І нудно, і сумно! – і нікому руку подать… – МИХАЙЛО ЮРІЙОВИЧ ЛЕРМОНТОВ (1814-1841) – ПОЄДНУЮЧИ НАЙКРАЩЕ: ВІД РОМАНТИЗМУ ДО РЕАЛІЗМУ В ЛІТЕРАТУРІ ХІХ СТОЛІТТЯ

Related posts:

1. І нудно, і сумно! – і нікому руку подать – ВІД РОМАНТИЗМУ ДО РЕАЛІЗМУ – МИХАЙЛО ЛЕРМОНТОВ * * * І нудно, і сумно! – і нікому руку подать, Як горе у душу прилине… Бажання!.. Чи варто даремно і вічно бажать?.. А роки минають – найкращі хвилини! Кохати… кого ж бо? На час, годину – дарма, Кохання ж навік – неможливе… Чи в себе заглянеш? – минулого й сліду нема: І радість, […]...
2. На дорогу йду я в самотині – МИХАЙЛО ЮРІЙОВИЧ ЛЕРМОНТОВ (1814-1841) – ПОЄДНУЮЧИ НАЙКРАЩЕ: ВІД РОМАНТИЗМУ ДО РЕАЛІЗМУ В ЛІТЕРАТУРІ ХІХ СТОЛІТТЯ На півночі дикій стоїть в самотині На голій вершині сосна, І тихо дрімає, і снігом сипучим, Як ризою, вкрита вона. І мариться їй, що в далекій пустині, Де сонце встає золоте, Одна і сумна на камінні горючім, Красуючись, пальма росте. Переклад з російської Миколи Упеника ИЗ ГЕЙНЕ На севере диком стоит одиноко На голой вершине […]...
3. МИХАЙЛО ЮРІЙОВИЧ ЛЕРМОНТОВ (1814-1841) – ПОЄДНУЮЧИ НАЙКРАЩЕ: ВІД РОМАНТИЗМУ ДО РЕАЛІЗМУ В ЛІТЕРАТУРІ ХІХ СТОЛІТТЯ Я скрізь любов вістити став І правди чистої науку. Михайло Лермонтов ПРОВІСНИК ПРАВДИ І ЛЮБОВІ У кожній національній літературі є знакові імена, які, подібно до найяскравіших квітів, навічно вплетені в її багатобарвний вінок. У всіх, хто відкриває світ російської словесності, саме з такою неповторною квіткою асоціюється ім’‎я Михайла Лєрмонтова. Ось як про нього писав літературознавець […]...
4. І НУДНО, І СУМНО… – МИХАЙЛО ЛЕРМОНТОВ (1814 – 1841) – ВЗАЄМОДІЯ РОМАНТИЗМУ І РЕАЛІЗМУ – Хрестоматія І нудно, і сумно, і нікому руку подать В годину нестерпної скрути… Бажання! Навіщо даремно і вічно бажать?.. А роки минають, і їх не вернути! Любить… Та кого ж бо? На час лиш – кохати дарма, Кохання ж навік – неможливе. .У себе заглянеш – минулого й сліду нема; Усе там – і радість, і […]...
5. ДО ВИВЧЕННЯ РОМАНУ ГЕРОЙ НАШОГО ЧАСУ – МИХАЙЛО ЮРІЙОВИЧ ЛЕРМОНТОВ (1814-1841) – ПОЄДНУЮЧИ НАЙКРАЩЕ: ВІД РОМАНТИЗМУ ДО РЕАЛІЗМУ В ЛІТЕРАТУРІ ХІХ СТОЛІТТЯ У ТВОРЧІЙ МАЙСТЕРНІ ПИСЬМЕННИКА ІСТОРІЯ СТВОРЕННЯ, ПРОТОТИПИ ТА КОМПОЗИЦІЯ РОМАНУ Історія створення. У 1836 р. Лермонтов задумав написати роман із життя високих кіл Петербурга. Як і Пушкін, який у “Євгенії Онєгіні” показав молоду людину свого часу, він хотів створити портрет свого сучасника. Роман був названий “Княгиня Ліговська” й багато в чому нагадував пушкінський твір. Перше […]...
