ІМА СУМАК – ЛІНА КОСТЕНКО

Було на світі плем’я – інки.

Було на світі – і нема.

Одних приставили до стінки,

А інших вбили крадькома.

Кого улещено дарами,

Кого утоплено в крові.

І тільки храми, древні храми

Стоять по груди в кропиві.

І тільки вітер, вітер, вітер…

І тільки сонце, сонце, сон…

Над нерозгаданістю літер

На скелі дикій, як бізон.

І місто, вгвинчене в могили,

Гібрид валторни і кота,

Напнеться нервами тугими

На звук священного щита.

Удар. І ще раз. Бевхне глухо

В кубло чужинців і заброд.

Асфальтами залите вухо

Не знає імені: Народ.

Нащадки вбивць і товстосуми,

Священних рік повзучий пляж…

Ти де взялася, Іма Сумак?!

В оцей блюзнірський камуфляж

Як проросли твої молитви,

Той клекіт древнього жерця?

Чи плем’я, знищене для битви,

Помстилось голосом співця? –

Щоб він сопрано, меццо, басом

Усіх немислимих октав

Ячав, метався диким барсом

І нот ні в кого не питав!

Йому під силу велич опер,

Врочистий гімн чужих молитв.

А він, могутній, чинить опір,

Співає те, що кров велить!

Співає гімни смертна жінка.

А в ній – чи знає і сама? –

Безсмертно тужить плем’я – інки.

Те плем’я, котрого нема.


1 Star2 Stars3 Stars4 Stars5 Stars (2 votes, average: 3.00 out of 5)

ІМА СУМАК – ЛІНА КОСТЕНКО