Голосіння, тужіння, плачі
Голосіння, тужіння, плачі – фольклорні твори, які супроводжують похоронний обряд. Походять з доісторичних часів, коли смерть сприймали як наслідок ворожого наслання, діяння демонічної сили, а покійника вважали за такого, що все чує, що його душа може повернутися до тіла. Г. були обов’язковими для рідних, а також складали репертуар найманих жінок плачниць. Покійника вважали ображеним на живих, що не допомогли йому оборонитися від смерті, небезпечним для оточення, тому прагнули задобрити його. Характерні мотиви Г.: прохання пробудитися, перепрошування не гніватися, озватися, величання похвалами і пестливими висловами, опис домовини як темної хати, “куди вітер не віє і сонце не гріє”, доручення рідним і знайомим на той світ, чекання покійника в гості (звідси готування страви для померлих на Різдво і на Великдень). Похорон дорослих хлопця чи дівчини у Г. зображується як одруження (їх і одягають у весільний одяг). Свої особливості мають Г. сиріт, вдів. У них з особливою експресією висловлюються почуття жалю, розпуки, любові і пошани. У Г. фігурують образи-символи птахів, що відлітають у вирій, персоніфікованої долі. Мова Г. урочиста, піднесена, багата різними фігурами поетичного синтаксису (повтори, риторичні запитання, звертання, тавтологічні звороти, тиради, паралелізми, стилістичні фігури: анафори, епіфори тощо). У наш час Г. у своїй первісній повноті не збереглися, бо занепав звичай Наймати професійних голосільниць. Поетика і ритмоструктура Г. і народних дум генетично споріднені, думи-плачі невільничі – яскравий цьому приклад, але думи є вищим ступенем речитативу. Відгомін Г. з найдавніших часів наявний в літературі: плач Ярославни у “Слові про Ігорів похід”, “Тренос” М. Смотрицького, твори І. Вишенського, “Маруся” Г. Квітки-Основ’яненка, “Тризна” Т. Шевченка, “Страшна помста” М. Гоголя, “Горпина” Марка Вовчка, цикл “Село вигибає” Марка Черемшини, “У полі” О. Довженка та ін. Окремим різновидом Г. є рекрутські пісні. Найповніше зібрання Г. видали І. Свєнцицький та В. Гнатюк.
Related posts:
- ПОМЕРЛОГО ПЛАЧЕМ НЕ ВОСКРЕСИШ (ГОЛОСІННЯ) – УКРАЇНСЬКИЙ ПОБУТ Поховальні голосіння (тужіння, плачі, заведини, приказування, при чатування, йойкання) є чи не найхарактернішими з родинно-обрядових жанрів. Первісно голосіння мали характер магічного замовляння. Вони були невід’ємним атрибутом обряду “переходу” з цього світу до іншого, чужого, заселеного ворожими духами. Вірили, що душа покійного кружляє навколо тіла, чує й бачить усе, що відбувається навколо. Аби уберегти її від […]...
- Емфаза Емфаза (грецьк. emphasis – виразність) – одна з риторичних фігур, що полягає в інтонаційному окресленні певного вислову, окремого складника поетичного мовлення, надаючи їм особливої експресії та увиразнення. Це досягається за допомогою різних стилістичних засобів (апасіопези, анафори, інверсії, паралелізмів, епіфори, звертань, вигуків тощо): Греби, весляре, на верхів’я! Король-весляре, на верхів’я! В люстерці гроз В люстерці снів […]...
- Що таке епіфора? Приклади епіфори в літературі Щоб визначити, що таке епіфора, звернемося до фігур художньої мови. Спочатку дізнаємося, що таке стилістична фігура. Стилістична фігура – це незвичний зворот мови, особливо її синтаксична побудова, до яких вдається письменник для посилення художнього слова. Однією з фігур поряд з: анафорою, симплокою, порівнянням, інверсією є епіфора. Цей термін має грецьке походження: epiphora буквально означає “повторення”. […]...