6. І скучно, і сумно, і нікому руку подать… – Михайло Лермонтов І скучно, і сумно, і нікому руку подать В годину нестерпної скрути… Бажання! Навіщо даремно і вічно бажать?.. А роки минають, і їх не вернути! Любить… Та кого ж бо? На час лиш – кохати дарма, Кохання ж навік – неможливе. У себе заглянеш – минулого й сліду нема; Усе там – і радість, і […]...
7. І НУДНО, І СУМНО – МИХАЙЛО ЛЕРМОНТОВ (1814-1841) – РОМАНТИЗМ І нудно, і сумно! – і нікому руку подать, Як горе у душу прилине… Бажання!.. Чи варто даремно і вічно бажать?.. А роки минають – найкращі хвилини! Кохати… кого ж бо? На час, годину – дарма, Кохання ж навік – неможливе… Чи в себе заглянеш? – минулого й сліду нема: І радість, і мука, і […]...
8. І нудно, і сумно – Михайло Лермонтов – ВЗАЄМОДІЯ РОМАНТИЗМУ І РЕАЛІЗМУ – Хрестоматія На дорогу йду я в самотині; Крем’яна в тумані путь блищить: Тихо. Бога слухає пустиня, І зоря з зорею гомонить. Небеса прекрасні та безкраї! Спить земля в промінні голубім… Чом же серце з болем завмирає? Жду чого? Жалію я за чим? Мрією не тішусь я пустою, Днів не жаль, що більш не розцвітуть. Я жадаю […]...
9. І нудно, і сумно – Герої вічності – герої часу: Михайло Лермонтов – Взаємодія романтизму і реалізму *** І нудно, і сумно! – і нікому руку подать, Як горе у душу прилине… Бажання!.. Чи варто даремно і вічно бажать?.. А роки минають – найкращі хвилини! Кохати… кого ж бо? На час, на годину – дарма. Кохання навік – неможливе. Чи в себе заглянеш? – минулого й сліду нема: І радість, і мука, […]...
10. ПРО ВЗАЄМОДІЮ РОМАНТИЗМУ І РЕАЛІЗМУ В ЛІТЕРАТУРІ ХІХ СТОЛІТТЯ – ПОЄДНУЮЧИ НАЙКРАЩЕ: ВІД РОМАНТИЗМУ ДО РЕАЛІЗМУ В ЛІТЕРАТУРІ ХІХ СТОЛІТТЯ ü Використовуючи вже відому вам інформацію про життя й творчість О. Пушкіна, підготуйте повідомлення на тему “Олександр Пушкін у моєму житті”. ü Прочитайте напам’‎ять відомий вам твір О. С. Пушкіна. · Підготуйте запитання для літературної вікторини “Що ви знаєте про життя й творчість О. С. Пушкіна?”. Співать про волю прагну щиро, На тронах вразити порок. […]...
11. Я мить чудову пам’ятаю… – ОЛЕКСАНДР СЕРГІЙОВИЧ ПУШКІН (1799-1837) – ПОЄДНУЮЧИ НАЙКРАЩЕ: ВІД РОМАНТИЗМУ ДО РЕАЛІЗМУ В ЛІТЕРАТУРІ ХІХ СТОЛІТТЯ Я помню чудное мгновенье: Передо мной явилась ты, Как мимолетное виденье, Как гений чистой красоты. В томленьях грусти безнадежной, В тревогах шумной суеты, Звучал мне долго голос нежный И снились милые черты. Шли годы. Бурь порыв мятежный Рассеял прежние мечты, И я забыл твой голос нежный, Твои небесные черты. В глуши, во мраке заточенья Тянулись […]...
