Гойдається вечора зламана віть – ВАСИЛЬ СТУС

Гойдається вечора зламана віть,

Мов костур сліпого, що тичеться в простір

Останньої невіді. Жалощів брості

Коцюбляться в стінні. А дерево спить.

Гойдається вечора зламана віть,

Туга ніби слива, рудою налита.

О ти всепрощильна, о несамовита!

Осмутами вмита твою неясить.

Поорана чорна дорога кипить –

Нема ні знаку од прадавнього шляху!

Тугий небокрай, погорбатілий з люті

Гірких доторкань. О піддайся покуті

Непевности. Господи, дай мені жить.

Удай, що обтято дорогу. Що спить

Душа, розколисана в смернім аркані

Високих наближень. На серця екрані

Гойдається вечора зламана віть.

І стежку твою обдало кушпелою…

…Роздайся, роздайся в двобої з добою!

Прислухайся тільки, чи Всесвіт не спить.

Усесвіт не спить. Він вовтузиться, во-

Втузиться, тузаний хвацько під боки

Мороками спогадів… Луняться кроки.

Це, Господи, сяєво! Це торжество

Надій, проминань і наближень і на-

Вертань у свої, у забуте й дочасне…

Гойдається невіль. І сонце не гасне.

І грає в пожежах мосяжних сосна.

І сонце твоє простопадне кипить!

І як мені, Господи, як мені жить?!

Клясти і любити, клясти і любити,

Канчук цілувати і плетену пліть,

І небо твоє під торосами неб…

…Залізний, із пластику, шкла і бетону,

Надибую пісню. Лювлю їх до тону

Шовкового голосу. Зацний погреб!

Поорана чорна дорога кипить –

Нема ні знаку од прадавнього шляху…

…Сподоб мене, Отче, високого краху.

…Вельможно хитається зламана віть.


1 Star2 Stars3 Stars4 Stars5 Stars (2 votes, average: 3.00 out of 5)

Гойдається вечора зламана віть – ВАСИЛЬ СТУС