Гоголь “Портрет” – аналіз
З повістей Гоголя особливо цікава “Портрет”; над нею він багато працював і її не раз переробляв. “Портрет” розробляє дві теми 1) про загибель художника Черткова і 2) про страшний лихваря. У першій темі розвинена думка про те, що не можна служити одночасно корисливості й чистому мистецтву, практичним вигодам і ідеалу. Злий геній переконав талановитого художника, що “все робиться на світі для користі”, що нерозумно голодувати, пішовши від людей у світ чистих мрій. І герой “Портрета”, художник Чертков, послухався цього голосу, спокусився благами світу, став дивитися на мистецтво, як засіб наживи, і зробився ремісником, але розбагатів, бо навчився підлаштовуватися під смаки “черні”. Коли йому одного разу вдалося побачити твір, написаний художником-ідеалістом, він зрозумів, якому великому божеству змінив, але повернутися до нього вже не міг.
Крім цього піднесеного погляду на мистецтво, яке повинно бути чисто і свято, Гоголь висловив в “Портреті” ще цікаву думку про те, що “реалізм”, як художній прийом, повинен знати межі, що не всі в оточуючій нас дійсності може бути предметом художнього зображення. Огидне особа лихваря, особливо його жахливі очі, були так художньо написані на портреті, що жах опановував усіма, хто тільки його бачив. Гоголь запитує: “Або для людини є така риса, до якої доводить вище пізнання мистецтва і, через яку ступивши, він вже викрадає не створювати працею людини, він вириває щось живе з життя, одушевляють оригінал. Чому ж цей перехід за межу, покладену границею для уяви, так жахливий? Або за уявою, за поривом слід нарешті дійсність, та жахлива дійсність, на яку зіскакує уява з своєї осі якимось стороннім поштовхом, та жахлива дійсність, яка представляється спраглому її тоді, коли він, бажаючи осягнути прекрасної людини, озброюється анатомічним ножем, розкриває його внутрішність і бачить огидного людини? “
Ці думки художника Черткова були, насправді, думками самого Гоголя в період написання “Портрета” – той період його творчості, коли він від романтизму переходив до реалізму в старався сам для себе визначити сутність цього мистецького спрямування.
Нарешті, ми зустрічаємо в “Портреті” ідею про релігійне значення мистецтва. Художник, що зобразив лихваря, зобразив, сам того не підозрюючи, диявола. Коли він це дізнався, він пішов у монастир, постом і молитвою спокутував свій гріх, гріх артиста, изображавшего втілення гріха і зла сатану. З тих пір своє мистецтво він присвятив иконописанию, але довго не міг позбутися впливу сатани. Нарешті, він був прощений.
Таким чином, в “Портреті” Гоголь (немов передчуваючи виникнення в літературі “натуралістичної школи” Золя, Мопассана та інших) засудив те мистецтво, яке занадто близько підходить до життя, не розбирається в явищах дійсності. Кінцеву мету мистецтва Гоголь бачить у релігійно-моральної місії.
“Портрет” послужив відповіддю на питання і сумніви, що хвилювали самого Гоголя. Крім того, ця повість спиралася на цілий ряд російських творів, трактовавших подібні теми, які були популярні і в німецькій романтичній літературі (СР “Еліксир диявола” Гофмана). Фантастичний елемент повісті історія лихваря-диявола теж звичайний в німецької романтичної літературі. У порівнянні з нестримною фантастикою Гофмана, Гоголь ще є письменником дуже помірним: чуття художника-реаліста допомогло йому втриматися в межах.
(1 votes, average: 5.00 out of 5)