Home ⇒ 👍Література ⇒ ГРУДЕНЬ – БОГДАН РУБЧАК
ГРУДЕНЬ – БОГДАН РУБЧАК
З холодної столиці своїх очей
Дивлюся на країну м’якої землі –
Положистих піль, сунічних лісів
І хтивих рік.
З камінної твердині свого буття
Хотів би я вийти брамою уст
На незайманий шлях: до селищ сердець
Знак принести.
Шаршаву огорожу свого чола
Відкрити, наче тишу нічну свиріль,
І соболем, лисом, совою, сном
Прийти до них.
Та знаю: одягнуся в брокатний плащ
І перснем дідичним браму торкну,-
Тоді кров дерев, зелену кров трав
Уб’є мороз.
(2 votes, average: 4.00 out of 5)
Related posts:
- НЕВІДОМІ ІМЕНА XX ст.(Олег Зуєвський, Віра Вовк, Богдан Бойчук, Емма Андієвська, Юрій Тарнавський, Євген Маланюк, Богдан Рубчак та ін.) Ми знову є. Ми – Пізні. Найпізніші. Що наросли з худеньких матерів В саду порубанім. М. Вінграновський У розмовах про українську поезію нерідко можна чути означення: третя хвиля. Це означення пов’язане з розвитком української поезії XX століття, конкретніше – з 20-ми та 60-ми рр., які, давши вельми чутний сплеск мистецьких пошуків, кожного разу змінювалися брутальним […]...
- НАРЦИЗ – БОГДАН РУБЧАК Він просить перед дзеркалом : “Прости!” І знову – стрімголов до книгозбірні : Як в катакомбах, черепи примірні, Лежать там сни, щоденники, листи. Чужим життям береться він брести, Розкльовувати сторінки покірні, Визбирувати з них слова добірні, – Прообразом своє життя спасти. А як зневіжать образи невірні, Кімнати знову клечає комірні Своїми ж масками, – щоб […]...
- ТРУДНІША ГРА – БОГДАН РУБЧАК Відношень дивних я знавець тонкий – Монаших шпетних змов у срібних горах І слів, що ти проговорила вчора, Кладучи на полицю тарілки. Двозначний погляд, стримано палкий, Твоя хода, увивиста і скора, Навіяли якісь рядки з Тагора Та дервішів-вітрів в’юнкі танки. Що за метафори! Мені пора б З Тагорами пустити їх на вітер, Бо ігор цих […]...
- ARS РОЕТІСА – БОГДАН РУБЧАК Бути німим, безпристрасним, Як завжди зачинені двері. Бути забутим, як стара статуя в маленькім місті. Знати кохання каменя лиш, Непрозоре каменя серце, І в чорно-білих світлотінях бачити світ. Забагато зеленого, забагато кармінно-рожевого. Синьодугасті тіні безпощадно тебе обняли. Забагато нюансів: кохання, бажання, Страждання,- Закрили життя вони мрякою сумів та втіх. Шукати лиш суть, лиш обрій буття […]...
- КАЗКА ПРО ДЕНЬ – БОГДАН РУБЧАК Було у дня дванадцять годин, Дванадцять князівен, білих лебідок. Старий не знав, як їм догодити,- Годував сонечком на обід. Та все їм чомусь було не до ладу, Оцим князівнам, лебідкам білим: Одні заподіяли батькові зраду, А інші ще більший біль. Ця повіялась десь за море, Та за срібло віддячила міддю, Найстарша лякала людей марою, Найменша […]...
- ДЕКІЛЬКА СПОСТЕРЕЖЕНЬ – БОГДАН РУБЧАК Тчуть осокори На верстатах галуззя: Вечірній обрій. * Тіло красуні Під хтивими пальцями: Місяць і річка. * В неводах зливи Щось срібно тріпочеться: Риба ліхтарні. * Тоненький пензель Світи на склі малює: Тополя й обрій. * Весінні птиці Гаї зіниць розбудять: Перше кохання. * Серпневі пальці На литих скрипках грають: Так зріють груші. * У […]...
- ЗРАДА АНГЕЛА – БОГДАН РУБЧАК Втомились плечі від незручних крил, Таких, як на старих дереворитах. В куточках уст усмішка сибарита І на сандалях тротуарів пил. За те, що землю взяв за небосхил, Земля забрала завеликі мита: Єдина справжність міту вже закрита, І уявити літ немає сил. Та хоч привабив світ ночей гостинцем, Хоч прикував тебе тягар речей, – Залишишся ніяковим […]...
