ГРІМ – Микола Вінграновський

Була гроза, і грім гримів,

Він так любив гриміти,

Що аж тремтів, що аж горів

На трави і на квіти.

Грім жив у хмарі, і з гори

Він бачив, хто що хоче:

Налив грозою грім яри,

Умив озерам очі.

А потім хмару опустив

На сад наш на щасливий

І натрусив зі сливи слив,

Щоб легше було сливі.

Та тут до грому навздогін

Заговорила груша:

“Трусніть і грушку, дядька грім,

Бо важко мені дуже…”

І дядько грім сказав собі:

“Потрушу я грушу,

Бо небеса вже голубі

Я покидати мушу”.


1 Star2 Stars3 Stars4 Stars5 Stars (1 votes, average: 5.00 out of 5)

ГРІМ – Микола Вінграновський