Гуманістична психологія

Гуманістична психологія – напрям у західній (переважно американської) психології, що визнає своїм головним предметом особистість як унікальну цілісну систему, яка являє собою не щось наперед дане, а “відкриту можливість” самоактуалізації, властиву тільки людині.
Основні положення гуманістичної психології наступні: 1) людина повинна вивчатися в її цілісності; 2) кожна людина унікальна, тому аналіз окремих випадків не менш виправданий, ніж статистичні узагальнення; 3) людина відкрита світу, переживання людиною світу і себе в світі є головною психологічною реальністю; 4) життя людини має
розглядатися як єдиний процес його становлення та буття; 5) людина наділена потенціями до безперервного розвитку і самореалізації, які є частиною його природи; 6) людина володіє певним ступенем свободи від зовнішньої детермінації завдяки сенсів і цінностей, якими він керується у своєму виборі; 7) людина – це активне, творче істота.
Гуманістична психологія протиставила себе в якості “третьої сили” біхевіоризму і фрейдизму, які роблять основний упор на залежність особистості від її минулого, тоді як головне в ній – спрямованість до майбутнього, до вільної реалізації своїх потенцій (американський психолог Г. Олпорт (1897-1967) ), особливо творчих (американський психолог А. Маслоу (1908-1970)), до зміцнення віри в себе і можливість досягнення “ідеального Я” (американський психолог К. Р. Роджерс (1902-1987)). Центральна роль відводиться при цьому мотивів, що забезпечує не пристосування до середовища, що не конформне поведінку, а зростання конструктивного початку людського Я, цілісність і силу переживання якого покликана підтримати особлива форма психотерапії. Роджерс назвав цю форму “терапією, центрованої на клієнті”, що означало трактування індивіда, що звертається за допомогою до психотерапевта, не як пацієнта, а як “клієнта”, який сам бере на себе відповідальність за вирішення тривожних його життєвих проблем. Психотерапевт ж виконує лише функцію консультанта, що створює теплу емоційну атмосферу, в якій клієнту легше організувати свій внутрішній (“феноменальний”) світ і досягти цілісності власної особистості, зрозуміти сенс її існування. Висловлюючи протест проти концепцій, які ігнорують специфічно людське в особистості, гуманістична психологія неадекватно і односторонньо представляє останню, оскільки не визнає обумовленість її соціально-історичними чинниками.


1 Star2 Stars3 Stars4 Stars5 Stars (2 votes, average: 4.00 out of 5)

Гуманістична психологія