Групи крові. Резус фактор. Переливання крові
У середні століття робилися неодноразові спроби переливання крові від тварин людині і від людини людині. Проте практично всі вони закінчувалися трагічно. Перше вдале переливання людської крові потерпілому справив 1667 лікар Дені. Причини важких ускладнень, що виникають при гемотрансфузіях, перший встановив в 1901 році Карл Ландштейнер. Він змішував краплі крові різних людей і виявив, що в ряді випадків відбувається склеювання еритроцитів – аглютинація і їх наступний гемоліз. На підставі своїх дослідів Ландштейнер зробив висновок, що в еритроцитах є білки-агглютіногени, сприяють їх склеюванню. Він виявив 2 агглютиногена А і В. На підставі їх відсутності або наявності в еритроцитах розділив кров на I, II і III групи. У 1903 р його учень Адріано Штурлі виявив IV групу крові. Пізніше в плазмі крові були виявлені білки, які взаємодіють з агглютиногенами і викликають склеювання еритроцитів. Їх назвали агглютининами a і b. Зараз встановлено, що антигенними властивостями володіє мембранний гликопротеид еритроцитів – гликофорин. Аглютиніни є імуноглобулінами M і G, тобто g-глобуліни. Агглютіноген А і агглютинин a, а також агглютіноген В і агглютинин b називають однойменними. При їх взаємодії відбувається склеювання еритроцитів. Тому в крові людини знаходяться тільки різнойменні агглютіногени і аглютиніни. У крові новонароджених аглютинінів немає. Проте потім компоненти їжі, речовини що виробляються мікрофлорою кишечника, сприяють синтезу тих аглютинінів, яких немає в еритроцитах даної людини.
Групи крові системи АВО позначаються римськими цифрами і дублюючим назвою антигену:
I (0) – в еритроцитах немає агглютиногенов, але в плазмі містяться аглютиніни a і b.
II (A) – агглютіногени А і аглютиніни b.
III (B) – агглютіногени В і аглютиніни a.
IV (AB) – в еритроцитах агглютіногени А і В, аглютинінів в плазмі немає.
В даний час виявлено, що в еритроцитах I групи є слабкий H-антиген. Агглютіногени А діляться на підтипи А1 і А2. Перший підтип зустрічається у 80% людей і володіє більш вираженими антигенними властивостями. Реакцій при переливанні між кров’ю цих підгруп не відбувається.
Спадкування групи крові здійснюється за рахунок генів А, В і О. В хромосомах людини міститься 2 з них. Гени А і В є домінантними. Тому у батьків з II і III групою крові дитина може мати будь-яку з 4-х груп:
ГО
АТ
ОА + ОВ = ВО
АВ
У 46% європейців кров першої групи, 42% – другий, 9% – третьої та
3% четвертою.
У 1940 році К. Ландштейнер та І. Вінер виявили в еритроцитах ще один агглютиноген. Вперше він був знайдений в крові макак-резусів. Тому був названий ними резус-фактором. На відміну від антигенної системи АВО, де до агглютиногенам А і В є відповідні аглютиніни, аглютинінів до резус-антигену в крові немає. Вони виробляються в тому випадку, якщо резус-позитивну кров (містить резус-фактор) перелити реципієнту з резус-негативною кров’ю. При першому переливанні резус несумісної крові ніякої трансфузійної реакції не буде. Проте в результаті сенсибілізації організму реципієнта, через 3-4 тижні в його крові з’являться резус-аглютиніни. Вони дуже тривалий час зберігаються. Тому при повторному переливанні резус-позитивної крові цього реципієнту станеться аглютинація і гемоліз еритроцитів донорської крові.
