Глобальні проблеми економіки в світі
До глобальних можна віднести цілу сукупність проблем, які ставлять під сумнів не тільки розвиток планети і кожного окремо взятої держави в економічному сенсі, але існування людства в цілому. Тут зачіпаються найбільш важливі питання, які вимагає термінового вирішення і повноцінних заходів з боку світової спільноти. Так, до найбільш важливих проблем економіки варто віднести:
1. Проблема різних “полюсів” економічного розвитку, поява “Півночі” і “Півдня”. Суть – глибокий поділ (в першу чергу в економічному плані) між тими країнами, які вже розвинені і тими, які відносяться до категорії країн, що розвиваються. Останні потребують допомоги більш “сильних колег”, поблажливості, більш гнучких умов. Наприклад, розвинені країни можуть відкрити доступ товарів з країн, що розвиваються без будь-яких серйозних умов, забезпечити стабільний приплив інвестиційного капіталу, реструктуризувати більшу частину боргів і так далі.
Відсталість більшості країн небезпечна не тільки на внутрішньому рівні, але і для економіки планети в цілому. Більш відсталий “ЮГ” – це складова частина економічного простору, тому його проблеми неминуче стають загальними. Наприклад, щороку спостерігається дедалі активнішу переміщення людей з менш розвинених країн в держави з високим рівнем розвитку. В результаті можливе перенесення ряду захворювань, збільшення навантаження на економіку, поява проблем з соціальним забезпеченням і так далі.
З 60-х років в світі працює нова концепція, суть якої – активна допомога країнам, що розвиваються з нестабільною економікою. Основні ідеї такої концепції наступні:
– створення пільгового режиму для країн, які тільки йдуть по шляху розвитку. Особливо це важливо при формуванні міжнародних відносин;
– надання реальне допомоги на стабільній основі для вирішення, як соціальних, так і економічних проблем. Все це дозволяє знизити борговий тягар і допомогти розібратися з поточними проблемами.
Проблема південь-північ
Вже до середини 80-х років можна було бачити реальні результати праці, які дозволили країнам, що розвиваються просунутися в своєму розвитку – зміцнити суверенітет, домогтися світового визнання, відкрити міжнародний ринок для своїх товарів, збільшити обсяги фінансової допомоги і так далі. Але вже до завершення 80-х років щось сталося. Економічна підтримка перестала бути ефективною. По суті, розвинені країни змушені були визнати поразку. Причини були дві:
– зниження рівня єдності країн, що розвиваються, яке було викликано сильною різницею в розвитку. На тлі інших держав все більше стали виділятися потужні країни-експортери природних ресурсів (в першу чергу нафти), а також новоутворені індустріальні країни;
– рівень діалогу між країнами розвиненими і країнами, що розвиваються помітно знизився, що призвело до припинення позитивного процесу.
2. Проблема бідності – це, по суті, вже наслідок явних “прогалин” в економіці і нездатності (або небажання) уряду забезпечити свій народ. У такій ситуації з’являється величезна прірва між людьми, які мають непогані кошти для існування, і іншою категорією жителів, які перебувають за межею бідності.
На сьогодні виділяється два основних критерії цієї проблеми – національний і міжнародний. У першому випадку мова йде про населення, яке відноситься до найбільш бідному. Такі групи є у багатьох країнах світу і Росія не є винятком. Формулювання “за межею бідності” має на увазі дохід нижче прожиткового мінімуму. Тобто людина не здатна собі купити мінімальний набір продуктів для повноцінного харчування. У розвинених країнах до бідних людей відносять тих, хто має близько 40-50% від середньої зарплати в країні.
При цьому існують міжнародні критерії бідності, які становлять близько двох доларів на день (по ВВП ППС). Найнижчий рівень бідності (надзвичайний) визнається в тому випадку, коли дохід опускається нижче позначки одного долара в день.
У 80-х роках за межею бідності проживало понад двісті мільйонів людей. З початку 90-х років минулого століття люди стали беднеть в країнах постсоціалістичного простору. Наприклад, тільки Молдавії було більше 60% бідних людей, а в Монголії ця цифра сягала 75%. Що стосується Росії, то тут відсоток населення з заробітком менш долари на добу становить близько двох відсотків.
3. Проблеми економіки та продовольча криза також щільно взаємопов’язані. Країни, що розвиваються не здатні забезпечити населення життєво важливими продуктами харчування. Це парадоксально, адже природні ресурси країн, що розвиваються досить багаті, а сама економіка має великі перспективи.
Але проблема нестачі продовольства все-таки існує і вимагає оперативного вирішення. В останні 50 років вдалося суттєво знизити кількість голодуючих людей (майже на 50%). Але, незважаючи на це, майже 800 мільйонів людей все ще недоїдає, а 4-5 мільйонів дітей помирають щороку через наслідків голодування.
Проблема голоду перестала бути актуальною тільки для розвинених країн, яким вдалося повністю покрити потреби свого населення. Але в цілому на земній кулі спостерігається істотний розбіг в продуктовому забезпеченні. При цьому планету можна розбити на чотири основні зони по продовольчих проблем:
1) Індустріальні держави, такі як Північна і Західна Європа, Австралія і Північна Америка. Такі регіони сьогодні майже не знаю слова голод – продовольства у них вистачає.
2) Райони Середньої Азії і південна частина Європи, країни Магрибу та Латинської Америки, АСЕАН та інші. Тут рівень продовольства знаходиться на належному рівні і наближається до мінімальних норм ВООЗ ООН.
3) Країни СНД, Східна частина Європи, Індонезія, Єгипет, Індія та інші. Тут рівень продовольства знаходиться на мінімальному рівні, але ще входить в норму відхилення по ВООЗ ООН.
4) Країни, що розвиваються – це велика частина населення планети (майже 80%). Ось тут якраз і присутні найбільші проблеми з продовольством.
У 2007 році проблема з продовольством виглядала наступним чином, але на сьогодні вона не сильно змінилася.
4. Енергетичні проблеми неминуче позначаються на економічному розвитку країн зі слабкою економікою. При цьому глобальна проблема з енергоресурсами проявилася найбільш гостро в 70-х роках минулого століття, коли в світі вибухнула потужна енергетична криза. У той період вартість нафти зросла майже в 15 разів. Все це створило величезні проблеми для економік багатьох країн світу. Деяким державам вдалося вийти з енергетичної залежності, але світова економіка все одно відчуває гострий дефіцит ресурсів.
Основна причина енергетичної проблеми – різке збільшення споживання ресурсів. Особливо це актуально з початку 20-го століття. З одного боку відкривалися великі родовища на Алясці, в Західному Сибіру, на шельфі Північного моря і так далі. З іншого – з кожним роком збільшувався автомобільний парк, збільшувалися потреби в економічній сфері.
Одночасно з цим людство зайнялося розробкою нових родовищ. Наприклад, на початку 80-х років минулого століття запаси нафти обчислювалися 1,2 трильйонами тонн, а до початку 2000 років вони зросли майже до 1,8 трильйонів тонн. Ще 30 років тому здавалося, що нафти вистачить лише на 20-30 років, але з нинішнім рівнем природних ресурсів ці побоювання виявилися марними.
Крім перерахованих вище проблем економіки можна виділити проблему освоєння Світового океану, демографічну проблему, погіршення екології, гостре виснаження тваринного і рослинного світу, глобальне потепління, загроза ядерної катастрофи на тлі гонки озброєнь і так далі.
(2 votes, average: 3.00 out of 5)