну компетентність

1. До якого поетичного циклу належить вірш “Інфанта”?

2 Якими рисами автор наділив жінку?

3. Чому він згадав про революцію?

4. Які почуття переживає ліричний герой?

1 Сильвето – силует.




1 Star2 Stars3 Stars4 Stars5 Stars (2 votes, average: 4.50 out of 5)

Інфанта – Микола Вороний (1871-1938) – Образне слово поетичного модернізму