- Малороссийский сборник повестей, сцен, рассказов и водевилей известных малороссийских писателей “Малороссийский сборник повестей, сцен, рассказов и водевилей известных малороссийских писателей” (Москва, 1899). У збірнику були надруковані твори українських класиків XIX ст. – Т. Шевченка (“Перебендя”, “Катерина”), П. Куліша (“Сіра кобила”, “Орися”), Г. Квітки-Основ’яненка (“Через що люди бідніють та що їм треба робити?”), Марка Вовчка (“Ледащиця”, “Викуп”), О. Стороженка (“Як бог дасть, то й у вікно […]...
- ЕПАНАФОРА Епанафорою (від грец. έπαναφορή), або Анадиплосисом (від грец. άνα- δίπλωσΙζ – удвоєння), або Стиком, називається стилістична фігура, яка зв’язує повтором окремого слова або словосполучення кінець попередньої мовної одиниці з початком наступної. Наприклад: Чому стилетом був мій стилос. І стилосом бував стилет. (Є. Маланюк) Крім стику, тут ще й кільце. Стик можна розглядати як подвоєння епіфори […]...
- Епанафора – Синтаксичні засоби увиразнення мовлення (стилістичні фігури) – Художньо-мовленнєва організація літературного твору – ЗОВНІШНЯ ФОРМА ХУДОЖНЬОГО ТВОРУ – ЛІТЕРАТУРНО-ХУДОЖНЯ ТВОРЧІСТЬ Епанафорою (від грец. Έτκχναφορή), або Анадиплосисом (від грец. Άναδίπλωσιζ – удвоєння), або Стиком називається стилістична фігура, яка зв’язує повтором окремого слова або словосполучення кінець попередньої мовної одиниці з початком наступної. Наприклад: Чому стилетом був мій стилос. І стилосом бував стилет. (Є. Маланюк) Крім стику, тут ще й кільце. Стик можна розглядати як подвоєння епіфори та […]...
- Афоризм Афоризм (грецьк. aphoridzo – визначення) – короткий влучний оригінальний вислів, узагальнена, глибока думка, виражена в лаконічній формі, подеколи несподівано парадоксальній (“Поспішай повільно” – Октавіан Август). А. завжди містить у собі більше значення, ніж мовлено, він ніколи не аргументує, але впливає на свідомість виразною неординарністю судження. Тому часто А. називають “крилатими словами”. Літературний А. як самостійний […]...
- Художні засоби (зображально-виражальні) Художні засоби (зображально-виражальні) – сукупність прийомів, способів діяльності письменника, за допомогою яких він досягає мети – творить художньо-естетичну вартість. Оскільки митець зображає певний світ і виражає до нього своє ставлення, то Х. з. називаються ще зображально-виражальними засобами. Це – базова основа художнього мовлення, за допомогою якого митець створює нову художню реальність за естетичними критеріями, рівновелику […]...
- Марсійя Марсійя – елегійна, переважно моноримна поема на честь покійника, найдавніший жанр арабської Поезії, що постав на основі ритуальних похоронних оплакувань. Один із відомих поетів цього жанру – аль-Мугальхіль (VI ст.), котрий присвятив свої твори загиблому у бою братові. Звертався до М. перський поет Рудакі (елегія на смерть Шахіда Балхі), автор поеми “Шахнаме” Фірдоусі, зокрема у […]...
- Твір на тему: Моє ставлення до головного героя роману Марка Твена “Пригоди Тома Сойєра” Твори американського письменника Марка Твена полюбляють дорослі й діти. Стільки світла, доброго гумору, дотепних жартів є на кожній сторінці книги цього автора! Найвідоміші його герої – Том Сойєр та Гекльберрі Фінн. Том – звичайний хлопчина, пустун, бешкетник. Його життя сповнене пригод, світла і радощів. Не всім дано у буденному бачити незвичайне. А Том уміє і […]...
