ГОРІХОВІ ПРИНЦЕСИ – ЛЕСЯ МОВЧУН – П’єси – Легенди. байки. п’єси
П’єса – це твір, призначений для постановки на сцені. Зміст п’єси передається за допомогою розмов персонажів – дійових осіб. Примітки автора щодо їхньої зовнішності й поведінки, а також щодо обставин дії подаються в дужках або окремими рядками. Такі примітки називаються ремарками.
П’єса, у якій багато казкового, називається п’єсою-казкою.
ЛЕСЯ МОВЧУН
Леся Мовчун – талановита авторка поезій, п’єс, казок і оповідань для дітей.
Задовго до першого класу майбутня письменниця навчилася читати й писати. Відтоді книжки стали її найбільшим захопленням. Мала Леся любила вірші Стельмаха, Павличка, Воронька, гуморески Глазового та Олійника, українські казки й казки народів світу, оповідання Нестайка та Носова.
ГОРІХОВІ ПРИНЦЕСИ
За мотивами англійської народної казки (Уривок)
ДІЙОВІ ОСОБИ:
Казкар, Онук, Джоан, Ніколь, Мачуха, Чарівниця, Фея 1, Фея 2, Слуги, Ельфи, Феї.
Сцена 1
Онук. Діду, а можна послухати казку?
Дозволь!
Казкар. Що ж, розповім.
Жив на світі Король.
Донечку мав – яснооку Джоан.
Врода її непідвладна словам!
Тільки ж ото, як на світі ведеться,
Ниточка щастя то в’ється, то рветься.
Вмерла у них Королева-матуся.
Рік у скорботі минув. – Оженюся! –
Вирішив мудрий Король. І в покої
Інша дружина ввійшла із дочкою.
Юну принцесу всі звали Ніколь.
Донькою визнав її сам Король!
Онук. Мачуха теж полюбила Джоан?
Казкар (хитаючи головою).
Кинула погляд – і тісно бровам
Стало на хмурім обличчі її.
Розпочалась колотнеча в сім’ї.
Тільки Джоан і Ніколь, дві сестри,
Раді життю, мов привабливій грі.
Ділять турботи і сум – до кінця.
(Гладить по голові Онука і зітхає).
Буде печальною казка оця.
– Спробуй передбачити, як розвиватимуться події в дідусевій казці.
– Прочитай переказ опущеної частини п’єси і порівняй його зі своїм варіантом розвитку подій.
На прохання мачухи зла чарівниця зачаклувала Джоан. Обличчя дівчини перетворилося на телячу мордочку. Ніколь, щоб урятувати Джоан, пішла з нею до іншого царства. А там захворів син Короля. Сестри пообіцяли вилікувати його.
Казкар. Ось уже й ніч. А що темна й глибока!
Сестри вартують і сплять упівока.
Десь о дванадцятій Принц таємничо встав.
Як сновида з поблідлим обличчям,
Вийшов з палацу – принцеси за ним.
Лісом ідуть – непроглядно-густим.
Принц у печеру заходить, а з неї
Ельфи летять і випурхують Феї.
Сцена 7
Е л ь ф и і Ф е ї оточують
П р и н ц а веселим і гомінким натовпом.
Е л ь ф и і Ф е ї. Нум веселитись! Танцюй до знемоги!
З радістю в танець ведуть тебе ноги!
Ніколь і Джоан спочатку ховаються за деревом, потім заходять у печеру і причаюються в темному куточку.
Фея 1. Подружко, знаєш мою таємницю?
(Шепоче щось на вухо Феї 2).
Фея 2. Ну і хитренька! Дай цмокну у щічку!
Принц бідолашний вже з нами довіку?
Фея 1 (показує яблуко).
Ще таємницю відкрию велику:
Тільки відкусить він яблуко це –
Стане рум’яним у нього лице,
Погляд – блискучим, а розум бадьорим.
Путь на цей бал не згадає ніколи!
Фея 2 (показує лорнет1).
Маю і я, мила Феє, секрет:
Десь є на світі Джоан чи Джанет –
Мусить обличчя своє затуляти,
Бо голова в неї, наче в теляти.
Чари знімає цей срібний лорнет –
Хай лиш торкнеться до нього Джанет.
1 Лорнет – окуляри в оправі з ручкою.
Джоан (тихо).
Як же у Фей відібрати оте?
Ніколь (тихо).
Біля печери ліщина росте.
Вийдемо, люба, горішків нарвати.
Джоан (лукаво).
Вміємо трохи і ми хитрувати!
Джоан і Ніколь, нарвавши горішків, висипають повні жмені на землю в печері, і ті котяться під ноги Феї 1 і Феї 2. Обидві Феї, намагаючись зібрати якомога більше горішків, випускають з рук яблуко і лорнет. Джоан і Ніколь піднімають чарівні предмети і тікають з печери.
Казкар (добродушно сміється).
Кмітливі принцеси горішків нарвали.
Таку веремію1 зчинили на балі!
Фея 1. Дивися: горіхи! Лови, піднімай!
У мене – дві жмені.
Фея 2. А в мене нема…
Казкар. Покинули Феї скарби чарівні.
Ніколь (радісно).
Це яблуко – Принцу.
Джоан (підхоплює).
А лорнет – то мені!
З Джоан і з Принца спадають чари.
Казкар. Сивий Король вранці думав, що сниться
Брязкіт, і гамір, і сміх у світлиці.
Радість була невимовна й велика!
Принц усміхався. Джоан гарнолика –
Поруч з Ніколь, мов ясний промінець.
1 Веремія – тут: метушня.
Онук. Діду, дідусю! Оце вже кінець?
Казкар. Так, мій онучку!
Онук. Шкода! Дуже мало.
Казкар. Казка в житті довго-довго тривала.
Принц одружився з Джоан. А Ніколь взяв за дружину могутній Король.
– Назви дійових осіб п’єси-казки. Де розміщено перелік їхніх імен?
– Знайди в тексті ремарки. Поясни їхню роль у творі.
– Яку казку розповів дідусь? Чи сподобалася вона онуку? А тобі?
– Що допомогло дівчатам подолати труднощі (уміння дружити, кмітливість…)?
– Розіграйте сцену з прочитаної п’єси-казки (на вибір).
Повтори і пригадай
– Прочитай, вставляючи опущені слова: Скрізь, де її кличуть, з’являється до людей – світла, мов… , прозора, наче… , чарівна, як… . Про кого так сказав автор? Чому письменник обрав саме такі слова?
– Для чого в тексті п’єси потрібні ремарки?
– Уяви, що дивишся театральну виставу. Як ти гадаєш, хто, крім акторів, причетний до її створення?
– Уявіть, що готуєте спектакль за байкою Леоніда Глібова “Коник-стрибунець”. Продумайте, якими будуть костюми, декорації (живописне оформлення місця дії на сцені), якими рухами супроводжуватимуться слова персонажів. Розіграйте байку за ролями.
– Чим байка відрізняється від п’єси? А чим вони схожі?
– Чи виникало в тебе запитання, як насправді зимує коник-стрибунець? До якої літератури слід звернутися, щоб знайти на нього відповідь?
(2 votes, average: 3.50 out of 5)