12. ДО ВИВЧЕННЯ РОМАНУ У ВІРШАХ ЄВГЕНІЙ ОНЄГІН – ОЛЕКСАНДР СЕРГІЙОВИЧ ПУШКІН (1799-1837) – ПОЄДНУЮЧИ НАЙКРАЩЕ: ВІД РОМАНТИЗМУ ДО РЕАЛІЗМУ В ЛІТЕРАТУРІ ХІХ СТОЛІТТЯ У ТВОРЧІЙ МАЙСТЕРНІ ПИСЬМЕННИКА Олександр Пушкін працював над романом “Євгеній Онєгін” майже вісім років. Роман був розпочатий поетом ще 1823 р. й завершений 1830 р. Але навіть після завершення свого твору Олександр Сергійович продовжував над ним працювати. Так, 1831 р. він переробив останній, восьмий розділ і написав лист Онєгіна до Татьяни. Безумовно, що за такий […]...
13. ГЕРОЙ НАШОГО ЧАСУ – МИХАЙЛО ЛЕРМОНТОВ (1814 – 1841) – ВЗАЄМОДІЯ РОМАНТИЗМУ І РЕАЛІЗМУ – Хрестоматія (Скорочено) Частина перша І Бела Оповідач по дорозі до Тіфлісу знайомиться з попутником – штабс-капітаном на ім’‎я Максим Максимович. Попутник розповідає йому таку історію. П’‎ять років тому він служив у фортеці за Тереком. Якось восени прибув транспорт із провіантом у супроводі офіцера на ім’‎я Григорій Олександрович Печорін. За словами Максима Максимовича, офіцер цей належав до […]...
14. Я вас кохав… – ОЛЕКСАНДР СЕРГІЙОВИЧ ПУШКІН (1799-1837) – ПОЄДНУЮЧИ НАЙКРАЩЕ: ВІД РОМАНТИЗМУ ДО РЕАЛІЗМУ В ЛІТЕРАТУРІ ХІХ СТОЛІТТЯ Я вас кохав: в душі моїй ще, може, Кохання пал і досі не погас; Але нехай воно вас не тривоже, – Не хочу я нічим журити вас. Я вас кохав мовчазно й безнадійно, Боявся вас і потай ревнував; Я вас кохав так ніжно і так мрійно, Як дай вам Бог, щоб інший вас кохав. Переклад […]...
15. ПОНЯТТЯ ПРО РОМАН У ВІРШАХ – ОЛЕКСАНДР СЕРГІЙОВИЧ ПУШКІН (1799-1837) – ПОЄДНУЮЧИ НАЙКРАЩЕ: ВІД РОМАНТИЗМУ ДО РЕАЛІЗМУ В ЛІТЕРАТУРІ ХІХ СТОЛІТТЯ Спеціально для роману “Євгеній Онєгін” О. Пушкін створив особливий вид віршованої строфи, який пізніше отримав назву “онєгінської”. “Онєгінська” строфа складається із 14 рядків, написаних чотиристопним ямбом з розташуванням рим аbаb ccdd effe gg. За винятком посвяти П. Плетньову (“Не світ хотівши звеселити…”), листів Татьяни до Онєгіна та Онєгіна до Татьяни, а також пісні дівчат, “онєгінською […]...
16. До А. П. Керн – ОЛЕКСАНДР СЕРГІЙОВИЧ ПУШКІН (1799-1837) – ПОЄДНУЮЧИ НАЙКРАЩЕ: ВІД РОМАНТИЗМУ ДО РЕАЛІЗМУ В ЛІТЕРАТУРІ ХІХ СТОЛІТТЯ Я мить чудову пам’‎ятаю, Коли мені з’‎явилась ти, Як осяйне видіння раю, Як чистий геній красоти. В сумній, холодній безнадії, В людській тривожній метушні, Звучав твій голос, наче мрії, У снах з’‎являлась ти мені. Йшли роки. Мрії чарівничі Розвіяв вітер часу злий, І я забув твоє обличчя, Твій стан і голос ніжний твій. Олександр Арефов-Багаєв. […]...
