Імпресіонізм – УКРАЇНСЬКА ЛІТЕРАТУРА кінця XIX – початку XX ст

Імпресіонізм (від фр. impression – враження) – мистецька течія останньої чверті XIX – початку XX ст., що зародилась у малярстві, а потім поширилася на інші види мистецтва. Її назва походить від картини відомого французького художника Клода Моне “Враження. Схід сонця”.

Брати Едмон та Жуль Гонкури

Представники імпресіонізму не зображували дійсність, а прагнули передати суб’єктивні враження від неї. Засновники літературного імпресіонізму Едмон та Жуль Гонкури були переконані, що “мистецтво – це увічнення у вищій, остаточній формі якогось моменту, якоїсь швидкоплинної людської особливості”. Риси імпресіонізму можна помітити у творах відомих письменників Г. де Мопассана, М. Пруста, К. Гамсуна, А. Шніцлера та ін.

Імпресіоністи не розповідали про події, а фіксували зміни у внутрішньому світі своїх героїв: докладно відтворювали психічні стани, почуття й переживання. Вони навіть виробили специфічну літературну техніку, засновану на мозаїчному змалюванні мінливих вражень особистості.

Такий підхід до зображення людини та її життя вимагав добору й використання відповідних художніх засобів. Не випадково в змалюванні персонажів особливої ваги набув внутрішній монолог, посилилася роль пейзажу та інтер’єру як засобів психологічної характеристики.

У літературній спадщині імпресіоністів переважають малі жанрові форми: новела, оповідання, поезія в прозі.

Письменники-імпресіоністи активно використовували творчі здобутки інших художніх течій та напрямів: натуралізму, неоромантизму, символізму. В українській літературі імпресіонізм має помітне неоромантичне забарвлення.

Риси імпресіонізму наявні у творчості Михайла Коцюбинського, Ольги Кобилянської, Марка Черемшини, Гната Михайличенка, Миколи Хвильового та ін.

■ Враження. Схід сонця (Клод Моне, 1872)

■ Хутір (Петро Левченко, 1896)




1 Star2 Stars3 Stars4 Stars5 Stars (2 votes, average: 2.50 out of 5)

Імпресіонізм – УКРАЇНСЬКА ЛІТЕРАТУРА кінця XIX – початку XX ст