ГРИГІР ТЮТЮНИК (1931 – 1980) – ПРО МИНУЛІ ЧАСИ

Попрацюй у парі!

Пригадай відомі тобі факти з біографії Григора Тютюнника. Які твори Гр. Тютюнника ти читав/читала? Порівняй свою відповідь із відповіддю однокласника/однокласниці.

Григір Тютюнник є одним із найталановитіших українських прозаїків XX століття. Доробок письменника невеликий: за двадцять років він написав трохи більше 40 оповідань і новел та чотири повісті. Але кожен його твір художньо неординарний і досконалий, суспільно значимий, який досліджував “космос людської душі”.

Народився Григорій (літературне ім’я Григір) Михайлович Тютюнник 5 грудня 1931 року в селі Шилівка на Полтавщині. Його батько, Михайло Васильович, “плотникував, косив, пиляв”, а ще “займався поезією, геометрією, бондарством” і “нишком готувався до екзаменів у вчительський вуз”.

Перші роки дитинства Григора позначилися трагічними подіями: півторарічним, він пережив голод 1933 року, під час якого перестав ходити й говорити; шестирічним утратив батька, якого заарештовано як ворога народу. “Я тільки тріньки-трінечки пам’ятаю тата: вони були великі, і рука в них теж була велика. Воші часто клали ту руку мені на голову, і під нею було тепло й затишно, як під шапкою”, – згадував письменник пізніше. Михайла Васильовича було звинувачено в антирадянській агітації і на 10 років заслано до Сибіру, звідки він уже не повернувся.

Після материного заміжжя шестирічного Григора забрали на виховання молодший батьків брат Филимон із дружиною, людяні, милосердні й освічені люди, які замінили йому родину. Так хлопчик опинився на Донбасі. Там він пішов у перший клас, захопився читанням. Невдовзі почалася війна, дядька мобілізували, а Наталя Іванівна з маленькою донькою опинилися в скруті. Стало несила зводити кінці з кінцями, і Григір пішки помандрував до матері на Полтавщину, пройшовши за два тижні триста кілометрів. Сумний дитячий досвід стане згодом наскрізним мотивом багатьох творів Гр. Тютюнника.

Після ремісничого училища юнак працював на заводі у Харкові. Тяжкі умови праці були нестерпним випробуванням, але щоденний пайок – півбуханки хліба та 20 грамів масла – врятувати його з матір’ю від голоду 194 7 року Захворівши, Гр. Тютюнник повертається в село. Він працює в колгоспі, але невдовзі потрапляє на чотири місяці в колонію за те, що не відпрацював після училища належних трьох років на заводі.

Перший друкований твір – оповідання російською “В сумерках” – Гр. Тютюнник написав, навчаючись у Харківському університеті. Вибір мови не був випадковим. Усі обставини життя: навчання в російськомовному класі на Донбасі, чотири роки військової служби у Владивостоці, російське відділення філологічного факультету – визначили свідомий вибір мови творів. Але двоюрідний брат, відомий на той час прозаїк Григорій Тютюнник, наставляв: “От ти пишеш по-російськи… Ну що ж, як воно вже так склалося, пиши. Тільки знай, братику, мова – дута народу. Як же ти писатимеш про українців не їхньою мовою, як виразиш їхню душу не через їхню мову, сиріч дуту? Ти обов’язково зайдеш у цей тупик і потупцяєш назад, шкодуючи, що змарнував стільки часу. Тоді згадаєш мене!”

Творчий злам відбувся після братової смерті. Гр. Тютюнник переклав дебютний твір на українську і почав серйозну й усвідомлену роботу з опанування глибин рідної мови. Він вивчає “Словар української мови” Бориса Грінченка, прислухається до носіїв мови, занотовує словникові перлини, веде власний словничок. А ще – наполегливо працює, домагаючись чистоти й точності кожного слова й думки. Вчитайся тільки в такі його міркування: “Перечитав. Погано. Поспішливо. Почував сильніше. Значить, недбало записав” або “Літературний матеріал повинен залежатися в мені, як сіно в стіжку, щоб кожна стеблина пропахла ароматом іншої”.

Невдовзі з’являються його твори українською на сторінках популярних періодичних видань “Літературна газета”, “Дніпро” та “Зміна”. Він взяв “за правило працювати неквапливо, до краю вимогливо, не дозволяючи собі професійних полегкостей” і приходить до висновку, що “талант – крапля здібностей і море праці”.

У 1966 році побачила світ перша збірка прозових творів Гр. Тютюнника “Зав’язь”, згодом – “Батьківські пороги” (1972), “Крайнебо” (1975) та “Коріння” (1978).

Але різке й безкомпромісне слово письменника дратувало й не влаштовувало владу. Незважаючи на популярність, його майже не друкують. Доходило до того, що з уже надрукованих журналів працівники редакції виривали сторінки і вклеювати нові.

Непоправним ударом для Гр. Тютюнника стало те, що йому не присудили Державну премію імені Тараса Шевченка. Намагаючись “відкупитися” від визначного митця, його удостоюють премії імені Лeci Українки за твори для дітей ” Климко” і “Вогник далеко в степу”.

Хоч і запізніло, час розставив усе по своїх місцях. 1989 році творчість Григора Тютюнника була посмертно відзначена Державною премією імені Тараса Шевченка.

З “АВТОБІОГРАФІЇ”

Сьогодні я знаю, для чого взяв мене дядько. Він і його дружина, Наталя Іванівна Рябовецька, з сусіднього з нами хутора Троянівка, вчили й виховували мене, а кажучи просто, були моїми батьками. Вони обоє працювали в школі. Дядя був бухгалтером, тьотя викладала українську мову й літературу. З того часу я запам’ятав “Як упав же він з коня”, “На майдані”. Я любив і знав казки Пушкіна і безліч українських народних казок, з яких я найбільше люблю й зараз “Котигорошко”, – прекрасна казка…

А до Донбасу, ще коли жив я з матір’ю і татом, добре запам’ятались мені Шевченків “Кобзар”, “Під тихими вербами” Грінченка, “Хіба ревуть воли…”, “Кайдашева сім’я”, “Тихий Дон”, тоді ще не закінчений, – третю частину читали, мабуть, тато і мама воювалися за неї: обом хотілося читать. Зійшлись на тому, що вечорами читали вголос.

ДОМАШНЄ ЗАВДАННЯ

1. Перекажи факт із біографії Гр. Тютюнника, який тебе вразив.

2. Пригадай, який твір Гр. Тютюнника ти вивчав/вивчала у 5 класі. Що ти пам’ятаєш про головного героя твору?

Повтори відомості про види читання на другому форзаці підручника. Користуйся різними видами читання, виконуючи завдання до твору.




1 Star2 Stars3 Stars4 Stars5 Stars (1 votes, average: 5.00 out of 5)

ГРИГІР ТЮТЮНИК (1931 – 1980) – ПРО МИНУЛІ ЧАСИ