17. Я пам’ятник собі поставив незотлінний – ОЛЕКСАНДР СЕРГІЙОВИЧ ПУШКІН (1799-1837) – ПОЄДНУЮЧИ НАЙКРАЩЕ: ВІД РОМАНТИЗМУ ДО РЕАЛІЗМУ В ЛІТЕРАТУРІ ХІХ СТОЛІТТЯ Я пам’‎ятник собі поставив незотлінний, До нього вік людська не заросте тропа, Що перед ним чоло і камінь непоклінний Александрійського стовпа? Ні, я не ввесь умру. У лірнім заповіті Душа переживе видимий мій кінець, I славен буду я, допоки в білім світі Лишиться хоч один співець. Полине гомін мій скрізь по Русі великій, I знатиме […]...
18. “И скучно и грустно, и некому руку подать…” (за творами М. Ю. Лєрмонтова) – МИХАЙЛО ЛЕРМОНТОВ – 9 клас – ТВОРИ ІЗ ЗАРУБІЖНОЇ ЛІТЕРАТУРИ – Найкращі учнівські твори – Твір Характерною темою для всієї творчості М. Ю. Лєрмонтова є тема самотності. Напевно, тому в багатьох його віршах зустрічаються такі слова, як “один”, “самотній” (“Белеет парус одинокий…”, “Выхожу один я на дорогу…”, “На севере диком стоит одиноко…”). Ми знаємо, що поет і в житті був самотній. Його зреченість, віддаленість від людей відбилася майже у всіх його […]...
19. Я пам’ятник собі воздвиг нерукотворний – ОЛЕКСАНДР СЕРГІЙОВИЧ ПУШКІН (1799-1837) – ПОЄДНУЮЧИ НАЙКРАЩЕ: ВІД РОМАНТИЗМУ ДО РЕАЛІЗМУ В ЛІТЕРАТУРІ ХІХ СТОЛІТТЯ Я пам’‎ятник собі воздвиг нерукотворний, Тропа народна там навіки пролягла, Олександрійський стовп2, в гордливості незборний, Йому не досягне чола. Ні, весь я не умру, я в лірі жити буду, Від праху утече нетлінний заповіт,- І славу матиму, допоки серед люду Лишиться хоч один пііт. Про мене відголос пройде в Русі великій, І нарече мене всяк […]...
20. Михайло Лермонтов “І нудно і сумно…”, “На дорогу йду я в самотині..”, “Герой нашого часу” – XIX СТОЛІТТЯ – підготовка до ЗНО та ДПА Михайло Юрійович Лермонтов (1814-1841) – російський поет, прозаїк, драматург. Народився М. Ю. Лермонтов 3 жовтня 1814 року в Москві. Батько, Юрій Петрович, відставний піхотний капітан, з дворянської сім’ї, що збідніла; мати, Марія Михайлівна, уроджена Арсеньєва (з роду Столипіних). За однією з спірних і непідтверджених теорії у батьківській родині вважалося, що походить вона від шотландських Лермонтів, […]...
21. ЗВ’ЯЗОК ТВОРЧОСТІ М. Ю. ЛЕРМОНТОВА (“І НУДНО, І СУМНО…”, “НА ДОРОГУ ЙДУ Я В САМОТИНІ…”) ІЗ ТРАДИЦІЯМИ ЄВРОПЕЙСЬКОГО РОМАНТИЗМУ (ДЖЗ. Г. Н. БАЙРОНА, Г. ГЕЙНЕ ТА ІН.) – ВЗАЄМОДІЯ РОМАНТИЗМУ Й РЕАЛІЗМУ Мета (формувати компетентності): предметні (знання про волелюбні прагнення М. Ю. Лермонтова, причини його самотності та безмежну відданість батьківщині; поглиблені знання про його поетичну творчість; словниковий запас; розвинені зв’язне мовлення та критичне мислення; навички ідейно-художнього аналізу художніх творів; почуття відповідальності перед суспільством); ключові (уміння вчитися: активну пізнавальну діяльність; критичне мислення; комунікативні: навички спілкування в колективі; толерантне […]...
