ІМПРЕСІОНІЗМ В УКРАЇНСЬКІЙ ЛІТЕРАТУРІ – Українська література кінця XIX – початку XX ст
Імпресіонізм – ностальгійний спалах мрії про гармонію.
Юрій Кузнецов
Як художнє явище імпресіонізм виник насамперед у живописі. Назва (від фр. impression – враження) однієї з основних течій модернізму походить від назви картини Клода Моне “Враження. Схід сонця” (1873). Спочатку поняття “імпресіонізм” закріпилося за особливостями світобачення французьких живописців (Клод Моне, Едуард Мане, Огюст Ренуар, Каміль Піссарро, Едгар Дега, Альфред Сіслей), згодом поширилось у музиці (Клод Дебюссі, Ігор Стравинський) та скульптурі (Огюст Роден). У літературі ж імпресіонізм пов’язують насамперед з іменами французьких письменників Гі де Мопассана, Жуля та Едмона Еонкурів, а також австрійця Стефана Цвейга, норвежця Кнута Еамсуна.
Для мистецтва імпресіонізму ідеалом була гармонія. “Бачити, відчувати, виражати – у цьому все мистецтво”, – так свого часу брати Еонкури визначили чільну рису імпресіонізму. На відміну від реалізму, імпресіонізм вільний від повчальних настанов, заідеологізованості, адже фіксація “миттєвого враження” – відкриття, зроблене поза впливом традиції, норми, ідеології, – становила для імпресіоністів “правду життя”. Мистецтво імпресіоністи розуміють як найвище знання, що здатне проникати у найінтимніші глибини існування особистості й одухотворювати світ. Відмінність у зображенні людини реалістом та імпресіоністом полягає у відмінності двох типів мистецьких вражень: для реаліста – це його власні відчуття на вплив суспільства, оцінка соціальних параметрів життя; для імпресіоніста – домінанта внутрішнього світу в зображенні людини (враження від вражень).
Імпресіоністові важливо показати враження як сліди, що залишаються в психічній, духовній і душевній сферах, а це можна зробити лише через почуття і переживання. У мистецтві імпресіонізму нема чіткого поділу на прекрасне й потворне. Важливішою є переконливість вражень, адже саме цим зумовлена особлива увага до внутрішнього світу особистості, навіть ірраціональної1 сфери.
Клод Моне. Враження. Схід сонця (1873)
Клод Моне. Будівля парламенту в Лондоні. Захід сонця (1904)
Композитор Леонард Бернстайн у книжці “Концерти для молоді” на прикладі живопису (зокрема серії картин Клода Моне “Руанський собор”) так пояснює, що таке імпресіонізм: “Гляньте на звичайну фотографію цього ж собору. Ви бачите прямі обриси, важкі опори й форми. Художник-реаліст постарався б зобразити собор якомога натуральніше – з точними формами і освітленням… Але не Моне, маляр-імпресіоніст. Він хоче, щоб ви бачили не стільки собор, скільки барви, відбиті на соборі, власне, освітлення, як воно бачиться йому. Це майже сновидіння про собор, враження від нього, настрій… Це лише враження від собору в Руані”. Світлина здатна зафіксувати собор як предмет. Картини ж художника Моне передають змінні людські почуття. Для імпресіонізму важливою стає увага до колористики. Не тільки в малярстві, а й у літературі колір починає передавати час – неповторність моменту, навіює певні почуття, настрій.
П’єр-Огюст Ренуар. Парасольки (1881-1886)
1 Ірраціональний – нематеріальний, почуттєвий; якого не можна збагнути розумом, незбагненний.
Клод Моне. Картини із серії “Руанський собор” (1890-ті рр.)
Фасад Руанського собору. Франція. Сучасний вигляд
“Серед українських письменників і діячів українського слова Михайло Коцюбинський був одним із нечисленних аристократів”.
Микола Євилан
В імпресіонізмі відбувається зміна кута зору оповідача: всезнаючий реаліст відсторонено, ніби збоку спостерігає за зображуваним, зате митець-імпресіоніст освітлює внутрішній світ людини, її чуттєву сферу, ніби “магічною лампою” (Іван Франко). Усі образи, які створює письменник-імпресіоніст, є лише символами, а не інформацією про навколишній світ. За кожним звуковим, зоровим враженням криється миттєва емоція, фрагмент переживання героя.
У літературі імпресіонізму предметом мистецького зацікавлення стає не фабула – послідовна зміна подій та явищ, а окремі елементи світовідчуттів. Звідси відмова від традиційно впорядкованого сюжету, особлива увага до фрагментарної композиції. Значної ваги набуває пейзаж, однак це вже не тло, як у літературі реалізму, а засіб розкриття внутрішнього світу персонажа. Пейзаж стає динамічним, мінливим, акцент робиться на окремих промовистих деталях. Важливою є і колористика пейзажу, нюансування відтінків, найтонших переливів, гри світла й тіней.