- МОЇ ПІСНІ – ЛЕПКИЙ БОГДАН Не голосні мої пісні: Вони лунають – мов у сні, У сні якімсь дивнім-дивнім, В недоспанім, в нездійсненім, У сні про щастя, про любов, А дійсність – кривда, дійсність – кров. Й шумить до мене тихий гай: “Повіки затули, співай, Най сняться нам квітки, весна, Хоч тут зима й квіток нема”. І кличе поле: “Тихо […]...
- Грудень 1932 – ОЛЕГ ОЛЬЖИЧ Слова, що прості і суворі, (А інші – негідні слова), Як їхні децизії скорі, Як велич того Різдва, Як їхня перервана мова У мурах глухого двора, Бо лаврами діл, а не слова Вінчає велика пора. За нами розгубленість мертва, Де страх і покора – закон. Там втрат не буває, де жертва – Здобутий в огні […]...
- Грудень – ВОЛОДИМИР БІЛЯЇВ Грудень Доньці Джіні Листопад облетів, а грудень все не бризне Блискітками сніжинок в небесах. Вполудне пахне хмарами білизна, Що у дворі на линві промерза. І грядка, скопана жовтневою порою, Взялась грудневою морозною корою І не лоскоче нюха перегнійно-трав’янисто, А пахне мертво – крейдяно-вапнисто. І гілка – осокора перемерзлого рука, Також вапнисто-біла й крейдяно-крихка. Вона потріскує […]...
- Місяць грудень Місяць грудень – шапка української зими. Це місяць довгих ночей і перших міцних морозів, опівночі року. У стародавній Русі місяць грудень називали “холодець”. Назва вірна, адже цей місяць дійсно студений, морозний. У римлян він був десятим з початку року і називався децембер. Звідси і сталося – грудень. Народна мудрість говорить: “Грудень год кінчає, зиму починає”, […]...
- ЗОЛОТОМОРЕ – БОГДАН-ІГОР АНТОНИЧ Йде дощ малин. Племена бджіл шаліють. Струни світла Поторгані. Приїхали посли з золотоморя. Квартет долонь – два спутані акорди. Мряки мітли. В червоний ягід дощ в’їжджає білий кінь. Про зорі Мовлять посли, та їхня мова нам незрозуміла. Колись давно співала неня про золотоморе, Підводне царство, де ночує сонце в білих віллах У зливі світла. Їде […]...
- Скорочено – ДОРОГИ – БОГДАН-ІГОР АНТОНИЧ – 11 КЛАС Розгорнулась земля, наче книжка (дороги, дороги, дороги). Зашуміла трава і принишкла, Простелилась нам юним під ноги. Тільки небо і тільки пшениця (над нами, за нами, під нами). Тільки безкрай і далеч іскриться, Тільки безвість вітає вітрами. Голубінь, золотавість і зелень (яруги, галявини, кручі). Розспівались таємно: дзінь-дзелень Цвіркуни в конюшині пахучій. Залізиста вода із криниці (дороги, […]...
- НАБІК ЖИТТЯ, ЖУРБО ДРІБНА – ЛЕПКИЙ БОГДАН * * * Набік життя, журбо дрібна! Набік, марні тривоги! Крізь темний бір до ясних зір Прорубую дороги. Гримить топір, валиться бір, Тріщать гнилі колоди, То там, то тут на шлях падуть Останні перешкоди. І стогне бір, як дикий звір, Кінчить життя прокльоном, А там вгорі грядущі дні Дзвенять побіди дзвоном. Який то спів будучих […]...
- БАЛАДА ПРИКМЕТ – ФРАНСУА ВІЙОН – 7 КЛАС Я знаю – мухи гинуть в молоці, Я знаю добру і лиху годину, Я знаю – є співці, сліпці й скопці, Я знаю по голках сосну й ялину, Я знаю, як кохають до загину, Я знаю чорне, біле і рябе, Я знаю, як Господь створив людину, Я знаю все й не знаю лиш себе. Я […]...
