Інфанта – Микола Вороний (1871-1938) – ОБРАЗНЕ СЛОВО ПОЕТИЧНОГО МОДЕРНІЗМУ ЗАГАЛЬНОЛЮДСЬКЕ, НАЦІОНАЛЬНЕ, ОСОБИСТЕ

Різьблю свій сон… От ніби вчора ми

Зійшлись,- і стріча та жива.

На землю тканками прозорими

Лягли осінні дерева.

Акордами проміннострунними

День хвилював і тихо гас.

Над килимами вогне. лунпими

Венера кинула алмаз.

У завивалі мрійнотканому

Дрімала синя далечінь,-

І от на обрії гуманному

Замиготіла ваша тінь.

Дзвінкою чорною сильветою

Вона упала на емаль,

А поза нею вуалетою

Стелився попелястий жаль.

Ви йшли, як сон, як міф укоханий,

Що виринає з тьми століть.

Вітали вас – мій дух сполоханий,

Рум’яне сяйво і блакить.

Бриніли в серці домінантою

Чуття побожної зівали,

Коли величною інфантою

Ви лоуз мене перейшли.

Ви усміхнулись яснозоряно

Холодним полиском очей,-

І я схилився упокорено.

Діткнутий лезом двох мечей.

Освячений, в солодкій муці я

Був по той бік добра і зла…

А наді мною Революція

В червоній заграві пливла.

1907-1922




1 Star2 Stars3 Stars4 Stars5 Stars (1 votes, average: 5.00 out of 5)

Інфанта – Микола Вороний (1871-1938) – ОБРАЗНЕ СЛОВО ПОЕТИЧНОГО МОДЕРНІЗМУ ЗАГАЛЬНОЛЮДСЬКЕ, НАЦІОНАЛЬНЕ, ОСОБИСТЕ