- ТАРАС ШЕВЧЕНКО. ВІРШ ДО ОСНОВ’ЯНЕНКА – ЛІТЕРАТУРА кін. XVIII – 70-90-ті рр. XIX ст √ У Вірші-посланні (належить до громадянської лірики, написаний чотиристопним хореем) відтворюються спогади поета про старожитню Україну, запорожців, славу рідного краю, яка була колись. √ Ідея – пробудження національної свідомості, висловлення прохання до Г. Квітки-Основ’яненка звертатися у своїх творах до минулого Батьківщини, Запорізької Січі. √ Композиція: – експозиція: про знищення Запорізької Січі; – зав’язка: розмірковування над […]...
- ПОЕТИЧНИЙ СИНТАКСИС – Фігури – це особливі синтаксичні побудови, у яких спостерігається відхилення від звичайного синтаксичного типу й подається оригінальна форма для образного вираження думок і почуттів людини. √ Фігури поділяються на три типи на основі характеру відхилення від узвичаєних норм побудови фрази: – фігури з відхиленням від певних логіко-граматичних норм оформлення фрази: Інверсія, анаколуф, еліпсис, асиндетон […]...
- Кантата Кантата (італ. cantata від лат. canto – співаю) – великий вокально-інструментальний твір для солістів, хору та оркестру; віршовано-музичний твір, що виконується переважно з урочистої нагоди. Власне, цим поняттям в античній поезії називали ліричний вірш, близький до оди. В ньому широко використовувалися міфологічні сюжети, алегорії, стилістичні фігури задля звеличення героїв та прославлення видатних подій. Згодом К., […]...
- Деякі АСПЕКТИ РЕАЛІЗАЦІЇ СТИЛІСТИЧНОГО ОДИВНЕННЯ У ЗБІРЦІ СЕРГІЯ ПАНТЮКА “ХРАМ ХАРАКТЕРНИКІВ” Прийом одивнення (увиразнення образів, картин, характерів, деталей; опис об’єкту як перший раз побаченого [1, 188-189]) реалізується у літературному творі на різноманітних структурних рівнях. Це дає підстави для класифікації одивнення як звукового, стилістичного, синтаксичного, композиційного, структурного та одивнення засобів поетики. Стилістичні фігури у буквальному розумінні є початково одивненими, але не можна розуміти будь-яку стилістичну фігуру як […]...
- Синтаксичні засоби увиразнення мовлення (стилістичні фігури) – Художньо-мовленнєва організація літературного твору – ЗОВНІШНЯ ФОРМА ХУДОЖНЬОГО ТВОРУ – ЛІТЕРАТУРНО-ХУДОЖНЯ ТВОРЧІСТЬ Синтаксичні засоби увиразнення мовлення складає група так званих Стилістичних фігур мовлення, тобто своєрідних відмітних форм синтаксичного впорядкування фрази: “стилістичні фігури – це особливі побудови, що відхиляються від звичайного синтаксичного типу й дають оригінальну форму для образного вираження думок і почувань людини” [90, 357]. Термін “фігура” (лат. figura – обрис, зовнішній вигляд) уперше з’явився в античній […]...
- Южно-русский сборник “Южно-русский сборник” – український альманах, виданий 1848 А. Метлинським у Харкові. Після передмови і статті про український правопис подано твори А. Метлинського – “Бандура”, “Козачі поминки”, “Сирітка” та “Козацька смерть” (за Ф. Челаковським); М. Петренка – “Думи мої, думи мої, де ви подівались…”, “Дивлюсь я на небо…”, “Весна”, “Слов’янськ”, “Тебе не стане в сих містах…”, […]...
- СИНТАКСИЧНІ ЗАСОБИ УВИРАЗНЕННЯ Синтаксичні засоби увиразнення мовлення складає група так званих Стилістичних фігур мовлення, тобто своєрідних відмітних форм синтаксичного впорядкування фрази: “стилістичні фігури – це особливі побудови, що відхиляються від звичайного синтаксичного типу й дають оригінальну форму для образного вираження думок і почувань людини”. Термін “фігура” (лат. figura – обрис, зовнішній вигляд) уперше з’явився в античній риториці, куди […]...