- ВАСИЛЕВІ СТЕФАНИКОВІ – ЛЕПКИЙ БОГДАН Ти, хлопе, землю край І в землю зерно сій, Най жито, як Дунай, Покриє загін твій! Най жито, як Дунай, Пшениця золота, Поллється на весь край, Як та хлібна ріка. Ти не дивись на те, Що нивонька твоя, Як полотно лляне, Коротка і вузька! Хоть як ти моря грудь Веслом стальним пори. Хоть як ти […]...
- Дороги – БОГДАН-ІГОР АНТОНИН – скорочено Розгорнулась земля, наче книжка (дороги, дороги, дороги). Зашуміла трава і принишкла, Простелилась нам юним під ноги. Автор використав державну кольорову символіку, втілену в образах неба і пшениці, щоб вказати на країну, простори якої він описує: Тільки небо і тільки пшениця (над нами, за нами, під нами). Тільки безкрай і далеч іскриться, Тільки безвість вітає вітрами. […]...
- Зелена Євангелія – БОГДАН-ІГОР АНТОНИН – скорочено Весна – неначе карусель, На каруселі білі коні. Гірське село в садах морель, І місяць, мов тюльпан, червоний. Зверніть увагу на римування другого і четвертого рядків, що будується на грі слів “сонце” та “сон цей”: Стіл ясеновий, на столі Слов’янський дзбан, у дзбані сонце. Ти поклоняйся лиш землі, Землі стобарвній, наче сон цей! Вірш “Зелена […]...
- МОНАХИНЯ – БОГДАН БОЙЧУК У чорний шовк Старанно загорнула груди І спілість свого лона, Щоб перейти Холодно Крізь життя: Не знаючи, Ні болю родження, Ні сліз, В яких живуть Пісні. І тільки кінчиками білих пальців Просувала мертві дні, Як вервицю, І почуття, мов квіти, укладала Між жовтими листками Молитовника. І до кінця Вмивала руки Шепотом молитви, Щоб простягнути їх, […]...
- Короткий переказ – Дороги – БОГДАН-ІГОР АНТОНИЧ – УКРАЇНСЬКА ЛІТЕРАТУРА ЗА МЕЖАМИ УКРАЇНИ – ЛІТЕРАТУРА В ЗАХІДНІЙ УКРАЇНІ (ДО 1939 Р.) БОГДАН-ІГОР АНТОНИЧ Розгорнулась земля, наче книжка (дороги, дороги, дороги). Зашуміла трава і принишкла, Простелилась нам юним під ноги. Тільки небо і тільки пшениця (над нами, за нами, під нами). Тільки безкрай і далеч іскриться, Тільки безвість вітає вітрами. Голубінь, золотавість і зелень (яруги, галявини, кручі). Розспівались таємно: дзінь-дзелень Цвіркуни в конюшині пахучій. Залізиста вода із […]...
- Скорочено – ВЕСНА – БОГДАН-ІГОР АНТОНИН – 5 КЛАС В загравах лун виходять ранки з нетрів ночі Плямами багрів Трояндять зломи пошарпаних нам персами землі примар Сонце в хомуті блідих брудних хмар Тягне перед собою плуги вкруг За плугом плуг Повз гори повз луг За скибами скиби І борозди і рови Труться об землю триби Сонця о чоло як в крови А як робітник […]...
- БАЛАДА ПРИКМЕТ – ФРАНСУА ВІЙОН Я знаю – мухи гинуть в молоці, Я знаю добру і лиху годину, Я знаю – с співці, сліпці й скопці, Я знаю по голках сосну й ялину, Я знаю, як кохають до загину, Я знаю чорне, біле і рябе, Я знаю, як Господь створив людину, Я знаю все й не знаю лиш себе. Я […]...
- НАЦІОНАЛЬНЕ МИСТЕЦТВО – БОГДАН-ІГОР АНТОНИЧ (Спроба ідеалістичної системи мистецтва) ЩО ТАКЕ МИСТЕЦТВО? Почнім від цього примітивного питання. Стільки разів повторюємо слова: мистецтво, мистець, мистецький, які мали вже час витертися, вигладитися в наших устах, наче камінчики у воді, вилиняти зі змісту, мов сукно з барви. З причини частого вживання стали вони такими близькими і знайомими, що не вважаємо за потрібне призадуматися […]...