Серед українських письменників імпресіонізм як стильова течія асоціюється перш за все з ім’ям Михайла Коцюбинського. У його творах неповторною веселкою заграла музика барв рідного слова. Врешті, саме цього митця ще за життя за гру барв і своєрідну сонячність літературних текстів називали великим Сонцепоклонником.
Риси імпресіоністичної поетики притаманні також ранній творчості Василя Стефаника, виразно характеризують прозу Марка Черемшини, Ольги Кобилянської. Згодом їхні традиції розвинули Павло Тичина, Микола Хвильовий, Григорій Косинка, Михайло Івченко, Володимир Винниченко. Однак у порівнянні із західноєвропейським імпресіонізмом, саме в українській літературі цей стиль має виразніше лірико-романтичне забарвлення. У стильовій манері українських авторів виявився синкретизм творчих методів (часто імпресіонізм поєднується із неоромантизмом і символізмом).
Нове світосприйняття вимагало від письменників інших засобів художності, оригінальної, яскравої тропіки (в основі художності імпресіонізму – метамова, символіка, міфотворчість). У нашій літературі становлення імпресіоністичної поетики відбувається наприкінці XIX – на початку XX ст. і пов’язане з популярним у цей час жанром поезії в прозі, з якої й народилася імпресіоністична новела. За формою тексту такий художній твір наближений до прози, а за мелодикою, підвищеною емоційністю та ліричним сюжетом, навіть іноді з фрагментами римування – до поезії. Уперше у світовій літературі до поезії в прозі звернувся Шарль Бодлер (“Малі поезії у прозі”, 1869).
Поезія в прозі – короткий ліричний твір настроєвого характеру.
Іван Труш. Захід сонця у лісі (1904)
Жанр поезії в прозі трансформувався в “синтетичну новелу” – мініатюрний прозовий твір, у якому домінувала тенденція до синтезу в літературі здобутків суміжних мистецтв, насамперед музики й живопису, іноді – навіть скульптури й декоративно-прикладного мистецтва. Зокрема щодо новелістики Марка Черемшини Іван Денисюк зауважив: “Його літературний стиль нагадує стиль гуцульського мистецтва – вишивки, щедро інкрустованої різьби, сміливих, у буйних кольорах прикрас одягу”. А Сергій Єфремов визначає стильову складову прози Марка Черемшини як “високодосконалу трансформацію етнографічного романтизму”.
Тетяна Яблонська. Свіже повітря (1995)
Діалог із текстом
1. Поясніть походження назви “імпресіонізм”. Як ви розумієте вислів братів Гонкурів про визначальну рису імпресіонізму: “Бачити, відчувати, виражати – у цьому все мистецтво”? Які два типи вражень лежать в основі зображення людини митцем-імпресіоністом і реалістом?
2. Прочитайте уривок зі вступної частини з новели Марка Черемшини “Карби”: “У пригорщі брав би тото зелене село, леліяв би, як дрібненьку запашну отаву, гладив би, як паву. Дивіть, хитається межи горами, гей дубова колиска у віночку, чічки1 розкидає. Хотів би тоті чічки позбирати, вітрові не дати, в садочку посадити… Сухі, надмогильні квітки на цвинтарних струпішілих хрестах. А хоч би їх позліткою золотити, не повеселіють… Буйні вітри ними граються. Тут були, тут нема: співанки жалібні. Зоря росою їх вмиває, гей мід спиває. Таке село тихоньке, таке зарошене!..” Посилаючись на текст, доведіть правомірність наведеної вище думки Сергія Ефремова.
3. Кого ще з українських письменників-імпресіоністів ви знаєте?
4. Об’єднавшись у “малі” групи (3-5 осіб), методом проектів підготуйте власні презентації теми “Імпресіонізм у західноєвропейських та українських літературі й малярстві”.
1 Чічки (діалектне) – квітки.
Діалоги текстів
Прочитайте експозиційний пейзаж у романі Панаса Мирного “Хіба ревуть воли, як ясла повні?” від слів “Поле – що безкрає море, скільки зглянеш – розіслало зелений килим, аж сміється у очах…” до ” і все те зливається докупи у якийсь чудний гомін, вривається в душу, розбуркує в ній добрість, щирість, любов до всього…” Чим відрізняється цей опис природи від попереднього? Чи можна погодитись із думкою, що зображально-інформаційне начало тут незначне, адже автор малює не стільки картину природи, як враження від неї, подає колористичні, звукові ефекти, проте це аж ніяк не імпресіоністичний пейзаж?
Мистецькі діалоги
1. Розгляньте репродукцію серії картин Клода Моне “Руанський собор”. Які кольори переважають на різних картинах, хоча йдеться про одну й ту ж саму споруду? На вашу думку, ця картина інформативна чи настроєва?
2. Які кольори переважають на картині Тетяни Яблонської “Свіже повітря”? Які почуття вона викликає у глядачів? Чи вдалося художниці передати враження миті?
3. Яка з ілюстрацій, уміщених у підручнику, на вашу думку, є найбільш імпресіоністичною? Чому ви так вважаєте?
(2 votes, average: 5.00 out of 5)