Головний мозок людини

Головний мозок розташований в порожнині черепа. У його будові розрізняють п’ять основних відділів: довгастий мозок, середній мозок, мозочок, проміжний мозок і великі півкулі мозку (рис. 61). Іноді в середньому мозку виділяють ще один відділ міст. Довгастий мозок, середній мозок (з мостом) і мозочок складають задній мозок, а проміжний мозок і великі півкулі – передній мозок.

До рівня середнього мозку головний мозок є єдиним стовбуром, але, починаючи з середнього мозку, відбувається його поділ на дві симетричні половини. На рівні переднього мозку головний мозок складається з двох окремих півкуль, що з’єднуються між собою спеціальними мозковими структурами.

Відділи головного мозку та їх функції. Довгастий мозок є основною частиною стовбура мозку. Він виконує провідну і рефлекторну функції. Через нього проходять всі шляхи, що з’єднують нейрони спинного мозку з вищими відділами головного мозку. За своїм походженням довгастий мозок є найдавнішим потовщенням переднього кінця нервової трубки, і в ньому лежать центри багатьох найважливіших для життя людини рефлексів. Так, в довгастому мозку знаходиться дихальний центр, нейрони якого реагують на підвищення рівня вуглекислого газу в крові міжвдихами. Штучне роздратування нейронів передньої частини цього центру призводить до звуження артеріальних судин, підйому тиску, почастішання серцебиття. Роздратування нейронів задній частині цього центру призводить до зворотних ефектів.

У довгастому мозку знаходяться тіла нейронів, відростки яких утворюють блукаючий нерв. У довгастому мозку знаходяться також центри цілого ряду захисних рефлексів (чхання, кашлю, блювоти), а також рефлексів, пов’язаних з травленням (ковтання, слиновиділення та ін.).

Середній мозок, як і довгастий, є частиною стовбура мозку. На поверхні його, зверненої до мозочка, є чотири невеликих горбка – четверохолмие. Верхні горби четверохолмия – центри первинної обробки зорової інформації, їх нейрони реагують на об’єкти, швидко пересуваються в полі зору. Нижні горби четверохолмия – центри первинної обробки слухових стимулів. Нейрони цих центрів реагують на сильні, різкі звуки, приводячи слухову систему в стан підвищеної готовності. У середньому мозку розташовані також найважливіші рухові центри, що беруть участь разом з мозочком у підтримці тонусу м’язів і координації пози тіла.

Мозочок розташований на задній стороні стовбура, позаду довгастого та середнього відділів мозку. До якійсь мірі будова мозочка повторює будову всього мозку, звідки і з’явилася його назва. Основні функції мозочка наступні: 1) регуляція пози тіла і підтримку м’язового тонусу; 2) координація повільних довільних рухів з позою всього тіла; 3) забезпечення точності швидких довільних рухів.

При ураженні мозочка його володар не може стояти з закритими очима, кінцівки тремтять, точність рухів порушена, мова робиться невиразною. Відбуваються й інші порушення в руховій системі.

Проміжний мозок складається з верхньої частини – таламуса і нижній частині – гіпоталамуса, з яким особливої ніжкою з’єднаний гіпофіз.

Таламус є центром обробки всіх видів інформації, крім нюхової, що надходить через органи чуття. У скупченнях нейронів таламуса інформація частково обробляється і надходить у кору великих півкуль. У таламусі розташовані також вищі центри больової чутливості, саме тут формується болюче відчуття. Наприклад, людина прищемив палець і відчуває в ньому біль. Насправді біль виник в представництві пальця в ядрах таламуса, тобто там, куди прийшли сигнали від больових рецепторів пріщемленного пальця. У таламо-се виявлені також групи нейронів, що грають роль внутрішнього годинника організму. Ритмічно разряжаясь імпульсами, вони дозволяють людині оцінювати перебіг часу.

Гіпоталамус – головний нейроендокринний орган. Його нейрони виділяють у кров цілий ряд регуляторів, керуючих діяльністю гіпофіза. У цих же ядрах синтезуються фізіологічно активні речовини, що впливають на сприйняття інформації, емоції, роботу внутрішніх органів і т. П.

У гіпоталамусі розташовані центри голоду і спраги, подразнення нейронів яких призводить до неприборкана поглинання їжі або води. Поразки гіпоталамуса супроводжуються важкими ендокринними і вегетативними розладами: зниженням або підвищенням тиску, урежением або почастішанням серцевого ритму, утрудненнями дихання, порушеннями перистальтики кишечника, розладами терморегуляції, змінами у складі крові.

Великі півкулі головного мозку людини розділені глибокою поздовжньою щілиною на ліву і праву половини. Спеціальна перемичка, утворена нервовими волокнами, – мозолисте тіло – сполучає ці дві половини, забезпечуючи координовану роботу великих півкуль.

Наймолодшим в еволюційному плані освітою мозку людини є кора великих півкуль. Це тонкий шар сірої речовини (тел нейронів), товщиною всього кілька міліметрів, що покриває весь передній мозок. Кора утворена декількома шарами нейронів, і до її складу входить більша частина всіх нейронів центральної нервової системи людини.

Глибокими борознами кора кожного півкулі ділиться на частки: лобову, тім’яну, потиличну і скроневу (рис. 62). Різні функції кори пов’язані з різними долями. Між борознами розташовані складки кори півкуль – звивини. Така будова дозволяє значно збільшити поверхню кори півкуль. У звивинах знаходяться вищі нервові центри. Так, в області передньої центральної звивини лобової частки розташовані вищі центри довільних рухів, а в області задньої центральної звивини – центри шкірно-м’язової чутливості. До теперішнього часу кора детально картировать і точно відо-представництва кожного м’яза, кожної ділянки шкіри в корі великих півкуль, а також ті ділянки кори, в яких формуються ті чи інші відчуття.

У потиличній частці розташовані вищі центри зорових відчуттів. Саме тут формується зорове зображення. Інформація до нейронів потиличної долі приходить з зорових ядер таламуса.


1 Star2 Stars3 Stars4 Stars5 Stars (2 votes, average: 4.50 out of 5)

Головний мозок людини