І. Дибко. Ахнатон. Фрагменти зі вступного слова – ЛІТЕРАТУРА ДАВНЬОГО ЄГИПТУ І ДВОРІЧЧЯ
Ось що пише про Ахнатона Артур Вайгель: “Він був першим провідником невдаваної скромности, чесности, щирости. Він був першим фараоном-гуманітаріянином, першою людиною, що не мав у серці варварської жорстокости. Він дав нам такий приклад три тисячі років тому, яким слід і сьогодні керуватись. Значить, дав нам приклад, яким чоловік і батько повинен бути; що чесна людина повинна робити; що поет повинен відчувати; що провідник повинен навчати; що артист повинен творити; у що науковець повинен вірити; над чим філософ повинен призадумуватись. Ахнатон оживив віру в Єдиного Бога, що, своїми прикметами ідеальности й непорочности, є другою по християнстві. Він був першою людиною, що розуміла правильно божественність. В той час, коли ввесь світ був у повені диких криків війни, він перший проповідував мир”.
Сподіюся, що й ті, хоч короткі, перекладені, заключения єгиптологів про Ахнатона, виправдають мене – чому я написала поему “Ахнатон”. При цьому зауважую, що в моєму змісті поеми нема ні одного слова, яке не було б у згоді з творами єгиптологів, хоч признаюсь, не раз кортіло мене дозволити собі на особисті міркування. Проте цим могла б викликати небажані дискусії…
Великий гімн Ахнатона
(Професор Брестед переклав цей гімн з єгипетських гієрогліфів на англійську мову. Переклад з англійської мови мій, з додатком моєї рими в ньому)
Над обрієм у світанні, вся краса Твоя,
Живий Атоне – Ти початок усього життя!
Коли на небі, Атоне, з’являєшся Ти –
Ясним сяйвом і теплом сповняєш всі світи!
Ти чарівний, а промінні руки Твої –
Пригортають теплом всі континенти землі.
Бо Ти є Ра – весь світ у твоєму полоні;
Батьківську любов роздають Твої долоні.
Хоч Ти далеко – Твоє сяйво біля нас завжди.
Хоч Ти в небі – кожний день це ніг твоїх сліди.
Коли за обрій заходить сяйво твоє,
Увесь світ в полоні темряви мертвим стає.
З завинутими головами люди сплять в хатах,
Не бачить одне одного – потонувши в снах.
Як дещо вкраде злодій, не знають як, коли.
В темряві – кожний лев виходить з його нори.
І виходить кусати гадина лукава,
Бо царює на землі непроглядна темрява
І ночі тривожна тишина,
Бо ж ясність Всетворця за обрій відійшла.
У твоєму світанні земля
В сяйві оживає знова.
Ти на все довкілля світло розливаєш –
Темряву ночі швидко проганяєш.
Коли промінно сяєш – Атоне – весь день,
Дві землі1 в акордах – тобі – похвальних пісень.
Із світанням люди побожно зносять руки,
Потім цілий день працюють в мирі без принуки.
Рогата худоба пасеться і відпочиває,
Всі дерева ростуть, кожна квітка розцвітає.
А пташата над землею в’юнко злітають,
Зносять крильця до тебе, піснями прославляють.
Підстрибують овечки, йдучи легкою ходою,
Комашки злітають. Усе живе радіє тобою!
У твоєму сяйві пливуть човна на плесах вод.
На дорогах повозки, в поспіху йде пішоход.
Твоє проміння пронизує море аж до дна.
До тебе, над хвилями вод, вискакує в’юнка рибка мала.
В утробі жінки оживляєш дитя-людину.
Насіння життя ти вложив у мужчину.
Синові, в тілі мами посилаєш життя,
В її утробі виплекує його ласка твоя.
У день народин – відкриваєш дитині уста,
Даєш їй спроможність щоб говорити могла.
Вдихаєш свій віддих у все, що на світ прийшло,
Аби кожне життя тобою сповнене було.