22. МИХАЙЛО ЛЕРМОНТОВ (1814-1841) – РОМАНТИЗМ Буремний геній МИХАЙЛО ЛЕРМОНТОВ. Вірші. Роман “Герой нашого часу” Цьому життю судилося проблиснути осяйним метеоритом, залишити після себе довгий струмінь світла і зникнути у всій красі своїй… Які поетичні таємниці забрав він із собою в могилу? Хто розгадає їх? …Левова натура! Страшний і могутній дух! (В. Бєлінський, російський літературний критик). Народився Михайло Лермонтов у Москві. […]...
23. М. Лермонтов “І нудно і сумно…”, “На дорогу йду я в самотині…”. Зв’язок творчості митця із традиціями європейського романтизму (Дж. Байрона, Г. Гейне та ін.) – І семестр Мета: формування предметних компетентностей: поглибити знання учнів про поетичну творчість Лермонтова; розкрити волелюбні прагнення поета, причини його самотності та безмежну відданість батьківщині; розвивати словниковий запас старшокласників, навички зв’язного мовлення, критичного мислення, ідейно-художнього аналізу художніх творів; виховувати у старшокласників почуття відповідальності перед суспільством та бажання протистояти бездуховності, жорстокості, лицемірству; формування ключових компетентностей: уміння вчитися: актуалізувати пізнавальну […]...
24. ГЕРОЙ НАШОГО ЧАСУ – МИХАЙЛО ЛЕРМОНТОВ (1814-1841) – РОМАНТИЗМ (скорочено) У кожній книзі передмова є перша і водночас остання річ; вона править або за пояснення мети твору, або за виправдання й відповідь на критику. Ця книга ще недавно випробувала на собі нещасну довірливість деяких читачів і навіть журналів до буквального значення слів. Деякі страшенно образились, і не на жарт, що їм у приклад ставлять […]...
25. Михайло Лермонтов (1814 – 1841). Мотиви свободи і самотності, песимізм поезій Лермонтова Мета: поглибити знання учнів про життя та творчість М. Лермонтова; розкрити волелюбні прагнення поета, причини його самотності та безмежну відданість батьківщині; розвивати почуття відповідальності перед суспільством та бажання протистояти бездуховності, жорстокості, лицемірству; розвивати мовленнєву культуру та толерантне ставлення до оточуючих, почуття гуманізму. Обладнання: портрети М. Лермонтова та його близьких, ілюстрації малюнків поета, зображення місць, пов’язаних […]...
26. СОСНА – МИХАЙЛО ЛЕРМОНТОВ (1814-1841) – РОМАНТИЗМ На півночі дикій, високо на скелі, Стоїть одинока сосна – І клониться сонно, і снігом блискучим, Як ризою, вкрита вона. І мріється їй, що в далекій пустелі, В країні, де сонячний схід, Сумна і самотна, на спаленій кручі Вродливиця-пальма стоїть. Переклад Володимира Свідзинського Іван Шишкін. “На півночі дикій…”, 1891 Картину створено до зібрання творів, яке […]...
27. НА ДОРОГУ ЙДУ Я В САМОТІ – МИХАЙЛО ЛЕРМОНТОВ (1814-1841) – РОМАНТИЗМ На дорогу йду я в самотині; Крем’‎яна в тумані путь блищить: Тихо. Бога слухає пустиня, І зоря з зорею гомонить. Небеса прекрасні та безкраї! Спить земля в промінні голубім… Чом же серце з боллю завмирає? Жду чого? Жалію я за чим? Мрією не тішусь я пустою, Днів не жаль, що більш не розцвітуть. Я жадаю […]...