- Композиція поеми “Реквієму” Композиція “Реквієму” відрізняється кільцевою структурою, що складається з прологу, утвореного двома першими главами, епілогу з двох останніх глав і основної частини. Кожна частина має особливим емоційним змістом і несе свою чуттєву навантаження. Поема рясніє ліричними переживаннями, а в пролозі і епілозі спостерігається тяжіння до узагальнень, епосу. Передмова складається з прозового тексту, що нагадує вирізку з […]...
- Декламативна поезія Декламативна поезія (лат. declamatio – вправи з красномовства)- переважно віршовані літературні твори, придатні для сценічного виголошення. У них яскравіше, ніж в інших, виражені відповідні стилістичні прийоми, риторичні фігури, логічна композиційна тріада – теза, антитеза, синтез. Виникла у Стародавній Греції. В Україні культивувалася з кінця XVI ст. у братських школах, де риторику викладали разом з піїтикою […]...
- Скорочено – ДУМИ МОЇ, ДУМИ МОЇ… – ТАРАС ШЕВЧЕНКО – 8 КЛАС Думи мої, думи мої, Лихо мені з вами! Нащо стали на папері Сумними рядами?.. Чом вас вітер не розвіяв В степу, як пилину? Чом вас лихо не приспало, Як свою дитину?.. Бо вас лихо на світ на сміх породило, Поливали сльози… чом не затопили, Не винесли в море, не розмили в полі?.. Не питали б […]...
- Атрибуція Атрибуція (лат. attributio – визначення, приписування) – одна з проблем текстології, що полягає в установленні авторської приналежності художнього твору, виданого анонімно чи підписаного псевдонімом, а також на випадок містифікації. Водночас А. покликана з’ясувати достовірність (автентичність) цього твору, його автора, місце й час його написання, аргументовано спростувати сумніви щодо авторства, які спорадично виникають довкола імен, скажімо, […]...
- Плач – жанр фольклору і літератури Плач – жанр фольклору і літератури. Його темою є смерть близької людини (надгробний плач), будь-який сумна подія (в тому числі і загальнонародне) драматична зміна життєвих обставин (весільні плачі в фольклорі, солдатські плачі, плачі-проводи в солдати). Плач – спогад. З цим жанром тісно пов’язаний віршований жанр елегії. Рідше плач зустрічається в релігійній поезії, в тому числі […]...
- АНАЛІЗ ХУДОЖНЬОГО ТВОРУ √ План аналізу прозового твору. 1. Тематика і проблематика. 2. Жанр. 3. Форма оповіді (від імені автора, оповідача тощо). 4. Сюжетно-композиційні особливості (в тому числі й позасюжетні елементи). 5. Простір і час. 6. Система образів і засоби їх розкриття. 7. Мова художнього твору. 8. Ідея. Задум письменника і його втілення. 9. Місце в історико-літературному процесі. […]...
- Зіткнення, або Анадиплозис Зіткнення, або Анадиплозис (грецьк. anadiplosis – подвоєння) – стилістична фігура, що полягає у звуковому чи словесному повторенні кінця віршованого рядка та початку наступного: Згасає день за синіми лісами, За синіми лісами лягла імла; Пливуть рожеві хмари небесами, І тихо з небесами злилась земля. Стоять квітки, окроплені росою, Окроплена росою, тремтить трава. Мої думки захоплені красою, […]...
- Пьяцетта і площа Святого Марка Площа св. Марка – головна площа Венеції. Вона умовно ділиться на власне площа св. Марка і Пьяцетту – невелику площу між площею св. Марка і каналом. Площа св. Марка обрамляють довгі арочні будівлі Старих Прокураций і Нові Прокурациі. Прокуратори регламентували все суспільне життя міста, тому їх кількість їх року в рік зростала і було потрібно […]...