Боже! Які ж багатогранні є Твої діла,
Їх збагнути не може наше на землі життя.
Ти Єдиний!
А люди й звірята великі й малі –
Що літають в повітрю й ходять по землі;
Сирія, Нубія й Єгипту земля є
Одна
Велика
Сім’я!
Кожній людині на землі ти дав місце своє,
Щоб мала право заявити: – ось це є моє!
Ти поділив і все роздав, що для життя конечне,
Щоб мова людини і її буття було безпечне.
Ти приказуєш Нілеві води розливати,
Щоб твій нарід в достатку міг проживати.
Ти є паном кожного дому! Ти й сходиш для тих,
Що нікчемна нестійкість проживає в них…
І їм ти посилаєш, що потрібне для життя.
Також і в небі зробила Ніль рука твоя,
Щоб він падав на землю – морем розливався,
Щоб на полях людям урожай удався.
О, неперевершені твої діла, вічний Боже!
Без тебе ніхто й ніщо жити не може.
І для чужих є води на небі –
Для дво – і чотироногих, хто є лиш в потребі.
Та Ніль пливе з долини нашої землі.
Квітучим городам жити – помагають промені Твої:
Як ти сходиш – ростуть,
Тобою живуть.
Ти робиш пори року, щоб в них сповнялись Твої діла,
Щоб в кожний час оживала природи краса.
Зимою прохолоджуєш, в літі теплом огріваєш.
За обрій заходиш, у світанні вертаєш.
Цілий день Ти в сяйві сонця – життєдайний Атоне,
Доки краса Твоя за обрій не потоне.
Все, що гарне, має вигляд Твоєї краси:
Міста, села, ріки, дороги, поля і ліси.
В захопленні дивляться очі на діла Твої.
Ти, Атоне, є паном наших днів на землі.
Ти є в моїм серці,
Крім тебе одного –
Воно нікого не знає.
Свого сина
Ахнатона –
Хай Твоя ласка зберігає.
Твоя могутня сила й мудрість у моїх думках.
Увесь світ і твоє створіння у твоїх руках.
Із Твоїм сходом все оживає,
Із заходом все завмирає.
Люди працюють, дивлячись на твою красу.
Коли ж заходиш за обрій – спиняють працю свою.
Твоя вічність не має початку, ані кінця!
Мене, Твого сина – зробила рука Твоя,
Мене короля,
Того, що в правді живе –
Ахнатона, що житиме все…
І над королевою двох земель Єгипту –
Коханою дружиною моєю, Нефертіті,
Що Ти зробив її найкращою у світі,
Зійшло благословення Твоє –
Щоб вона жила й процвітала все!
Переклад Ірини Дибко
Гімн Ахнатона
В темряві світ, мов мертвий.
Кожний лев виходить зі свого сховища.
Всі вужі кусають. Темрява володіє.
Як Ти сходиш із-за обрію, темрява щезає,
Тоді по цілому світі, всі працюють.
Всі дерева і кущі ростуть… пташки літають.
Мов у танку, стрибають овечки.
Кораблі пливуть під струю й зі струєю води…
В ріках риби вистрибують до Тебе.
Твоє проміння проходить в глибину моря.
Які багатогранні Твої діла!
Ти сотворив землю на своє бажання,
І людину, і всі звірята, і все, що на землі.
Ти сотворив Ніль у небі,
Щоб з нього спадали води на гори і на поля.
Ніль є в небі для всіх, і чужинців,
І кожної звірини, худоби в усіх країнах.
Ти сотворюєш пори року.
Ти сотворив небо в далекій віддалі.
З нього сходиш, аби світити
І повертаєшся до нього.
Цілий світ є у Твоїх руках таким,
Як Ти сотворив його.
Коли Ти сходиш, усе живе,
Як заходиш – усе завмирає.
Тобою людина живе!
Переклад Ірини Дибко
_______________________________
1 Дві землі – це долішня й горішня частина Єгипту.
(1 votes, average: 5.00 out of 5)