ГРИГОРІЙ СКОВОРОДА. БДЖОЛА ТА ШЕРШЕНЬ, DE LIBERTATE, ВСЯКОМУ МІСТУ – ЗВИЧАЙ І ПРАВА – УСНА НАРОДНА ТВОРЧІСТЬ. ДАВНЯ УКРАЇНСЬКА ЛІТЕРАТУРА
√ Байки Г. Сковороди – у прозі, складаються з двох частин:
– фабули (розповіді): ближча до традиційної з короткою мораллю;
– сили (висновок, повчальна частина): розтлумачує читачеві правильність філософських переконань автора (тому за обсягом вдвічі або втричі більша за всю фабулу).
√ Головний зміст байок Г. Сковороди – не лише осуд негативних явищ тієї епохи, а й проповідь високих етичних істин:
“Співати, пити та їсти – не робота, а лише крихітний хвостик з головного, призначеного нам діла. А хто для того їсть, п’є та співає, щоб охочіше після відпочинку взятися до роботи як до покликання свого, тому ніколи нудьгувати…, і се про нього приказка: “Добрій людині всякий день свято” (“Зозуля та Косик”).
– “Бджола та Шершень” (збірка “Байки харківські”) – одна з байок, у яких Г. Сковорода закликає людей працювати за здібностями, обстоюючи ідею “сродної праці”.
√ Ідея байки: праця повинна стати природною потребою для кожного.
√ Персонажі байки.
– Бджола:
– уособлення мудрої людини;
– народжена для збирання меду і займається саме цим:
“у своєму ділі працює”, збирання меду для неї – “незрівнянно більша радість від споживання його”.
– Шершень – уособлення паразитів, які звикли жити за рахунок інших.
– “De Libertate” (“Про свободу”) – вірш, написаний 1757 р., належить до громадянсько-патріотичної лірики.
√ Тема – вияв мужності поета як громадянина в оспівуванні волі як найбільшого багатства людини у часи посилення кріпацтва.
√ Ідея: утвердження свободи людини як найвищої суспільної цінності; уславлення Б. Хмельницького, який присвятив своє життя боротьбі за волю і щастя українського народу.
√ Початок вірша – спокійне Філософське міркування про поняття волі і її цінності:
“Що є свобода? Добро в ній якеє? / Кажуть, неначе воно золотеє. / Ні ж бо, не злотне: зрівнявши це Злото, / Проти свободи воно лиш Болото”.
√ Завершення вірша – уславлення Б. Хмельницького:
“О, якби в дурні мені не пошитись, / Щоб без свободи не міг я лишитись. / Слава навіки буде з тобою, / Вольності отче, Богдане-герою!”.
√ Віршовий розмір – дактиль, тип римування – суміжне.
– “Всякому місту – звичай і права” (із збірки “Сад божественних пісень” (1758-1759) – пісня, у якій письменник виступає проти соціальної несправедливості, системи бюрократії, яка принижує гідність людини:
“Панські Петро для чинів тре кутки, / Федір-купець обдурити прудкий, / Той зводить дім свій на людський манір, / Інший гендлює, візьми перевір!”.
√ Образ Петра показує психологію щойно народженого лакузи. Сама ж поезія – гостра Сатира на верхівку суспільства.
√ Розмір десятискладовий з цезурою після шостого складу. Кожна Строфа пісні по шість рядків, з яких перші чотири – дактилічні, а останні два – силабічні, котрі звучать як її антитеза, як рефрен.
√ Г. Сковорода виступив у поезії як новатор, застосувавши виключно чоловічі рими (дума – з ума), а також “неточні” рими, яких не вживали тогочасні митці.