28. ГЕРОЙ НАШОГО ЧАСУ (1838-1840) – МИХАЙЛО ЛЕРМОНТОВ 1814-1841 – РОМАНТИЗМ Творча історія роману. Представники різних літературних напрямів зверталися до зображення “героя часу”: “Сповідь” Ж. Ж. Руссо, “Страждання молодого Вертера” Й. В. Гете, “Паломництво Чайльд Гарольда” Дж. Байрона, “Євгеній Онєгін” О. Пушкіна. М. Лермонтов продовжив світову традицію створення портрета сучасника, поєднавши соціальні, психологічні та філософські аспекти проблеми “людина і час”. Задум роману “Герой нашого часу” виник […]...
29. Михаил Юрьевич ЛЕРМОНТОВ (1814-1841) – РАЗНООБРАЗИЕ ЖАНРОВ В РУССКОЙ ЛИТЕРАТУРЕ XIX СТОЛЕТИЯ Каждый заново для себя открывает Лермонтова. Гений его настолько Всеобъемлющи многогранен, что эти Открыти Я Будут Продолжаться Без Конца. С. Наровчатов “Вглядитесь в портреты Лермонтова, в это неулыбчивое, сожженное внутренней тревогой лицо, в эти громадные, бездонные глаза. Лермонтов крепко запечатал тайну своей душевной жизни, и мы до сих пор, как ни бьемся, не можем проникнуть […]...
30. Лермонтов “І нудно, і сумно…” – аналіз Яскравий зразок характерного для Лермонтова настрої песимізму, смутку, душевного самотності. Неквапливе філософський роздум, міркування на тему: що є людське життя? для чого вона дається людині? Жанр: елегія. Композиція: I строфа відразу занурює в пригнічений, відчайдушно самотнє стан героя. Ніякі пропозиції, опис гнітючої туги. Дивне для молодої людини вираз: “А роки проходять – всі кращі роки!”. […]...
31. Три пальмы – Михаил Юрьевич ЛЕРМОНТОВ (1814-1841) – ПОЭТИЧЕСКОЕ ОСМЫСЛЕНИЕ ДЕЙСТВИТЕЛЬНОСТИ Три пальмы (Восточное сказание) В песчаных степях аравийской земли1 Три гордые пальмы высоко росли. Родник между ним и из почвы бесплодной, Журча, пробивался волною холодной, Хранимый, под сенью2 зеленых листов, От знойных лучей и летучих песков. И многие годы неслышно прошли; Но странник усталый из чуждой земли Пылающей грудью ко влаге студеной 1 Аравийская земля […]...
32. ВЫХОЖУ ОДИН Я НА ДОРОГУ… – Михаил Юрьевич ЛЕРМОНТОВ (1814-1841) – РАЗНООБРАЗИЕ ЖАНРОВ В РУССКОЙ ЛИТЕРАТУРЕ XIX СТОЛЕТИЯ * * * Выхожу один я на дорогу; Сквозь туман кремнистый путь блестит; Ночь тиха. Пустыня внемлет богу, И звезда с звездою говорит. В небесах торжественно и чудно! Спит земля в сияньи голубом… Что же мне так больно и так трудно? Жду ль чего? жалею ли о чем? Уж не жду от жизни ничего я, […]...
33. ТРИ ПАЛЬМЫ – МИХАИЛ ЛЕРМОНТОВ (1814-1841) – СТРАНИЦЫ ПОЭЗИИ (Восточное сказание) В песчаных степях аравийской земли Три гордые пальмы высоко росли. Родник между ними из почвы бесплодной, Журча, пробивался волною холодной, Хранимый, под сенью зеленых листов. От знойных лучей и летучих песков. И многие годы неслышно прошли; Но странник усталый из чуждой земли Пылающей грудью ко влаге студеной Еще не склонялся под кущей зеленой, […]...
