Гумор і сатира в “Конотопській відьмі” – це сміх крізь сльози – Зразок твору – I. КОТЛЯРЕВСЬКИЙ, Г. КВІТКА-ОСНОВ’ЯНЕНКО – НОВА УКРАЇНСЬКА ЛІТЕРАТУРА – УКPAЇHCЬKA ЛІТЕРАТУРА – 9 КЛАС

Для Г. Квітки-Основ’яненка сміх був органічною стихією. Часто у своїх листах до друзів він говорив про бажання висміювати негативні явища життя. Ознайомившись із змістом повісті “Конотопська відьма”, розумієш, що письменникові вдалося реалізувати свою мрію. Але гумор і сатира, використані письменником у творі, – це сміх крізь сльози.

У “Конотопській відьмі” Г. Квітка-Основ’яненко змалював умови життя, у яких комфортно почувалися тільки забрьохи та пістряки. Комізм образів у творі грунтується на невідповідності низьких розумових здібностей, моральної ницості козацької старшини та високого становища, яке вони посідають у суспільстві.

Сотника Забрьоху часто бачимо неохайним, з опухлим від пиятики лицем. Ось який вигляд він часто має вранці: “голова йому нечесана, чуб не підголений, пика невмита, очі заспані, уси розкудовчені, сорочка розхристана”.

Представник козацької старшини не вміє ні читати, ні писати, рахувати навчився лише до тридцяти. Як вказує автор, він “не мав дев’ятої клепки”.

Не кращий і писар Пістряк. Він хитрий, мстивий, своєкорисливий. Частенько використовує своє службове становище для власного збагачення. Крім того, писар своєю “книжною мовою” лякав слухачів, викликав враження “людини з ученою головою”. Для Пістряка не існує жодних морально-етичних норм, ця людина давно забула про честь і порядність. Спочатку він задовольнявся посадою писаря при сотникові, бо дотримувався такої думки: “чоловік – Конотопська сотня; глава – пан сотник; розум во главі – аз, мізерний писар”. Хоча Пістряк і міг прочиати папери, та полічити сотню йому було важкувато. Тому він зробив зарубки на хворостині. Одного разу, перелічуючи сотню, писар “загубив” козака. А Забрьоха випадково здогадався, що “як переломив хворостину, так вона якраз на козакові хруснула”. Козаки весело посміялися з Пістряка, а він злякався, що відтепер Забрьоха перестане коритися йому. Писареві здалося, що настав кінець його необмеженій владі. Тому вирішує “з’їсти” Забрьоху і сам стати сотником.

Письменник нещадно висміює нахабне самоуправство Пістряка. Замість того, щоб виступати в похід, як це було наказано сотні, він умовляє Забрьоху оголосити війну відьмам, які нібито вкрали дощ. Під час цієї ганебної акції мстив усім тим жінкам, які насмілилися в чомусь перечити панові писарю.

Автор сатирично висміює моральну нікчемність представників козацької старшини. Він говорить, що, позбувшись влади над людьми, і Пістряк, і Забрьоха показали, ким є насправді, – жалюгідними нікчемними п’яничками, сила яких трималася на покорі безсловесної громади.

Г. Квітці-Основ’яненку боляче писати про те, що нащадки славних козаків деградували і перестали дбати про інтереси народу й держави. Письменник-патріот впевнений, що їхня неосвіченість, аморальність, нехтування громадськими обов’язками, гонитва за статками та привілеями – ось причини втрати Україною державної самостійності. Сатиричними засобами митець викриває антисуспільну та антинаціональну діяльність таких “діячів”, як персонажі його повісті.




1 Star2 Stars3 Stars4 Stars5 Stars (2 votes, average: 4.00 out of 5)

Гумор і сатира в “Конотопській відьмі” – це сміх крізь сльози – Зразок твору – I. КОТЛЯРЕВСЬКИЙ, Г. КВІТКА-ОСНОВ’ЯНЕНКО – НОВА УКРАЇНСЬКА ЛІТЕРАТУРА – УКPAЇHCЬKA ЛІТЕРАТУРА – 9 КЛАС