- БУРЯ – ЛЕПКИЙ БОГДАН Шаліла буря. Грім за громом У землю з луском бив з небес, І, мов відорваний з припону Якийсь казочний лютий пес Встікався, зливсь над моїм домом. А блискавки, неначе змії Пекельні, вились по землі І витягали ясні шиї, В небеснім ковані вогні. А темрява – хай господь криє! Здавалося, хвилина суду Прийшла і наблизився час, […]...
- Все, що тільки я чув – ЛЕПКИЙ БОГДАН Все, що тільки я чув, Та сказати не вмів, Я у тобі відчув, Я у тобі узрів. Ти – гармонья красок, Ти – мелодія слів, Ти – багатство думок, Джерело вічних снів. Ти – криниця туги, Що в безмежний простір До добра і краси Пориває мій зір. Ти – підойма стремлінь, Ти – підмога для […]...
- ДВІ ПІСНІ – БОГДАН БОЙЧУК I Я бачу все : Час зморшками обличчя зриє, А теплі коси Вкриє іней Незчисленних зим. Я бачу… Висохлі уста, Як листя, шелестітимуть Незрозуміло. В очах – не ласка, Тільки біль. Я бачу і люблю. II Присіла, Розклавши коліна. Взяла у долоні Вагітність Спроквола лягла. В утробі Тремтіла дитина, По ній Розлилася Млость. І взнали […]...
- Десь суть була – БОГДАН БОЙЧУК Десь суть була, Осталися одгадки, Десь дім стояв, Та як його знайти? Мій шлях Неждано виховзнув З-під ніг Піском розлився В безконечність. Я йшов І по коліна груз В темнoті. На грані світляних років Являвся часом день, І час від часу зірка Падала комусь В долоні. Так : Десь дім стояв, А може, не стояв; […]...
- БОГДАН-ІГОР АНТОНИЧ – ВЕСНА Росте Антонич, і росте трава, І зеленіють кучеряві вільхи. Ой, нахилися, нахилися тільки, Почуєш найтайніші з всіх слова. Дощем квітневим, весно, не тривож! Хто стовк, мов дзбан скляний, блакитне небо, Хто сипле листя – кусні скла на тебе? У решето ловити хочеш дощ? З всіх найдивніша мова гайова: В рушницю ночі вклав хтось зорі-кулі, На […]...
- ПРИВІТАННЯ ЖИТТЯ – БОГДАН-ІГОР АНТОНИЧ І день і вік однаково минають. Не задержать Нам хвилі. Кожна мить знов родить другу мить, І перша в другій спить, обі у третій, та, як вежа, Час виростає й меж не має й нас німить. Так на минулого й майбутнього раменах Повішено, мов плахту, долю нашу. Ми – ланцюга поодинокі звена, Ми – відтинок […]...
- ТРИ ПЕРСТЕНІ – БОГДАН-ІГОР АНТОНИЧ Крилата скрипка на стіні, Червоний дзбан, квітчаста скриня. У скрипці творчі сплять вогні, Роса музична срібна й синя. В квітчастій скрині співний корінь, П’янливе зілля, віск, насіння Та на самому дні три зорі, Трьох перстенів ясне каміння. В червонім дзбані м’ятний трунок, Зелені краплі яворові. Дзвони, окриленая струно, Весні шаленій і любові! Підноситься угору дах, […]...
- Знак лева – БОГДАН-ІГОР АНТОНИЧ Умерлих квітів царство – спить пустиня В піску сорочці золото-червоній. Малюк осот – рослинне чортовиння, Екстазу сонця й блискавок погоні. Живі свічки понад землі труною, Жорсткий бур’ян нараз кущем горючим. Немов кущі розхилені рукою, Розхиляться бездонні віри кручі. І бачиш вічність – небо опалеве І шум червоних полум’я потоків. З-за гір століть веде сузір’я Лева, […]...
- Ротації – Богдан-Ігор Антонич Біжать алеї звуків, саджених у гами. Мов на акорд, упав поверх на поверх. Греблі жовтих мурів, денний вулиць гамір Від берега по берег, тінь вінків дубових. Мусує день, мов склянка золотого чаю, Прочищена блакить, ввиш мряки шумовиння. Йдуть люди жовтих міст, і їхні очі сяють, Хоч смуток вглиб ховають, мов гірке насіння. Церкви, цукерні, біржі […]...