Інша відмінність цих двох антигенних систем полягає в тому, що резус-аглютиніни мають значно менші розміри, ніж a і b. Тому вони можуть проникати через плацентарний бар’єр. В останні тижні вагітності, під час пологів і навіть при абортах, еритроцити плоду можуть потрапляти в кров’яне русло матері. Якщо плід має резус-позитивну кров, а мати резус-негативну, то потрапили в її організм з еритроцитами плода резус-антигени, викличуть освіту резус-аглютинінів. Титр резус-аглютинінів наростає повільно, тому при першій вагітності особливих ускладнень не виникає. Якщо при повторній вагітності плід знову успадковує резус-позитивну кров, то вступники через плаценту резус-аглютиніни матері викличуть аглютинації і гемоліз еритроцитів плода. У легких випадках виникає анемія, гемолітична жовтяниця новонароджених. У важких еритробластоз плоду і мертвонароджуваності. Це явище називається резус-конфліктом. З метою його профілактики відразу після перших подібних пологів вводять антирезус-глобулін. Він руйнує резус-позитивні еритроцити, що потрапили в кров матері.
Існує 6 разновідностeй резус-агглютиногенов: C, D, E, c, d, e. Найбільш виражені антигенні властивості у резус-агглютиногена D. Саме їм визначається резус-приналежність крові. Інші антигени цієї системи практичного значення не мають.
В даний час відомо близько 400 антигенних систем крові. Крім систем АВО і Rh, відомі систем MNSs, Р, Келла, Кідда та інші. Враховуючи всі антигени число їх комбінацій становить близько 300 млн. Але так як їх антигенні властивості виражені слабо, для переливання крові їх роль незначна.
Переливання несумісної крові викликає важке ускладнення – гемотрансфузійний шок. Він виникає внаслідок того, що склеившиеся еритроцити закупорюють дрібні судини. Кровотік порушується. Потім відбувається їх гемоліз і з еритроцитів донора в кров надходять чужорідні білки. У результаті різко падає кров’яний тиск, пригнічується дихання, серцева діяльність, порушується робота нирок, центральної нервової системи. Переливання навіть невеликих кількостей такої крові може закінчитися смертю реципієнта.
В даний час допускається переливання тільки одногруппових крові за системою АВО. Обов’язково враховується і її резус-приналежність. Тому перед кожним переливанням обов’язково проводиться визначення групи і D-антигену крові донора і реципієнта. Для визначення групової приналежності, краплю досліджуваної крові змішують на предметному склі з краплею стандартних сироваток I, II і III груп. Таким методом визначаються антигенні властивості еритроцитів. Якщо ні в одній з сироваток не відбулася аглютинація, отже в еритроцитах агглютиногенов немає. Це кров I групи. Коли аглютинація спостерігається з сироватками I і III груп, значить еритроцити досліджуваної крові містять агглютиноген А. Тобто це кров II групи. Аглютинація еритроцитів з сироватками I і II груп говорить про те, що в них є агглютиноген В і ця кров III групи. Якщо у всіх сироватках спостерігається аглютинація, значить еритроцити містять обидва антигени А і В. Тобто кров IV групи. Бажано проводити дослідження і з сироваткою IV групи. Більш точно групу крові можна визначити за допомогою стандартних еритроцитів I, II, III і IV груп. Для цього їх змішують з сироваткою досліджуваної крові і визначають вміст у ній аглютинінів. Резус приналежність крові визначають шляхом її змішування з сироваткою, що містить резус-аглютиніни.
Крім цього, щоб уникнути помилки при визначенні групи крові та
наявності D-антигену, застосовують пряму пробу. Вона необхідна і для виявлення несумісності крові за іншим антигенним ознаками. Пряму пробу виробляють шляхом змішування еритроцитів донора з сироваткою реципієнта при 370 С. При негативних результатах першого порції крові переливаються дрібно.
Використалася раніше схема переливання крові різних груп, що враховує зміст однойменних аглютинінів і агглютиногенов зараз не застосовується. Це пов’язано з тим, що аглютиніни донорської крові викликають аглютинації і гемоліз еритроцитів реципієнта.
(2 votes, average: 3.00 out of 5)