- У чому виявляється зв’язок поезії з риторикою? У чому виявляється зв’язок поезії з риторикою? Давньогрецькі й римські оратори користувались у своїх промовах такими синтаксичними одиницями, які посилювали емоційність і виразність виголошуваних думок. Звідси походить і назва цих синтаксичних одиниць – риторичні. З часом у поезії їх риторичність, звісно, стала дуже умовною. Риторичні фігури – це риторичне питання, риторичний оклик і риторичне звертання. […]...
- Курйозні вірші Курйозні вірші (фр. сuriеuх – допитливий, цікавий) – неординарні за формою, вишукані поетичні твори, поширювані в українській поезії від барокової доби.(фігурні вірші, паліндроми тощо). Найпримітнішою постаттю у творенні К. в. був Іван Величковський – автор оригінальної рукописної збірки “Млеко, од вівці пастиру належне”, в якій він звернувся до різних форм К. в. З України К. […]...
- Алітерація – визначення Алітерація є різновидом фігури поетичної мови. Алітерація – це стилістичний прийом повтору приголосних звуків у художньої промови, підсилює її образність і виразність. Художник слова, створюючи свій твір, прагне всіма можливими лексичними, синтаксичними та стильовими засобами створити яскраву образну картину, впливати на аудиторію читачів і викликати певний відгук. Для цього використовуються різні фігури художньої мови. Про […]...
- Генеративна поетика Генеративна поетика (лат. generativus, від genero – народжую) – напрям сучасного літературознавства, що полягає у використанні генеративної лінгвістики для моделювання літературних явищ від окремих елементів (тропи, стилістичні фігури, віршовані форми, сюжет, жанр тощо) до їх загальної структури та еволюції поетичних систем. Спирається на уявлення, що розмаїття художніх компонентів можна вивести з найпростіших складників. Г. п. […]...
- Торгова марка (бренд) Термін “brand” (бренд, бренд) і поняття “trademark” (торгова марка) в англійській мові має тотожні поняття. Торгова марка в літературі з маркетингу з’явилася як один з варіантів перекладу “brand” на російську мову. З цієї точки зору правомірність пошуку подібності та відмінності змісту, що вкладається в ці поняття, порівняння різних варіантів перекладу одного і того ж терміну, […]...
- Маяк “Маяк” – літературно-науковий журнал, виходив у Петербурзі (1840-45) за редакцією С. Бурачка та П. Корсакова. На сторінках “М.”, де друкувалися художні твори та статті з проблем історії чи кораблебудування, чимало місця відводилося україніці. Тут були видруковані твори Т. Шевченка (поема “Безталанна”, уривок з драми “Никита Гайдай”), О. Кореуна (“Могила”, “Кохання” та ін.), Г. Квітки-Основ’яненка (“Перекотиполе”, […]...
- ЗБУЛОСЯ… – ТАРАС ШЕВЧЕНКО (1814-1861) – СВІТ УКРАЇНСЬКОЇ ПОЕЗІЇ Уже протягом 1839 року Тарас Григорович почав ретельно укладати першу збірочку своїх поезій. “Людина, подиву гідна”, – ще і ще раз наголошував Євген Гребінка. А 1840 року сталася подія, що не лише близьким друзям, але й усьому світові засвідчила: народився Поет. Його голос змусив бодай на мить завмерти пихатий, зманіжений і розбещений Петербург. Ця мить […]...
- Що таке неологізми: визначення Неологізми – це слова, які з’явилися в мові зовсім недавно. У розвинених мовах щорічно з’являється близько 10 000 і більше нових слів, багато з них забуваються досить швидко, однак деякі все-таки залишаються в мові на довгий час, стаючи його невід’ємною частиною. Науку, що вивчає неологізми, називають неологією. Неологізми бувають загальні (освічені як самостійно, так і […]...