- Моя ж душа – як струна тая – ЛЕПКИЙ БОГДАН Моя ж душа – як струна тая, Багата на всілякі тони, На ній і коломийка грає, І похоронні дзвонять дзвони. Мені байдужні всі правила, Всі штучні строфи, ритми, рими, Всі поетичні мотовила, Покриті пасмами скрутними. Я пишу те, що чую, бачу, Що в серце або в мозок впало, Часом сміюсь, часом заплачу, Сміху немного, сліз […]...
- АПОКАЛІПСИС – БОГДАН-ІГОР АНТОНИЧ Підводяться, мов сонні, велетенські леви, силюети Тяжких, прирослих до землі, кам’яностопих тюрем І в’язнів по ночах відвідують коханки і комети, І місяць, мов рудий павук, повзе поволі муром. Коли слова на порох стерті, сповідатись зорям зайво. На зорях, мов на стінах, цвіль, черва, зелінка й вогкість Обличчя в’язнів миє місяць синім і холодним сяйвом Аж […]...
- УКРАЇНСЬКИЙ НАЦІОНАЛІЗМ. ДОСЛІДЖЕННЯ, ІНТЕРПРЕТАЦІЇ, ПОРТРЕТИ – Богдан Червак ЗМІСТ Вступ Націоналістичний рух і проблеми інтерпретації історичного минулого Націоналізм проти фашизму Дмитро Донцов і український націоналізм “Націократія” Миколи Сціборського в системі ідейних засад українського націоналізму Український націоналізм як ідейне й світоглядне забезпечення процесів державотворення Геополітичні візії українського націоналізму Націоналізм і військо …Головна причина нещастя нашої нації – брак націоналізму серед широкого загалу її. …Націоналізм […]...
- Короткий переказ – Зелена Євангелія – БОГДАН-ІГОР АНТОНИЧ – УКРАЇНСЬКА ЛІТЕРАТУРА ЗА МЕЖАМИ УКРАЇНИ – ЛІТЕРАТУРА В ЗАХІДНІЙ УКРАЇНІ (ДО 1939 Р.) БОГДАН-ІГОР АНТОНИЧ Весна – неначе карусель, На каруселі білі коні. Гірське село в садах морель, І місяць, мов тюльпан, червоний. Стіл ясеновий, на столі Слов’янський дзбан, у дзбані сонце. Ти поклоняйся лиш землі, Землі стобарвній, наче сон цей! Коментар Вірш “Зелена Євангелія” – це гімн природі, весні, землі, де все це гармонійно поєдналося. Захоплюють тонкі […]...
- ПІСНЯ ПРО НЕЗНИЩЕННІСТЬ МАТЕРІЇ – БОГДАН-ІГОР АНТОНИЧ Забрівши у хащі, закутаний у вітер, Накритий небом і обмотаний піснями Лежу, мов мудрий ліс, під папороті квітом І стигну, і холону, й твердну в білий камінь. Рослинних рік підноситься зелена повінь, Годин, комет і листя безперервний лопіт. Заллє мене потоп, розчавить білим сонцем, І тіло стане вуглем, з пісні буде попіл. Прокотяться, як лява, […]...
- МИШКА (Казка для дітей; для малих і великих) – ЛЕПКИЙ БОГДАН Була собі мишка. Така, як і другі: сіренька, маленька, кінчасті вушка, довгий, гладкий хвостик. В самім кутку хати, де нога від ліжка щільно притикає до стіни, мала свою нору. Мешкання не розкішне, але безпечне. Ніхто з людей не заглядав туди. О, люди, – це дуже цікаві сотворіння! Мишка боялася людей. Коли на хаті не видно […]...
- Богдан Бастюк. Творчість Перша поетична збірка, якою Богдан Бастюк увійшов в літературу, вийшла друком 1978 року у видавництві “Радянський письменник”. На той час авторові виповнилося 27 років і можна було б назвати цей дебют поета пізнім. Але не треба забувати, що за часів радянської системи автор мусів вистояти у видавничих чергах щонайменше п’ять років. Богдан Бастюк відчув потребу […]...
- Ліси мої смутні і великі – Кордун Віктор Ліси мої смутні і великі, Залишайтесь зі мною! – Я знаю, як вам невимовно страшно Перед навалою ночі : Я теж боюся не вийти із темряви, Але ж вам і втікати несила, Коли тишу поймає сутінь, – Так скорботно вона заступає. Як настане мій час, Я хотів би назавжди лишитися з вами, Серед просвітлених поглядом […]...