Ідеологічне різноманіття сучасного світу
У світі сучасних ідеологій домінуюче положення по – колишньому займають три охарактеризованих вище “ідеологічних кити”: консерватизм, лібералізм, соціалізм. Але співвідношення сил між ними помітно змінилося.
Практично весь XX століття пройшов під знаком гострого ідеологічного протиборства консерватизму і лібералізму, з одного боку, і радикального варіанту соціалізму (марксизму-ленінізму) – з іншого. Результат цієї битви ідеологічних гігантів став ясний до кінця 1980-х: соціалістична ідеологія програла, не впоравшись з самопроголошеною роллю ідеологічного лідера епохи. Однак майже півтора століття відчайдушної боротьби з соціалізмом не пройшли безслідно і для сторони-переможниці. Ліберальна і консервативна ідеології були змушені, по-перше, визнати часткову правоту соціалізму у відстоюванні соціальної захищеності трудящих, а по-друге, шукати грунт для зближення своїх принципів перед лицем спільного супротивника. Все це призвело до того, що лібералізм і консерватизм значно зблизилися на основі ряду вихідних принципів і концепцій. Так, їх “загальним надбанням” стали концепції невідчужуваних прав і свобод людини, правової держави, ідея необхідності політичного консенсусу та ін. Так що сьогодні вже нікого не дивують словосполучення “ліберально-консервативний” або “консервативно-ліберальний”. Сьогоднішні кордону ліберальної і консервативної ідеологій вже погано помітні для пересічного громадянина. Цих відмінностей нині набагато більше в конкретній політичній практиці, де стикаються особисті та групові амбіції політичних лідерів та очолюваних ними партій, ніж на теоретико-ідеологічному рівні.
Головна ж особливість нинішньої ідеологічної ситуації полягає в тому, що на місці, що відступила соціалістичної ідеології утворився певний духовний вакуум, вільна ніша, яку, однак, не можуть до кінця заповнити ліберально-консервативні ідеї. Крім того, особливий предмет хвилювання для них полягає в тому факті, що з ослабленням соціалізму зникло джерело напруги, рушійна сила ідеологічного розвитку. Ліберально-консервативної думки більше не на чому відточувати свої аргументи, пропав явний стимул до оновлення, реально постала загроза ідейного застою. Пішли навіть розмови про “кінець історії”, про втрату “духовної енергії”, надихає минулі покоління. І справді, складається враження, що нинішнє ідеологічне світорозуміння втратило свій колишній історичний оптимізм, вже немає безоглядної віри в безсумнівне і неминуче покращення світу, під питанням опиняється ефективність реформ, посилюється відчуження мас від держави та ін. Так що в даний час провідні ідеології знаходяться в пошуку нових орієнтирів, суспільно значущих цілей, здатних надихнути великі маси людей. При цьому їх об’єднують вагомі ідейні завоювання йдуть в минуле епох (права людини, гуманізм, демократія), що дозволяє якось стримувати прояви ідеологічного радикалізму – націоналізму, фашизму, анархізму, расизму та ін.
Концепція анархізму, народжена в XIX ст., Не розгубила своєї активності і в столітті XX. Це політична ідеологія проголошує головною метою знищення держави й заміну примусової політичної влади вільної і добровільної асоціацією громадян. На думку ідеологів анархізму (П. Ж. Прудон, М. А. Бакунін, П. А. Кропоткін та ін.), Централізована державна влада неминуче породжує насильство і пригнічення, що несумісно з індивідуальною свободою як найвищою цінністю.
(2 votes, average: 3.50 out of 5)