34. Михайло Юрійович Лермонтов (3.10.1814 – 15.07.1841) Російський письменник. Поеми “Литвинка”, “Хаджі Абрек”, “Боярин Орша”, “Сашка”, “Пісня про царя Івана Васильовича, молодого опричника і хвацького купця Калашникова”, “Тамбовський скарбник”, “Мцирі”, “Демон” та ін.; драми “Іспанці”, “Дивна людина”, “Два брата”, “Маскарад”; романи “Вадим”, “Княгиня Луговська”, “Герой нашого часу”; філософська, любовна, пейзажна лірика. Минуло вже більше 170 років з дня смерті […]...
35. Герої вічності – герої часу: Михайло Лермонтов – Взаємодія романтизму і реалізму “А ВІН, БЕНТЕЖНИЙ, ПРОСИТЬ БУРІ…” Літературний багаж. Пригадайте основні особливості лірики доби пізнього романтизму, зокрема лірики Г. Гейне (на прикладі його поезії “На півночі кедр одинокий…”). Коли Пушкін передчасно пішов із життя, культурна громадськість Росії усвідомила, що втратила свого найкращого поета. Однак сучасники навряд чи зрозуміли: то був не просто черговий “перший” поет, а найперший, […]...
36. ПАРУС – МИХАИЛ ЛЕРМОНТОВ (1814-1841) – СТРАНИЦЫ ПОЭЗИИ Белеет парус одинокой В тумане моря голубом!.. Что ищет он в стране далекой? Что кинул он в краю родном?.. Играют волны – ветер свищет. И мачта гнется и скрыпит… Увы! он счастия не ищет И не от счастия бежит! Под ним струя светлей лазури, Над ним луч солнца золотой… А он, мятежный, просит бури, Как […]...
37. ЛЕРМОНТОВ, Михайло Юрійович (1814 – 1841) ЛЕРМОНТОВ, Михайло Юрійович (Лермонтов, Михаил Юрьевич – з 2 на 3.10.1814, Москва – 15.07. 1841, П’ятигорськ) – російський письменник. Син армійського капітана Ю. Лермонтова та М. Лермонтової (у дівоцтві Арсеньєвої), єдиної спадкоємиці значного статку своєї матері, Єлизавети, котра належала до багатого та впливового роду Столипіних. Шлюб, узятий проти волі Є. Арсеньєвої, був […]...
38. Сосна – Герої вічності – герої часу: Михайло Лермонтов – Взаємодія романтизму і реалізму На севере диком стоит одиноко На голой вершине сосна, И дремлет, качаясь, и снегом сыпучим Одета, как ризой, она. И снится ей все, что в пустыне далекой – В том крае, где солнца восход, Одна и грустна на утесе горючем Прекрасная пальма растет. Перед читанням. До стодвадцятип’‎ятиріччя від дня народження Лермонтова видатні поети В. Свідзінський […]...
39. ПОЭТ – Михаил Юрьевич Лермонтов (1814 -1841) – “ЧТО БЕЗ СТРАДАНИЙ ЖИЗНЬ ПОЭТА? И ЧТО БЕЗ БУРИ ОКЕАН?” – РАЗНООБРАЗИЕ ЖАНРОВ В РУССКОЙ ЛИТЕРАТУРЕ ПОЭТ Отделкой золотой блистает мой кинжал; Клинок надежный, без порока; Булат его хранит таинственный закал – Наследье бранного востока. Наезднику в горах служил он много лет, Не зная платы за услугу; Не по одной груди провел он страшный след И не одну прорвал кольчугу. Забавы он делил послушнее раба, Звенел в ответ речам обидным. В […]...
40. С ЧУЖОЙ СТОРОНЫ – МИХАИЛ ЛЕРМОНТОВ (1814-1841) – СТРАНИЦЫ ПОЭЗИИ На севере мрачном, на дикой скале Кедр одинокий под снегом белеет. И сладко заснул он в инистой мгле. И сон его вьюга лелеет. Про юную пальму все снится ему, Что в дальних пределах Востока. Под пламенным небом, на знойном холму Стоит и цветет, одинока… Литературный комментарий “Из Гете” – (“Горные вершины…”) – стихотворение позднего творчества […]...