ГРИГОРІЙ СКОВОРОДА – ПОЕТ, МИСЛИТЕЛЬ, ПРОСВІТНИК – УСНА НАРОДНА ТВОРЧІСТЬ. ДАВНЯ УКРАЇНСЬКА ЛІТЕРАТУРА

√ Григорій Савич Сковорода, мандрівний філософ, просвітитель, поет-лірик, байкар (3 грудня 1722 р. – 9 листопада 1794 р.) – народився у Чорнухах, а помер на Харківщині, в селі Пан-Іванівка (зараз Сковородинівка) Золочівського району.

– Освіта – Києво-Могилянська академія.

– Вбачав Сенс людського існування у самопізнанні. Цінував людську свободу. На хресті над могилою слова: “Світ ловив мене, та не впіймав…”.

– За погляди Переслідувався владою і вів мандрівне життя філософа з 1770-х рр.; цензура того часу вважала його твори “противними Святому Писанію і образливими для чернецтва”.

! На запрошення Катерини II переїхати до Петербурга (ближче до двору) відповів: “Скажіть цариці, що я не покину України – мені дудка й вівця дорожчі царського вінця”.

√ У творчій спадщині Г. Сковороди:

– збірка ліричних поезій “Сад божественних пісень” уміщує 30 творів таких жанрів: пейзажні вірші; романси, які увійшли до рукописних збірок народних пісень; панегірики, оди, пісні;

– книга “Байки харківські”;

– філософські трактати: “Розмова, звана Алфавіт, чи Буквар світу” та ін.;

– притчі: “Бджола та Шершень”, “Верблюд і Олень”, “Мурашка і Свиня”.

√ Погляди та переконання Г. Сковороди:

– виступав проти засилля схоластики у навчанні та духовного гноблення московського “православ’я”;

– спирався у своїй філософії на Біблію: “Вірити в Бога не значить – вірити в Його існування, а значить – віддатися Йому та жити за Його законом”.

– виражена тема свободи у творчості;

– тема дружби як джерело радості: радить обирати друзів обачно, щоб вони не завели людину на поганий шлях;

– вважає людину поєднанням тілесного і духовного;

– висуває ідею сродної праці, тобто людина народжується для певної діяльності, в якій вона може досягти успіху і від якої отримати задоволення.

! Філософ зазначав: “Багато хто, потоптавши природу, вибирає для себе ремесло наймодніше і найприбутковіше, але сим лише ошукує себе”. Причина “несродності”, за Сковородою, у бажанні людей вибратися на найкраще “місце під сонцем”, отримати щонайбільше матеріальних благ, здобути славу, привілеї і почесті. Г. Сковорода вважав, що невідповідність обраного способу життя здібностям може завдати шкоди не лише людині, а й державі.

! Г. Сковорода вважав, що справжня цінність мистецьких творів – у їх відповідності високим моральним вимогам. Призначення мистецтва у сприянні морально-інтелектуальному вдосконаленню людини, виявленню її природних схильностей.

! Афоризми Г. Сковороди.

– Ніхто не може вбити в собі зло, коли не втямить спершу, що таке те зло, а що добро. А не взнавши сього у себе, як можна взнати і вигнати його в інших.

– Хіба може говорити про біле той, котрому невідоме, що таке чорне?

– Чи може людина, сліпа у себе вдома, стати зрячою на базарі?

– Не за обличчя судіть, а за серце.

– Копи не зможу нічим любій вітчизні прислужитись, в усякому разі з усієї сили намагатимуся ніколи ні в чому не шкодити.




1 Star2 Stars3 Stars4 Stars5 Stars (1 votes, average: 5.00 out of 5)

ГРИГОРІЙ СКОВОРОДА – ПОЕТ, МИСЛИТЕЛЬ, ПРОСВІТНИК – УСНА НАРОДНА ТВОРЧІСТЬ. ДАВНЯ УКРАЇНСЬКА ЛІТЕРАТУРА