- Розвиток культури Київська Русь – ПРАДАВНЯ УКРАЇНСЬКА ЛІТЕРАТУРА Першими книгами, що писалися від руки на пергаменті, були Євангеліє та Псалтир. Найдавніша книга, яка дійшла до наших часів, – це “Остромировае Євангеліє” (1056-1057 рр.). Це Євангеліє було написане уставом: кожна буква промальовувалася пензлем окремо від іншої спеціальною фарбою; початкові букви на сторінках були намальовані особливо великими і яскравими, а сторінки оздоблювалися орнаментом. З XIV […]...
- Козацькі літописи – ЛІТЕРАТУРА XIV-XVIII століть Існує три літописи, в яких зображені події з життя українського козацтва, а літописцями виступили теж козаки. Це літописи Самовидця, Самійла Величка та Григорія Грабянки. “Літопис Самовидця” охоплює події 1648-1702 pp., а також подає стислий огляд історії України 1703-1784 pp. Більш докладна оповідь міститься у літописі про Чорну Раду під Ніжином у 1663 році. Автор подає […]...
- Поезія Поезія (грецьк. роіеsіs – творчість від роіео – роблю, творю) – художньо-образна словесна творчість. Термін вживається у багатьох значеннях. Передовсім він називає мистецтво слова (включаючи й фольклор), виповнене енергією “аристократизму духу”, або, як пише Ліна Костенко: Поезія – це завжди неповторність, Якийсь безсмертний дотик до душі. У вужчому розумінні П. – ритмічно організоване мовлення, постале […]...
- ХУДОЖНІЙ СТИЛЬ МОВЛЕННЯ Цей найбільший і найпотужніший стиль української мови можна розглядати як узагальнення й поєднання всіх стилів, оскільки письменники органічно вплітають ті чи інші стилі до своїх творів для надання їм більшої переконливості та достовірності в зображенні подій. Художній стиль широко використовується у творчій діяльності, різних видах мистецтва, у культурі й освіті. Як у всіх зазначених сферах, […]...
- МАРКО ВОВЧОК – Діяльність Руської трійці – НОВА УКРАЇНСЬКА ЛІТЕРАТУРА Справжнє ім’я – Марія Олександрівна Вілінська. Народилася в селі Єкатерининське, що в Орловській губернії (нині с. Козаки Липецької області, Російська Федерація), у дворянській родині. Навчалася в жіночому пансіоні Харкова. Одружившись з українським етнографом і фольклористом О. Марковичем, М. Вілінська переїхала до Харкова. Тут вона разом із чоловіком збирає фольклор, вивчає українську мову. У 1857 р. […]...
- Дума – ЛІРО-ЕПОС ТА ІНШІ МІЖРОДОВІ Й СУМІЖНІ УТВОРЕННЯ – РОДИ І ЖАНРИ ЛІТЕРАТУРИ Дума – ліро-епічний, віршовий твір, особливий різновид фольклорних епічних пісень, в яких оспівується героїчне історичне минуле українського народу, переважно часів визвольної боротьби, очолюваної козацтвом, або його побут і моральні переконання. Генетично думи сходять до похоронних голосінь, історичних пісень та балад, від яких у процесі суспільного розвитку виокремлюються в самостійний жанр. В широкий обіг термін “дума” […]...
- КОНТРОЛЬНІ ПИТАННЯ З ВИБІРКОВИМИ ВІДПОВІДЯМИ – Р. КІПЛІНГ – МИСТЕЦТВО БУТИ ЛЮДИНОЮ – 7 клас До теми “Вірш Р. Кіплінга “Якщо…”” 1. Яким зображений світ у вірші? Суєтний і облесливий, ненависний і злий. 2. Якою має бути людина? Мужньою, не схибити, не боятися ризикувати. 3. Що є головним для людини? 4. Які риси характеру слід мати? 5. Як слід приймати успіхи й поразку? Спокійно, адже у житті усе буває. 6. […]...